іменем України
20 квітня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/1131/26
Головуючий у першій інстанції - Домашенко Ю. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1128/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державна казначейська служба України,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року про передачу за підсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочені грошові зобов'язання,
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на свою користь за рахунок коштів Державного бюджету України в якості відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань 27159,04 грн інфляційних втрат та 9878,18 грн трьох процентів річних на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Ухвалою Козелецького районного суду від 18.03.2026 справа за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочені грошові зобов'язання передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвала суду обґрунтована тим, що місцезнаходження Державної казначейської служби України зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, що територіально відноситься до Печерського районного суду м. Києва, з урахуванням положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Козелецького районного суду від 18.03.2026 про передачу справи до Печерського районного суду м. Києва та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За доводами скарги, оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування незаконності ухвали суду першої інстанції заявник посилається, що враховуючи положення ч. 16 ст. 28 ЦПК України, 17.03.2026 він, за місцем своєї реєстрації та проживання, подав позов про стягнення з Державної казначейської служби України інфляційних втрат та 3% річних за прострочені грошові зобов'язання до Козелецького районного суду.
Тому вважає, що при поданні позову 17.03.2026 ним було дотримано вимоги підсудності, передбачені ст. 28 ЦПК України, та було дотримано вимоги щодо належності відповідача, як представника держави в особі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Тобто позов, як вказує заявник, ним був поданий до Державної казначейської служби України не як до юридичної особи, а як до представника держави, визначеного законом у подібних правовідносинах.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у даній справі оскаржується ухвала про передачу справи за підсудністю до іншого суду, справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За матеріалами справи, у березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути на свою користь за рахунок коштів Державного бюджету України в якості відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань 27159,04 грн інфляційних втрат та 9878,18 грн трьох процентів річних на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилався, що 13.01.2020 ГУ ДКС в Чернігівській області було прийнято до виконання виконавчий лист, виданий Козелецьким районним судом 26.12.2019 у справі № 734/66/19, про стягнення на його користь з Державного бюджету України грошового відшкодування, завданого посадовими чи службовими особами органу державної влади, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює ОРД, досудове розслідування, у розмірі 30000,00 грн. Зазначений виконавчий лист перебував на виконанні з 06.02.2020 по 30.12.2020, період прострочення виконання рішення складає 237 днів.
Передаючи цивільну справу на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що місцезнаходження Державної казначейської служби України зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, що територіально відноситься до Печерського районного суду м. Києва, з урахуванням положень ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
З таким висновком місцевого суду погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ч. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Питання про територіальну підсудність даного позову суд вирішує, враховуючи правила про підсудність, визначені в статтях 27 (загальна підсудність за місцезнаходженням відповідача), 28 (альтернативна підсудність за вибором позивача), 29 (підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами), 30 (виключна підсудність) ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочені грошові зобов'язання, зазначив, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а місцезнаходження відповідача - Державна казначейська служба України, позивачем зазначено адресу: вул. Бастіонна, 6, м. Київ.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 2613250 від 16.04.2026, місцезнаходження Державної казначейської служби України є: Україна, 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6 (а.с. 60-61).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 28 ЦПК України визначено перелік підстав, за якими підсудність справи може бути визначено за вибором позивача.
Проте, дана категорія справ не передбачає право альтернативної підсудності за приписами ст. 28 ЦПК України.
За правилами ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього кодексу.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України, якщо суддя вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, передає справу на розгляд іншому суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, передача справи на розгляд іншому суду здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання та інфляційних втрат, безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що вказана справа пов'язана з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі посадовими чи службовими особами органу державної влади, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює ОРД, досудове розслідування.
Отже, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції доводи скарги, що такий позов може пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача і те, що позов був поданий до Державної казначейської служби України не як юридичної особи, а як до представника держави, визначеного законом у подібних правовідносинах.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про передачу справи за підсудністю, оскільки Державна казначейська служба України не відноситься до суб'єктів, які зазначені у ч. 4 ст. 28 ЦПК України, що виключає підстави для застосування альтернативної підсудності.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про підсудність справи Печерському районному суду м. Києва, оскільки місцезнаходження відповідача за територіальною підсудністю відноситься саме до цього суду з огляду на положення ч. 2 ст. 27 ЦПК України.
Беручи до уваги встановлені судом правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленої по даній справі ухвали про передачу справи за підсудністю до іншого суду та відсутність підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми процесуального права, які регулюють ці правовідносини, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 20.04.2026.
Головуючий Судді: