Справа № 369/6982/26
Провадження №2-з/369/35/26
(про забезпечення позову)
15.04.2026 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І. А., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Пікалова Владислава Сергійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
15 квітня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 - адвоката Пікалова В.С. звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Заява обґрунтована тим, що 27 червня 2012 року відповідно до договору купівлі-продажу, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 5076235, ОСОБА_1 придбала в ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,6600 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Шпитьківська сільрада, кадастровий номер 3222488200:06:002:0098.
22 вересня 2015 року за ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі було зареєстровано право власності на вказану вище земельну ділянку.
В подальшому через 9 років, після укладення і виконання вказаного Договору, а саме в липні 2021 року ОСОБА_2 до Києво-Святошинського райсуду Київської області було подано до ОСОБА_1 позов про визнання недійсним вказаного Договору з вимогою скасування запису права власності у Державному земельному кадастрі.
21.07.2023 року Києво-Святошинським райсудом у справі №369/9371/21 було прийнято рішення, яким встановлено правомірність купівлі громадянкою ОСОБА_1 землі у ОСОБА_2 , визнано підстави позову недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим ОСОБА_2 було відмовлено у задоволені позову в повному обсязі.
Отже, судовим рішенням встановлено та підтверджено, що законним власником земельної ділянки є ОСОБА_1 , яка законно і правомірно її купила у ОСОБА_2 .
Вказана ділянки ділянка тривалий час перебувала під арештом. За заявою ОСОБА_2 в якості забезпечення позову ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2021 року у справі №369/9091/21 на земельну ділянку кадастровий номер 3222488200:06:002:0098 було накладено арешт та заборону відчуження. Вказані обтяження за заявою ОСОБА_1 було скасовано ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2024 року у справі №369/9091/21.
В подальшому, не зважаючи на те, що судовим рішенням було підтверджено законність вказаного Договору та правомірність володіння ОСОБА_1 вказаною вище земельною ділянкою, групою осіб за участі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , їх доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було вчинено незаконні дії, результатом яких стало протиправне та шахрайське виведення земельної ділянки із власності ОСОБА_1 без її відома та волевиявлення.
Новою власницею земельної ділянки ОСОБА_7 11 грудня 2025 року подано заяву про поділ та об'єднання земельних ділянок на три окремі ділянки площею №1 - 0,5898 га, №2 - 0,8748 га, №3 - 0,1954 га.
У Державному реєстрі речових прав міститься інформація, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка 3222488200:06:002:0098, площею 1,6600 га, знаходиться у процесі поділу з 22.12.2025 з 17:27:27, розділ про цей об'єкт нерухомого майна закрито. Тобто ділянка із вказаної дати виведена з обігу, як самостійний об'єкт.
Також із інформації розміщеної у Державному реєстрі речових прав вбачається, що ОСОБА_6 станом на сьогодні належать на праві власності наступні земельні ділянки, що були виділені із належної ОСОБА_1 земельної ділянки:
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0803, площа: 0.1954 га; дата реєстрації права власності: 22.12.2025, 17:27:27; документи подані для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер: 100440447, виданий 26.12.2025, видавник: Державний земельний кадастр.
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0802, площа: 0.8748 га; дата реєстрації права власності: 22.12.2025, 17:27:07; документи подані для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер: 100440335, виданий 26.12.2025, видавник: Державний земельний кадастр.
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0801, площа: 0.5898 га; дата реєстрації права власності: 22.12.2025, 17:26:43; документи, подані для державної реєстрації: відомості з ДЗК, серія та номер: 100437932, виданий 26.12.2025, видавник: Державний земельний кадастр.
Тобто зазначені вище ділянки було сформовано із належної ОСОБА_1 земельної ділянки (0.1954 га + 0.8748 га + 0.5898 га = 1,6600 га).
Вищевикладені обставини свідчать, що у короткий період часу, після зняття арешту з земельної ділянки, щодо ОСОБА_1 було реалізовано схему протиправного заволодіння належною їй земельною ділянкою з наступним її поділом щоб ускладнити повернення.
На даний момент позивач готує позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а також про скасування незаконних реєстраційних дій, які були вчинені зловмисниками щодо належної позивачу земельної ділянки, у т.ч. щодо скасування незаконного поділу.
На підставі наведеного представник заявника просив суд накласти арешт на земельні ділянки, що належать на праві приватної власності громадянці ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 :
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0803, площа: 0.1954 га;
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0802, площа: 0.8748 га;
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0801, площа: 0.5898 га.
Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок, що належать на праві приватної власності ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0803, площа: 0.1954 га;
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0802, площа: 0.8748 га;
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0801, площа: 0.5898 га,
в тому числі, але не виключно, заборонити проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вносити зміни до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчиняти дії щодо її поділу, об'єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав.
Розгляд заяви здійснюється без виклику сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
В порядку ст. 150 ЦПК України, видами забезпечення позову, зокрема може бути накладення арешту на майно, частина 3 цієї ж статті передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на захист матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявником було запропоновано забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що буде предметом позову. Обраний захід забезпечення позову на думку суду має забезпечити можливість виконання рішення суду у разі задоволення позову та ефективний захист прав позивача.
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предмет майбутнього позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість даної заяви та необхідність і доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить представник заявника, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву про забезпечення позову задовольнити, оскільки зазначений захід до забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, не суперечить вище наведеним положенням процесуального закону, узгоджується з предметом майбутнього позову та відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення. При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Пікалова Владислава Сергійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити.
Накласти арешт на земельні ділянки, що належать на праві приватної власності громадянці ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 :
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0803, площа: 0.1954 га;
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0802, площа: 0.8748 га;
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0801, площа: 0.5898 га.
Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок, що належать на праві приватної власності ОСОБА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0803, площа: 0.1954 га;
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0802, площа: 0.8748 га;
- Кадастровий номер: 3222488200:06:002:0801, площа: 0.5898 га,
в тому числі, але не виключно, заборонити проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вносити зміни до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчиняти дії щодо її поділу, об'єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об'єкта цивільних прав.
Копію ухвали направити сторонам для відому.
Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не Закону України припиняє її виконання.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Суддя Ірина КОЗАК