Справа № 369/14199/25
Провадження № 2/369/5445/26
20 квітня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
cудді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Дубицької М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.11.2025 року відкрите провадження у справі, призначене проведення підготовчого судового засідання.
25.03.2025 року до суду надійшла спільна заява від позивача та відповідача про затвердження мирової угоди та підписана мирова угода, датована 24.03.2026.
Зі спільної заяви про затвердження мирової угоди та зі змісту самої мирової угоди вбачається, що сторони у справі просять суд затвердити її на наступних умовах:
1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійшли спільної згоди здійснити поділ спільно нажитого за період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а саме: житловий будинок загальною корисною площею, 35,2 кв.м., житловою площею 4,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; домоволодіння загальною площа (кв.м): 185,9, житлова площа (кв.м): 66,8, матеріали стін: цегла, Опис: житловий будинок р.п. 2009, А; огорожа, свердловина, стінка підпірна, II; вимощення, ІІІ; яма обладнана, IV; яма обладнана, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельна ділянку площею 0.1507 га з кадастровим номером 3222485501:01:007:0036, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 9/100 нежитлової будівлі літ. "А" заг. площею 135,3 кв.м, нежитлова будівля літ. "Б" заг. площею 138,9 кв.м, нежитлова будівля літ. "В" заг. площею 85,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок садибного типу літ. «Ж» житловий будинок, загальною площею 427,9 м2, житловою площею 129,3 м2, зведений без дозвільних документів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
2. В порядку поділу спільного майна припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказане майно.
3. В порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на: 9/10 частин житлового будинку загальною площею, 35,2 кв. м., житловою площею 4,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 9/10 частин об'єкту незавершеного будівництва - житловий будинок садибного типу літ. «Ж» Житловий будинок, загальною площею 427,9 м2, житловою площею 129,3 м2, зведений без дозвільних документів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
4. В порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право особистої приватної власності на: 1/10 частини житлового будинку загальною корисною площею, 35,2 кв.м., житловою площею 4,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/10 частину об'єкту незавершеного будівництва - житловий будинок садибного типу літ. «Ж» Житловий будинок, загальною площею 427,9 м2, житловою площею 129,3 м2, зведений без дозвільних документів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; домоволодіння загальною площа (кв.м): 185.9, житлова площа (кв.м): 66.8, матеріали стін: цегла, Опис: житловий будинок р.п. 2009, А; огорожа, 1; свердловина, стінка підпірна, II; вимощення, ІІІ; яма обладнана, IV; яма обладнана, за адресою: АДРЕСА_2 оціночною вартістю 809688,43 грн; земельну ділянку площею 0,1507 га з кадастровим номером 3222485501:01:007:0036, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 9/100 частин нежитлової будівлі літ. "А" заг. площею 135,3 кв.м, нежитлова будівля літ. "Б" заг. площею 138,9 кв.м, нежитлова будівля літ."В" заг. площею 85,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 .
Будь-яке інше майно, що зареєстроване та/або знаходиться у володінні ОСОБА_1 або ОСОБА_2 , але не визначене в пунктах 1- 4 цієї Мирової угоди є особистою приватною власністю того, за ким таке майно зареєстроване або у чиєму володінні знаходиться.
Ми, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджуємо, що цією Мировою угодою дійшли згоди щодо розподілу всього спільно нажитого майна та не маємо та не будемо мати в майбутньому один до одного будь-яких майнових претензій з приводу розподілу спільного нажитого майна, в тому числі щодо майна, на яке припинено право власності будь-кого з сторін під час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та після такого проживання або яке не включене з будь-яких причин до даної мирової угоди, відсутні будь-які чинні, на дату затвердження цієї мирової угоди судом чи ті, що можуть виникнути у майбутньому, спори майнового характеру між позивачем та відповідачем у цій справі, які витікають чи пов'язані зі спільним проживанням сторін, із проживання однією сім'єю без реєстрації або у зв'язку із їх припиненням його. Так само, як і є врегульованими, між сторонами всі інші спори майнового характеру.
Дана Мирова угода набирає законної сили після її підписання представниками Сторін та затвердження Судом.
Дана Мирова угода складена в 3 (трьох) оригінальних примірниках, по одному для кожної Сторони та один для Суду.
Підписання цієї Мирової угоди Сторони підтверджують, що дана Мирова угода відповідає їх дійсним намірам і не носить фіктивного та удаваного характеру, укладається ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин.
Дана Мирова угода укладається Сторонами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення.
Сторони однаково розуміють значення умов даної Мирової угоди, їх природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються даною угодою.
Підписанням даної Мирової угоди Сторони підтверджують, що в цій Мировій угоді визначені всі істотні умови, а також, що у представників Сторін є всі необхідні повноваження, що передбачені законом для підписанні цієї Мирової угоди.
Підписанням даної Мирової угоди Сторони підтверджують, що її умови стосуються лише прав та обов'язків сторін, умови Мирової угоди не виходять за межі предмету спору та не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони підтверджують, що не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов цієї Мирової угоди.
Сторони визнають, що рішення суду у цій справі про затвердження цієї мирової угоди є правовстановлюючим документом та документом, який є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно згідно із ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У зв'язку з укладенням цієї мирової угоди провадження у справі №369/14199/25 підлягає закриттю. Наслідки закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням цієї мирової угоди, передбачені статтями 207, 255, 256 ЦПК України, сторонам відомі та зрозумілі. Сторонам відомо, що у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається. Сторони погодили, що судові витрати по справі покладаються відповідно на сторону, що їх понесла та компенсації не підлягають.
У судовому засіданні сторони мирову угоду підтримали, просили її затвердити.
Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши умови мирової угоди на їх відповідність закону, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до частини 1 статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Відповідно до частини 2 статті 207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах погоджених сторонами та є завершенням судового провадження, свідчить про врегулювання судового спору між сторонами. Визнанням мирової угоди суд засвідчує відповідність умов цієї угоди вимогам закону та дотримання балансу законних прав та інтересів сторін, дотримання вимог (принципу) справедливості судового рішення у спосіб визначений в умовах мирової угоди.
Згідно ч.4 статті 207 ЦПК України укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 207 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними, або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, які він представляє, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Виходячи із змісту статті 207 ЦПК України укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов'язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права.
Цивільним процесуальним законом покладено на суд обов'язок під час визнання мирової угоди перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз'яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди.
Умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності спорів з приводу її змісту під час виконання. Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору.
Таким чином, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд має врахувати, що умови мирової угоди не можуть суперечити закону, а також брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із таким затвердженням.
Метою мирової угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.
Мирова угода є різновидом зобов'язання, яке виникає на підставі договору, укладеного за взаємною згодою сторін у письмовій формі та затвердженого судовим рішенням (ухвалою).
Суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини одночасно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Разом з тим, згідно положень частини першої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається щодо прав і обов'язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди.
Відповідність змісту мирової угоди вимогам матеріального закону передбачає, зокрема, аналіз об'єкта мирової угоди - майна, яким за умовами мирової угоди розпоряджаються її суб'єкти. Для того, щоб з'ясувати, що мирова угода не порушує права та законні інтереси інших осіб, суд повинен встановити, що: 1) майно, яке передається за мировою угодою, не вилучено з обігу і не обмежено в обігу; 2) учасники мирової угоди мають право розпоряджатися цим майном, що підтверджується правовстановлюючими документами; 3) майно, яке передається за мировою угодою, не перебуває під арештом і щодо нього відсутній спір з іншими особами.
Так, умовами мирової угоди сторони погодили, що предметом поділу майна подружжя є об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок садибного типу літ. «Ж» житловий будинок, загальною площею 427,9 м2, житловою площею 129,3 м2, зведений без дозвільних документів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визначили поділ вказаного об'єкту незавершеного будівництва та вказали, що рішення суду у цій справі про затвердження цієї мирової угоди є правовстановлюючим документом та документом, який є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно згідно із ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.
Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 520/16281/15-ц (провадження № 20566св19).
Між тим, згідно висновку Верховного Суду у постанові від 03.02.2021 року у справі №630/637/17 для визнання об'єкта незавершеного будівництва об'єктом права спільної сумісної власності подружжя необхідно встановити, чи не відноситься такий об'єкт до самочинного будівництва, оскільки, якщо будівництво є самочинним, то визнати право власності на нього як на об'єкт незавершеного будівництва неможливо. Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку та стає предметом поділу спільно набутого майна подружжя після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
За змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на всій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
За наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва, до реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва (постанова Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 909/175/18).
Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права на нього як на об'єкт нерухомості, у тому числі й права забудовника на таке нерухоме майно.
Доказів погодження у встановленому порядку будівництва об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку садибного типу літ. «Ж», загальною площею 427,9 м2, житловою площею 129,3 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , матеріали справи не містять. Отже, вказані обставини можуть свідчити про те, що здійснена побудова вказаного житлового будинку може мати ознаки об'єкту самочинного будівництва й не може бути предметом цивільно-правових відносин у розумінні положень цивільного законодавства України.
Таким чином, зважаючи на положення ч. 5 ст. 207 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що у визнанні мирової угоди між сторонами необхідно відмовити, у зв'язку з тим, що вона суперечить нормам чинного законодавства та продовжити судовий розгляд справи.
На підставі виклаженого та керуючись ст.207, 260-261, 268 ЦПК України, суд
постановив:
у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя - Лапченко О.М.