Справа № 734/5320/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/489/26
Доповідач ОСОБА_2
відмова у відкритті провадження
20 квітня 2026 року м. Чернігів
Суддя-доповідач колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 березня 2026 року,
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 березня 2026 року клопотання ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402 і ч. 4 ст. 409 КК України, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання залишено без задоволення.
На це судове рішення обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора або змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Перевіривши зміст апеляційної скарги та долучені до неї матеріали, суддя-доповідач доходить висновку про те, що слід відмовити у відкритті апеляційного провадження з наступних підстав.
Як неодноразово зазначав ЄСПЛ, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яка має бути досягнута (рішення ЄСПЛ у справах «Скорик проти України», «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі»(«Kreuzv.Poland»), «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»(«Podbielski and PPU Polpure v. Poland»).
Конституційний Суд України у рішенні від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 також указав, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
За цих обставин визначені у законі вимоги щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожними обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Наведені положення Основного Закону не гарантують права на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення. Такі гарантії закріплено в п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Процедура перегляду судових рішень в суді апеляційної інстанції регламентована Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями ст. 392 КПК, ухвали постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення. Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Із матеріалів провадження вбачається, що Козелецьким районним судом Чернігівської області розглядається кримінальне провадження №62025100150005659 від 26.11.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, яке надійшло до суду з обвинувальним актом.
Під час розгляду вказаного кримінального провадження, 18 березня 2026 року обвинуваченим ОСОБА_3 подано клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
В судовому засіданні місцевого суду, 24 березня 2026 року, ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, що, згідно ч. 4 ст. 399 КПК України, є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Разом із цим суддя-доповідач вважає за необхідне роз'яснити , що у разі незгоди з остаточним судовим рішенням за результатами розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України в суді першої інстанції, обвинувачений не позбавлений процесуальної можливості включити свої заперечення на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області до своєї апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 24 березня 2026 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати обвинуваченому ОСОБА_3 разом з його апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_2