Справа № 372/5657/25
Провадження № 2/369/8270/26
20 квітня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
судді Лапченко О.М.,
за участі секретаря Дубицької М.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом звернувся представник позивача - адвокат Усенко М.І., який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 9745764 від 25.04.2024 року в розмірі 83 653,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.01.2026 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до припинення перебування останнього як відповідача на службі у складі Збройних Сил України.
У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, дослідивши подане клопотання та матеріали цивільної справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження по справі - це врегульоване законом й оформлене ухвалою суду тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, викликане наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, зокрема, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, до припинення перебування у складі Збройних Сил України сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, або у складі інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року по справі №754/947/22, Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків Верховного Суду у справах № 756/3462/20, № 557/1226/23, № 904/4027/22 та № 852/2а-1/24, вказавши, що Збройні Сили України та інші військові формування автоматично вважаються переведеними на воєнний стан, тому для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не потрібно додаткових підтверджень цього факту. Належним доказом для зупинення провадження є документи, що підтверджують перебування особи на військовій службі, - військовий квиток, наказ командира тощо.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).
Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.
У даному випадку норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов'язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ під час воєнного стану.
Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі Збройних Сил України в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Суд звертає увагу на те, що ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі Збройних Сил України.
Оскільки відповідачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України, а саме - копію довідки тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої майстер-сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 22.07.2022 року по теперішній час, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача ОСОБА_1 необхідно задовольнити та зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини першої статті 251, пунктом 2 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, суд
клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у цивільній справі № 372/5657/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Зупинити провадження у цивільній справі № 372/5657/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - на час перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.
Зобов'язати ОСОБА_1 негайно повідомити суд про звільнення з військової служби.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя - О.М. Лапченко