Справа № 369/6844/26
Провадження №2-з/369/34/26
20.04.2026 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Приходько Крістіни Валеріївни про забезпечення позову подану до подання позовної заяви, -
встановила:
14 квітня 2026 року через систему «Електронний Суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Приходько Крістіни Валеріївни про забезпечення позову подану до подання позовної заяви, в якій просить суд накласти арешт на квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 63.8 квадратних метри, житловою площею 38.7, що знаходиться у власності ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви посилається на те, щоміж нею та ОСОБА_3 розпочались відносини з 15 липня 2014 року під час перебування у Туреччині. В цей період заявник та ОСОБА_3 одночасно працювали на компанію Sean's Organisation, заявник - артисткою цирку, ОСОБА_3 - танцівником. З вересня 2015 року заявник та ОСОБА_3 почали проживати разом у місті Києві у квартирі.
Протягом 2016 року вони працювали разом у спільному цирковому номері, щоб заробити грошові кошти на спільне власне житло. З 2017 року вони вже працювали на міжнародному цирковому фестивалі, як дует «Duo Cabaret». Наприкінці липня 2017 року їх запросили працювати по міжнародному контракту в Іспанію. З кінця вересня 2017 року до початку травня 2018 року вони працювали разом в Китаї на міжнародному контракті. У зазначені вище періоди проживали однією сім'єю, вели спільний побут та спільний сімейний бюджет, а отримані кошти використовувалися, як спільні. Після накопичення певної суми грошових коштів, за результатом спільної трудової діяльності, вони дійшли домовленості використати зароблені кошти для придбання квартири для спільного проживання у майбутньому, шляхом інвестування у будівництво житла. Грошові кошти, які були набуті внаслідок їх спільної трудової діяльності, планувались до використання, як спільна інвестиція у нерухоме майно. У зв'язку з цим, заявник та ОСОБА_3 спільно знайшли житловий комплекс “БАВАРІЯ», який розташований за адресою Київська область, КиєвоСвятошинський район, с. Крюківщина, та прийняли рішення придбати в ньому квартиру шляхом інвестування спільних грошових коштів у будівництво житла. Оплата здійснювалася частинами: 50 % грошових коштів було передано готівкою у доларах США в офісі забудовника у місті Києві, а інші 50 % шляхом банківського переказу на реквізити забудовника через касу банку.
29 травня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Б/1/6/Н на об'єкт нерухомості (квартири) загальною площею 63,4 квадратних метри, будівельна адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, село Крюківщина земельна ділянка за кадастровим номером 3222484000:02:001:5004. Зазначений вище Договір купівлі-продажу майнових прав № Б/1/6/Н був оформлений на ОСОБА_3 . На той момент ОСОБА_3 зробив пропозицію заявнику.
На початку 2020 року між ними почали погіршуватись відносини. У цей період часу ОСОБА_3 повідомив заявника, що поверне їй грошові кошти за належну їй частку квартири, яка була придбана за спільні кошти, обіцяв, що повернення коштів буде здійснюватися поступово, частинами, у.
ОСОБА_3 протягом тривалого часу уникав вирішення цього питання у добровільному позасудовому порядку шляхом виконання домовленості щодо повернення заявнику грошових коштів за належну їй частку квартири.
01 квітня 2026 року було здійснено продаж спірної квартири ОСОБА_2 , яка є племінницею ОСОБА_3 .
На даний час є підстави вважати, що відповідачі, дізнавшись про подання позовної заяви, спрямованої на визнання спільною сумісною власністю, поділу спірної квартири та визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, можуть продовжувати вчиняти дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, здійснювати подальше відчуження спірної квартири на користь третіх осіб, що призведе до суттєвого ускладнення або неможливості виконання рішення суду про ймовірне задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід задовольнити, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
При розгляді даної заяви суд виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, щодо поділу квартири.
При цьому, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення лише можливого в майбутньому порушення, вимога щодо представлення доказів наявності обставин, яких ще не існує, та на уникнення яких і направлені заходи забезпечення позову, не може вважатися належною. Підставою ж для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об'єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду. За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представником заявника було запропоновано забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що є предметом поділу в справі про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Обраний захід забезпечення позову на думку суду має забезпечити можливість виконання рішення суду у разі задоволення позову та ефективний захист прав позивача, за чим він звернувся до суду.
Окремо суд зазначає, що згідно сталої практики Верховного Суду, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є належним заходом забезпечення позову у спорах про поділ майна подружжя. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18; від 19.09.2022 року у справі №757/36870/20; від 23.12.2020 року у справі №756/2609/20; від 29.03.2021 року у справі №202/365/20 та від 23.12.2020 року у справі №756/2609/20.
Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить представник позивача, так як застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача, та вважає за можливе заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на квартиру за адресою: розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63.8 квадратних метри, житловою площею 38.7, що належить ОСОБА_2 , оскільки зазначений захід до забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, не суперечить вище наведеним положенням процесуального закону, узгоджується з предметом спору та відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -
Заяву задовольнити.
Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63.8 квадратних метри, житловою площею 38.7, що знаходиться у власності ОСОБА_2 .
Копію даної ухвали надіслати сторонам.
Ця ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не припиняє її виконання.
Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: Тетяна ДУБАС