“16» квітня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
захисника ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2026 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України,
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2026 року ОСОБА_6 засуджений за ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Ухвалено строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_6 - з 20 жовтня 2025 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 20.10.2025 по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
Короткий зміст клопотання.
Захисник ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2026 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання.
Апелянт зазначила, що проголошення оскаржуваного вироку від 09.03.2026 відбулося за її відсутності, у зв'язку із зайнятістю захисника в іншому кримінальному провадженні.
Вказала, що копія вироку направлена судом до особистого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» 17.03.2026.
Тому, на думку захисника, строк на апеляційне оскарження слід рахувати з 18.03.2026, останнім днем подання апеляційної скарги є, на її думку, 16.04.2026.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_5 підтримала клопотання, просила його задовольнити.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції може бути подано протягом тридцяти днів із дня його проголошення, а засудженим - з дня вручення йому копії вироку.
З огляду на зазначені вимоги закону, під час розгляду клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2026 року, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість цього клопотання, з огляду на наступне.
З журналу судового засідання, вбачається, що 06.03.2026 відбулося судове засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 . Під час даного судового засідання проведено судові дебати та надано останнє слово обвинуваченому.
06.03.2026 перед виходом до нарадчої кімнати головуюча оголосила учасникам судового провадження, що проголошення рішення відбудеться 09.03.2026 близько 13:00. При цьому, в залі судового засідання перебувала захисник ОСОБА_5 , а обвинувачений ОСОБА_6 - в режимі ВКЗ з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» (а.с. 188).
Після виходу з нарадчої кімнати 09.03.2026 о 13:36, суддею проголошено вирок, тобто у день та час, який захиснику було відомо.
Як слідує з інформації ЄДРСР, оскаржуваний вирок надіслано до реєстру 09.03.2026, тобто в день проголошення, та вирок 11.03.2026 оприлюднено.
Обвинувачений ОСОБА_6 отримав копію судового рішення під розписку негайно, на наступний день після проголошення вироку - 10.03.2026, та 07.04.2026 подав апеляційну скаргу, тобто вчасно, у передбачений законом строк.
Колегія суддів зазначає, що хоча захисник не була присутньою під час проголошення вироку 09.03.2026, але вона була присутня під час судового розгляду та була обізнана, що вирок буде проголошений саме у цей день. Захисник ОСОБА_5 , будучи фахівцем у галузі права, обізнана щодо строку та порядку оскарження вироку.
Натомість, захисник подала апеляційну скаргу 15.04.2026, тобто з порушенням строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що вирок надісланий їй до особистого електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» лише 17.03.2026.
Колегія суддів зауважує, що захисник, не з'явившись на проголошення вироку 09.03.2026, скористалася своїм процесуальним правом на власний розсуд. Проте, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, захисник мала подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів із дня проголошення вироку, тобто з 09.03.2026.
Вимога захисника про обрахування строку на апеляційне оскарження з 18.03.2026, є хибною.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Зокрема, у рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку.
Колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі "Устименко проти України", де Суд зазначив, що безпідставне поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Такі ж засади випливають і з реалізації норм національного процесуального законодавства, які регламентують порядок поновлення строку на апеляційне оскарження, що узгоджуються з правовими позиціями ЄСПЛ, які сформульовані, зокрема, в рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", де у п. 41 цього рішення Європейський Суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. При цьому, суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими і від судів вимагається вказувати підстави такого поновлення.
Приймаючи рішення, колегія суддів дійшла висновку, що захисник не навела поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження повинні бути наведені докази на підтвердження наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного оскарження судового рішення у визначений законом строк.
На переконання колегії суддів, посилання апелянта на ту обставину, що оскаржуваний вирок було отримано нею 17.03.2026 та з цього дня, на її думку, має обчислюватись строк на апеляційне оскарження вироку, не ґрунтуються на вимогах закону (ч. 2 ст. 395 КПК України), та не може слугувати підставою для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, а інших обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку, апелянтом не наведено.
Колегія суддів наголошує, що захисник приймала участь у розгляді кримінального провадження, їй було відомо про дату та час проголошення вироку, вирок був негайно у день його проголошення надісланий до ЄДРСР, копія вироку була наступного дня після його проголошення вручена обвинуваченому. В свою чергу, захисник не скористалася правом на апеляційне оскарження в установлений законом 30 денний строк з дня його проголошення, а обвинувачений, який тримається під вартою, скористався в установлений строк правом на апеляційне оскарження вироку, та за його апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження
Відтак, з огляду на відсутність доказів про існування об'єктивних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення у передбачений кримінальним процесуальним законом строк, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання захисниці про поновлення строку апеляційного оскарження.
Оскільки клопотання захисника задоволенню не підлягає, подана апеляційна скарга на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України підлягає поверненню апелянту.
Керуючись ст. 117, 395, 399, 426 КПК України, -
Відмовити в задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 09 березня 2026 року щодо ОСОБА_6 .
Повернути захисниці ОСОБА_5 апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3