Номер провадження: 22-ц/813/3085/26
Справа № 502/1672/25
Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.
Доповідач Сегеда С. М.
20.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАНС КАПІТАЛ» на заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Масленикова О.А., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАНС КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
25.08.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАНС КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «ФІНТРАНС КАПІТАЛ») звернулось з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 22.02.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ФІНТРАНС КАПІТАЛ», та ОСОБА_1 було укладено договір № 1456403 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору, а також на те, що у позичальника виникла заборгованість у розмірі 40 000,00 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 30 600,00 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 54 календарних дні у розмірі 5 400,00 грн., позивач просив його позовні вимоги задовольнити.
Заочним рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 05.11.2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАНС КАПІТАЛ» були задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАНС КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3 000, 00 грн. та 847,84 грн. судових витрат (а.с.85-88).
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ФІНТРАНС КАПІТАЛ» просить оскаржуване рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Крім того, апелянт просить розподілити судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог (а.с.91-101).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 20.04.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Комлевої О.С. у відпустці, а також враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження, а також через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, через відключення електроенергії в приміщенні Одеського апеляційного суду, датою ухвалення цього судового рішення є 20.04.2026 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.12.2025 року (а.с.170-171), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.173-174).
Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем його проживання (а.с.72).
Однак, поштова кореспонденція на вказану адресу повернулася до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.176-177), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається його належним сповіщенням.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги та зменшуючи відсотки за користування кредитними коштами з 36 000,00 грн. до 10 000,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що розмір заборгованості за тілом кредиту складає 4 000,00 грн. Розмір відсотків у сумі 10 000,00 грн. буде відповідати справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права (а.с.85-88).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ФІНТРАНС КАПІТАЛ», та ОСОБА_1 було укладено договір № 1456403, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн., зі сплатою 2,50% в день - стандартна ставка (п.1.7 договору) (а.с.66-68).
Згідно розрахунку, заборгованість відповідача за договором становить 40 000,00 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 30 600,00 грн., нарахованих процентів за 54 календарних дні - 5 400,00 грн. (а.с.57-зворот).
Тобто, заборгованість за відсотками в дев'ять разів перевищує заборгованість за основним боргом.
Згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі 679/1103/23.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про зменшення заявленого позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до 10 000,00 грн.
Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, щоЄвропейського суду з прав людини вказав (далі - ЄСПЛ), що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до ч. 1, п.п.1-3 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, зважаючи на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, пов'язані із розглядом справи, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАНС КАПІТАЛ» залишити без задоволення.
Заочне рішення Кілійського районного суду Одеської області від 05 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева