№ 366/4022/25
№ 2/366/538/26
іменем України
16.04.2026 Іванківський районний суд Київської області у складі судді Н.Слободян,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Іванків Вишгородського району Київської області, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ТОВ «Факторинг партнерс» (надалі «позивач») звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі «відповідач»), у якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за договором від 13.01.2025 №2021852 у сумі 36645,00 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування пред'явлених вимог зазначено, що 13.01.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем за допомогою веб-сайту або мобільного застосунку кредитодавця, укладено договір №2021852, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5500,00 грн строком на 360 днів ( як зазначено у позовній заяві, при цьому відповідно до умов договору строк кредитування - 364 дні), а позичальник зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
21.07.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір № 21-07/25, за яким ТОВ «Селфі кредит» відступив на користь ТОВ «Факторинг партнерс» право вимоги за договорами до позичальників, у тому числі за договором №2021852. Відповідач не погашає заборгованість за договором, загальний розмір його заборгованості становить 36645,00 грн, із яких: 8000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 15045,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 9600,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги, 4000,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.
Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «Факторинг партнерс», позивач звернувся до суду з позовом.
Рух справи та процесуальні рішення
16.12.2025 позовна заява надійшла до Іванківського районного суду Київської області та була передана на розгляд судді.
22.12.2025 у справі відкрите провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу надано строк для подання відзиву на позов.
16.01.2026 відповідач подав до суду зустрічний позов.
20.01.2026 надійшло заперечення представника позивача проти прийняття зустрічної позовної заяви.
21.01.2026 ухвалою судді відповідачу відмовлено у прийнятті «зустрічного позову».
13.02.2026 від представника відповідача надійшла заява, яка фактично є відзивом на позов.
17.02.2026 від представника позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про витребування доказів.
17.02.2026 від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання представника позивача про витребування доказів.
16.03.2026 від представника відповідача надійшла заява, а також документи про витрати правову допомогу.
18.03.2026 клопотання задоволене: витребувано інформацію та документи від АТ КБ “ПриватБанк».
23.03.2026 надійшло заперечення представника позивача на заяву представника відповідача.
13.04.2026 від представника відповідача надійшла чергова заява.
15.04.2026 на виконання ухвали суду про витребування документів, надійшла витребувана інформація.
Сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про розгляд справи. Їх представники скористались правом подання заяв та клопотань.
Суд зазначає, що відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України розгляд справи здійснюється в межах заявлених вимог та на підставі поданих сторонами доказів. Обов'язок суду надати мотивоване рішення не означає необхідності надавати детального відповіді на кожен аргумент чи твердження сторін.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Проніна проти України (п.23), стаття 6 Конвенції зобов'язує національні суди належним чином мотивувати свої рішення, однак не вимагає надання детальної відповіді на кожен довід сторін. Обсяг мотивування залежить від характеру рішення та обставин справи.
Враховуючи наведене, суд надає оцінку лише тим доводам сторін, які є істотними для вирішення спору по суті та можуть впливати на правові висновки суду, тоді як інші доводи, що не спростовують встановлених обставин або не мають значення для правильного вирішення справи, не потребують окремого детального аналізу.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства (через веб-сайт), особистий кабінет та реєструючу систему, що використовується товариством для укладення договорів про надання споживчого кредиту, 13.01.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі кредит» укладено договір №2021852 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за яким товариство надає споживачу кошти у кредит, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. (а.с.6-14)
Умовами надання кредиту визначено, що сума кредиту складає 5500,00 грн, строк кредиту 364 дні, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 28 днів. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою 1% у день, що застосовується у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка 0,95% у день застосовується у випадку, якщо споживач до 10.02.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить шкоти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складає 25520,00 грн.
Пунктом 2.1 договору обумовлено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
У випадку невиконання та / або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та / або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 850,00 грн на 4 день такого невиконання та / або неналежного виконання, та у розмірі 165,00 грн, починаючи з 5дня за кожен день невиконання та / або неналежного виконання. (п.6.4 Договору)
До договору надано паспорт споживчого кредиту, де зазначені основні умови кредитування та наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит.(а.с.16-17)
Також, між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 15.01.2025 укладено додаткову угоду до договору №2021852, в якому сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2500,00 грн. Сума кредиту - 8000,00 грн. ( а.с.19-20)
Вказаний договір та додаткова угода до нього, паспорт кредиту підписані його сторонами з використанням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами «Е337», «М016», «В171» , в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 7 договору.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснені в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.01.2025 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір №2021852 про надання споживчого кредиту, таким чином погодившись із запропонованими умовами договору.
Договір та додатки до нього містять докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема ідентифікаційний номер, серію, номер та дату видачу паспорту, адресу проживання, номер банківського рахунку, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі та підписано електронним одноразовим ідентифікатором у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у ТОВ «Селфі кредит» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів.
ТОВ «Селфі кредит» свої зобов'язання за договором виконав, а відповідач отримав на кредитну картку НОМЕР_2 кредитні гроші у розмірі 5500,00 грн та 15.01.2025 у розмірі 2500,00 грн, що підтверджується листами ТОВ «Пейтек», що є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, та діє на підставі договору, укладеного із ТОВ «Селфі кредит» від 01.04.2024 № 01042024-2. (а.с.39,40) Належність зазначеної картки відповідачу та факт перерахування зазначених коштів у відповідні дні підтверджено також отриманою на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацією АТ КБ “ПриватБанк» та випискою про рух коштів.
Відповідно до графіку платежів, де розраховано суми платежів із урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі, відповідач, після отримання кредиту 13.01.2025 у розмірі 5500,00 грн, через 364 дні, мав повернути кредитні кошти у розмірі 5500,00 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 19943,00 грн. (а.с.13)
У додатковій угоді у таблиці обчислення загальної вартості кредиту, із урахуванням збільшення суми кредиту, розраховано, що відповідач мав повернути суму кредиту в розмірі 8000,00 грн, та проценти за користування ним у розмірі 28936,75 грн. (а.с.20)
Із розрахунку заборгованості слідує, що відповідач, отримавши 13.01.2025 кредит у розмірі 5500,00 грн та 15.01.2025 у розмірі 2500,00 грн, користувався кредитними коштами, належним чином не виконував умови договору про надання споживчого кредиту, жодного платежу на погашення кредиту не вніс, в результаті станом на 21.07.2025 у нього утворилася заборгованість у розмірі 27045,00 грн, з них: 8000,00 грн - за основним зобов'язанням, 15045,00 грн - за відсотками, 4000,00 грн - штраф. (а.с.42-44)
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.
Підпунктом 3) пункту 4.1 договору №2021852 від 13.01.2025 визначено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов'язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг партнерс» 21.07.2025 укладено договір факторингу № 21-07/25, за яким ТОВ «Селфі кредит» відступає (передає) фактору ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за плату. ТОВ «Факторинг партнерс» набуває права на всі суми, які він одержить від боржників, вказаних у реєстрі. (а.с.46-62)
Відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників від 21.07.2025 та реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу від 21.07.2025 № 21-07/25, право вимоги за договором від 13.01.2025 №2021852, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Факторинг партнерс».(а.с.64-67,67)
На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості за цим договором складає 27045,00 грн, із яких: 8000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 15045,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 4000,00 грн - штраф.
Оскільки строк дії договору №2021852 не скінчився, ТОВ «Факторинг партнерс» після отримання прав вимоги продовжило нарахування відповідачу відсотки за узгодженою відсотковою ставкою. Таке право узгоджено сторонами договору факторингу у п. 3.1.1. Договору факторингу: «права вимоги відступаються (передаються) в розмірі Заборгованостей, що зазначений у п. 2.2 цього Договору на дату відступлення з правом подальшого нарахування (отримання) майбутніх процентів, штрафних санкцій, комісій та інших платежів, що передбачені Кредитними договорами».
Як вбачається з розрахунку заборгованості, із моменту відступлення права вимоги до звернення до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_1 заборгованість не погашав, у зв'язку з чим, утворилася заборгованість за загальним розміром 36645,00 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 15045,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 9600,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги, 4000,00 грн - штраф.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися послідовно та у межах строку кредитування: первісним кредитором - за період з 13.01.2025 по 21.07.2025, тобто до дати відступлення права вимоги, а новим кредитором (фактором) - за період з 22.07.2025 по 18.11.2025.
Розмір процентів, нарахованих новим кредитором, узгоджується з кількістю днів користування кредитом після переходу права вимоги та умовами договору, що додатково підтверджує правильність здійсненого розрахунку.
Відтак нарахування процентів не здійснювалося паралельно чи дубльовано за один і той самий період різними кредиторами, а продовжувалося безперервно після заміни кредитора у зобов'язанні. Сам по собі перехід права вимоги не припиняє перебігу строку кредитування та не змінює погодженого сторонами порядку нарахування процентів у межах строку дії договору. Оскільки на момент відступлення права вимоги строк кредитування не сплинув, а право нового кредитора на подальше нарахування платежів прямо передбачене умовами договору факторингу, суд вважає правомірним нарахування процентів як первісним кредитором, так і фактором у межах відповідних періодів. Розрахунок процентів здійснений з урахуванням умов договору, зокрема застосована знижена процентна ставка у відповідний період та не перевищує розміру процентів, які могли б бути нараховані за стандартною ставкою. Загальний розмір процентів, нарахованих новим кредитором, згідно розрахунку заборгованості, становить 95600,00 грн.
За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за штрафом, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно з яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Разом з тим, саме по собі передбачене договором факторингу право нового кредитора на подальше нарахування штрафних санкцій не підлягає застосування всупереч імперативним приписам закону, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Таким чином, оскільки відповідачу у період дії в Україні воєнного стану за договором від 13.01.2025 №2021852 нараховано до сплати штраф в розмірі 4000,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути за договором від 13.01.2025 №2021852 заборгованість за основним боргом у розмірі 8000,00 грн, за відсотками, нарахованими до відступлення прав вимоги у розмірі 15045,00 грн, за відсотками, нарахованими з моменту відступлення прав вимоги у розмірі 9600,00 грн, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 4000,00 грн.
Судові витрати
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.
Судовий збір
Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який, із урахуванням часткового задоволення позовних вимог (89,09%), а також вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2158,12 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням принципу розумності та співмірності таких витрат.
Щодо витрат позивача
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.
В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги від 02.07.2024 № 02-07/2024, укладеного між ТОВ «Факторинг партнерс» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» із зазначенням виду послуг та ціни за виконану роботу, заявку на надання юридичної допомоги від 03.11.2025 № 336 із наданням послуг із усної консультації та складання позовної заяви, кількістю витрачених адвокатом годин та вартості наданих послуг у розмірі 13000,00 грн, витяг з акта № 23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025.
Разом з тим, оцінюючи заявлений розмір витрат, суд враховує, що справа належить до типової категорії справ про стягнення заборгованості за кредитним договором, не відзначається особливою складністю та розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Водночас суд бере до уваги, що обсяг процесуальної роботи представника позивача був збільшений унаслідок подання представником відповідача значної кількості заяв, заперечень та інших процесуальних документів, що об'єктивно потребувало процесуального реагування.
За таких обставин суд вважає розумним, спів мірним та таким, що відповідає критерію реальності, відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Щодо витрат відповідача
Відповідачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.
Оцінюючи заявлені вимоги, суд виходить з того, що відповідно до положень ст. 141 ЦПК України відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які є фактичними, необхідними та співмірними із складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони.
Як встановлено судом, позовні вимоги у справі задоволені переважно, а ключові доводи відповідача щодо відсутності укладення кредитного договору та неперерахування грошових коштів повністю спростовані належними та допустимими доказами, зокрема інформацією банківської установи.
Разом з тим, аналіз матеріалів справи свідчить, що подані відповідачем численні заяви, заперечення та інші процесуальні документи не містили нових обставин або доказів, які могли б вплинути на вирішення спору по суті, а здебільшого зводилися до повторення вже викладених тверджень та припущень, які не знайшли свого підтвердження.
При цьому подані представником відповідача процесуальні документи фактично не містили належних і предметних заперечень саме тієї складової позовних вимог, яка в результаті не була задоволена судом, а саме щодо заявленого до стягнення штрафу. Отже, сам по собі результат часткового відхилення позову не може свідчити про ефективність та необхідність заявленого відповідачем обсягу правничої допомоги.
Така процесуальна поведінка свідчить про відсутність належної спрямованості дій представника відповідача на ефективний захист прав та інтересів клієнта у даній справі та не може розцінюватися як добросовісна реалізація процесуальних прав сторони.
Суд окремо зазначає, що сама по собі кількість поданих процесуальних документів не є безумовною підставою для відшкодування витрат на правничу допомогу, якщо такі дії не були об'єктивно необхідними та не мали реального впливу на результат розгляду справи.
За таких обставин, враховуючи результати розгляду справи, характер та ефективність здійсненого представництва, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 287, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 13.01.2025 №2021852 у загальному розмірі 32645,00 грн, яка складається з:
-8000,00 грн - основне зобов'язання;
-15045,00 грн -проценти, нараховані на дату відступлення права вимоги;
-9600,00 грн - проценти, нараховані з моменту відступлення права вимоги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2158,12 грн та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення складено 16.04.2026.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6 офіс 521. Код ЄДРПОУ: 42640371).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Суддя Наталія СЛОБОДЯН