Номер провадження: 22-ц/813/2808/26
Справа № 523/19453/24
Головуючий у першій інстанції Шаньшина М.В.
Доповідач Сегеда С. М.
20.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Віктор Станіславович, на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Шаньшиної М.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
25.11.2024 року Товариств з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ІННОВА ФІНАНС» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 23.05.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №4053220524, відповідно до умов якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 14 000,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 1,5% на день; знижена процентна ставка 0,75% в день. Строк кредитування 360 днів.
Позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 56 490,00 грн., з яких: 14 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 35 490,00 грн. - заборгованість за процентами; 7 000,00 грн. - неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.
Заочним рішенням Біляївського районного суду м. Одеси від 03.11.2025 року позов ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором позики №4053220524 у розмірі 56 490,00 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (а.с.68-71).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 22.05.2025 року заяву відповідача ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 13.03.2025 року скасовано, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.116-118).
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03.11.2025 року позовні вимоги були задоволенні частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором позики №4053220524 від 23.05.2024 року в сумі 49 280,00 грн., що складається з: 14 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 35 490,00 грн. - заборгованість по відсоткам, та судовий збір у розмірі 2 122,23 грн. (а.с.139-144).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Білик В.С. ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.150-153).
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 20.04.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням судді Комлевої О.С. на лікарняному та у відпустці, а також враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження, а також через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, через відключення електроенергії в приміщенні Одеського апеляційного суду, датою ухвалення цього судового рішення є 20.04.2026 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.12.2025 року (а.с.167), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.169-170).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані та використанні позичальником кошти в межах кредитного ліміту в добровільному порядку позивачу повернуті не були, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, яка визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав (а.с.139-144).
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 23.05.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №4053220524, відповідно до умов якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 14 000,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 1,5% на день; знижена процентна ставка 0,75% в день. Згідно п. 2.5 вказаного договору, строк кредиту (строк дії договору) 360 днів (а.с.21-31).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавня повідомлення про таку вимогу.
З позовом про стягнення заборгованості за кредитом, позивач звернувся до 25.11.2024 року, тобто до закінчення строку дії договору від 23.05.2024 року.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про направлення позичальнику вимогу щодо дострокового виконання вимог договору, укладеного між сторонами.
Звернення до суду без виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» є передчасним, оскільки досудовий порядок врегулювання є обов'язковим (постанова Верховного Суду від 24.07.2024 року у справі № 120/6018/69).
Недотримання кредитодавнем вимог ч. 4 ст. 16 Закону «Про споживче кредитування» щодо досудового врегулювання спору є підставою для відмови в задоволенні позову про дострокове стягнення коштів за кредитним договором.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.10.2024 року у справі № 314/2501/23.
За таких обставин, зважаючи на те, що ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором передчасно та в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позичальника вимоги щодо дострокового погашення заборгованості за договором, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити постанову про відмову у позові.
Згідно ч.ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Що стосується питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Так, в апеляційній скарзі представник апелянта просить стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, пов'язані з правничою допомогою у розмірі 20 000,00 грн.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В матеріалах справи наявна копія договору про надання правничої допомоги № 372 від 11.04.2025 року, укладеного між адвокатом Біликом В.С. та ОСОБА_1 . Згідно п. 2.1 вказаного договору вартість послуг адвоката склала 20 000,00 грн. (а.с.158). В матеріалах справи також наявна платіжна інструкція від 14.04.2025 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Білику В.С. 20 000,00 грн. (а.с.155).
Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, адвокат Білик В.С. надав ОСОБА_1 наступні послуги: юридичні консультації, ознайомлення з матеріалами справи, підготування та подання апеляційної скарги, юридичний супровід під час розгляду справи (а.с.153).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
При зменшенні витрат на правову допомогу апеляційним судом враховано:
- чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанціях;
- чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Білик В.С. надавав правову допомогу ОСОБА_1 в усіх цих інстанціях, тому, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених допомогу ОСОБА_1 у суд апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
При цьому колегія суддів виходить із принципів розумності та справедливості судових витрат на правничу допомогу, а також те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року складає 3 328,00 грн. на місяць.
За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн., а також судовий збір, сплачений за подачу заяви про перегляд заочного рішення суду від 605,60 грн., а всього 5 147,60 грн.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 367, 368, 369, п.4 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білик Віктор Станіславович, задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2025 року скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без задоволення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 44127243, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у загальному розмірі 5 147,60 (п'ять тисяч сто сорок сім гривень 60 копійок), а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева