Справа № 148/2138/22
Провадження № 22-ц/801/853/2026
Категорія: 11
Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.
Доповідач:Голота Л. О.
15 квітня 2026 рокуСправа № 148/2138/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 148/2138/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Тульчинської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.01.2026, ухвалене у складі судді Скаковської І.В. в приміщенні суду в м. Томашпіль, повний текст рішення складено 5.02.2026, -
27.12.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Тульчинської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності, в якому просила: (1) усунути перешкоди у здійсненні права власності, користування та розпорядження житловим будинком АДРЕСА_1 , зобов'язавши ОСОБА_4 звільнити належний їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, яка знаходиться у постійному користування власника будинку; (2) зобов'язати Тульчинську міську раду ОТГ створити комісію та провести обстеження житлового будинку і земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 ; (3) стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 992,40 грн судового збору та 4000 грн судові витрати на правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17.09.2019 Тульчинською державною нотаріальною конторою позивачу ОСОБА_1 належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташований даний будинок була надана органом місцевого самоврядування в користування попередньому власнику будинку. Оскільки вона є власником будинку, то має право володіти, користуватися та розпоряджатися даним будинком, а також користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок. ОСОБА_4 самовільно зайняв належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, користуючись даною нерухомістю, зберігаючи там різні механізми і інше майно, перетворивши його у складське приміщення, чим порушує її права власника. В зв'язку з чим вона не може користуватися своїм майном за призначенням. Із письмовою заявою зверталась до ОСОБА_4 з проханням звільнити належний й житловий будинок та забрати із нього усе його майно, але на її заяву він не надав ніякої відповіді і не звільнив житловий будинок та земельну ділянку.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 3.01.2023 відкрито провадження у справі.
Розпорядженням голови Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.05.2024 справу передано до Томашпільського районного суду Вінницької області /т.1 а. с. 112/.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.07.2024 залучено ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1 а. с. 153/.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.01.2026 позов задоволено частково. Усунуто перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 користування та розпорядження належним їй майном - житловим будинком АДРЕСА_1 , а саме зобов'язано відповідача ОСОБА_2 звільнити належний ОСОБА_5 на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, яка знаходиться у постійному користуванні власника будинку. Судовий збір залишено за позивачем.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу (вх № 2368/26-вх від 26.02.2026), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що (1) позивачем не надано доказів, що відповідач самовільно, без будь-яких підстав зайняла належний позивачу житловий будинок та земельну ділянку; акт обстеження житлового будинку та земельної ділянки на предмет звільнення їх від предметів попереднім власником складений 20.08.2025 та поданий позивачем без клопотання про поновлення строку для подання доказів; крім того зазначений акт не містить інформації про факт самовільного зайняття ОСОБА_4 житлового будинку та земельної ділянки; (2) суд першої інстанції порушив норми процесуального права залучивши ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_4 ; позовні вимоги відносяться до вимог зобов'язального характеру, оскільки нерозривно пов'язані з особою первісного відповідача ОСОБА_4 , а тому ці правовідносини не передбачають правонаступництва, відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України; (3) позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки позивачем не зазначено зміст дій, які потрібно виконати ОСОБА_2 , яка в житловому будинку позивача не проживає та власного майна в ньому не розміщувала; (4) судом першої інстанції без відповідної ухвали постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, тоді як ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 3.01.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
30.03.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява (вх № 3837/26-вх) Тульчинської міської ради про розгляд справи без участі представника міської ради.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.09.2019, посвідченого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Сухомлин О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1863, належить житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 /т.1 а. с. 7/.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 181299298 видно, що власником житлового будинку є ОСОБА_9 /т.1 а. с. 8/.
29.01.2022 ОСОБА_9 (позивачка у справі) зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , взявши прізвище чоловіка ОСОБА_11 /т.1 а. с. 6/.
Судом оглянуто заяву ОСОБА_12 (позивачки у справі) адресовану сільському голові с. Копіївки, в якій просить створити комісію із депутатів Копіївської сільської ради, якій доручити провести перевірку про самовільне зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язати його звільнити дану земельну ділянку від сільськогосподарської техніки /а. с. 9/; відповідно до відповіді Копіївської сільської ради від 30.10.2019 Копіївська сільська рада повідомила, що розпорядженням сільського голови ОСОБА_13 створено комісію по обстеженню земельної ділянки в АДРЕСА_1 . Проте виконати дане розпорядження члени комісії не змогли /а. с. 11/; фотографії земельної ділянки.
На аркуші справи 144-148 тома першого міститься копія спадкової справи № 79/2023 до майна померлого ОСОБА_4 .
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 7.04.2025 по справі справа № 148/281/23 відмовлено в задоволенні позову правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Тульчинської державної нотаріальної контори, третя особа Тульчинська міська рада про визнання бездіяльності протиправною, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину /т.1 а.с. 185-188/.
Відповідно до акта обстеження житлового будинку та земельної ділянки на предмет звільнення їх від предметів попереднього власника від 20.08.2025, згідно даного акту комісією у складі: голови комісії Чорної О.Д. - старости Копіївського старостинсьокого округу Тульчинської міської ради, членів комісії проведено обстеження житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 , який перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину НОА 452266 від 17.09.2019 та земельної ділянки на якій розташований даний будинок. Комісією встановлено: факт використання будівлі ОСОБА_2 . Земельна ділянка біля будинку захаращена металобрухтом та іншою сільськогосподарською технікою не придатною для використання. ОСОБА_2 стверджує факт, що майно, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є її особистою власністю. Громадянка ОСОБА_2 надала доступ до житлового будинку. Будівля знаходиться в незадовільному стані. В кімнатах присутні залишки сільськогосподарської продукції та металеві бочки. Забрати своє майно з присадибної ділянки та звільнити житловий будинок ОСОБА_2 відмовилась Комісією зафіксовано, що житловий будинок та присадибна ділянка на момент обстеження (20.08.2025) використовується громадянкою ОСОБА_2 /т.1 а. с. 219-220/.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи, зокрема з долучених позивачем письмових доказів/фотознімків, а також пояснень сторін, судом встановлено, що відповідач чинить перешкоди у здійсненні права власності, користування та розпорядження житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом збереження там свого майна. Що стосується вимоги зобов'язального характеру до третьої особи Тульчиснької міської ради ОТГ створити комісію та провести обстеження житлового будинку і земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 , слід зазначити, що позовні вимоги звертаються до відповідачів у справі, а не до третіх осіб, а тому суд не може задовольняти такі вимоги про зобов'язання третьої особи, вчинити певні дії (постанова ВС від 13.03.2019 по справі № 520/7281/15-ц).
Висновок суду першої інстанції зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права з огляду на наступне.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Умовами для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.
Фактичними підставами позову ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_4 самовільно, без будь-яких підстав зайняв належний їй на праві власності житловий будинок та земельну ділянку, на якій розташований будинок, користується ним, зберігаючи там різні механізми і інше майно, перетворивши його у складське приміщення, що перешкоджає їй користуватись та розпоряджатись належним їй на праві власності майном.
В позові позивач просила : усунути перешкоди у здійсненні права власності, користування та розпорядження житловим будинком АДРЕСА_1 , зобов'язавши відповідача звільнити належний їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, яка знаходиться у постійному користування власника будинку; зобов'язати Тульчинську міську раду ОТГ створити комісію та провести обстеження житлового будинку і земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 .
Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер в АДРЕСА_1 /т.1 а. с. 153/.
Помилково відмовивши у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.07.2024 залучив ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_4 та розглянув спір по суті і ухвалив рішення щодо інтересів та обов'язків іншого відповідача./т.1 а. с. 153/.
Відповідно до частини першої, третьої, п'ятої, сьомої, восьмої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Суд першої інстанції помилково взяв до уваги поданий позивачем акт обстеження житлового будинку та земельної ділянки на предмет звільнення їх від предметів попереднього власника від 20.08.2025, який подано більш як через 2 роки після подання позовної заяви /т.1 а. с. 219-220/, оскільки цей доказ подано з порушенням вимог частини першої статті 83 ЦПК України та без клопотання про поновлення строку на подання доказу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач відповідно до статті частини третьої статті 49 ЦПК України не зверталась до суду із заявою про зміну підстав позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні та розпорядженні житловим будинком та земельною ділянкою.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив ту обставину, що майно, яке знаходиться у житловому будинку та на земельній ділянці належить ОСОБА_2 .. Крім того у справі встановлено, що ОСОБА_2 проживає за іншою адресою АДРЕСА_1 .
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що майно (із зазначенням конкретного його переліку) належить відповідачу ОСОБА_2 і вона відмовляється його забрати з житлового будинку в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки під цим будинком.
Доказів того, що позивач є власником земельної ділянки із зазначенням її розміру суду не надано, як і не надано доказів, який розмір земельної ділянки знаходиться в її користуванні.
Не надано суду і доказів того, що земельна ділянка, на якій розташований будинок в АДРЕСА_1 , була надана органом місцевого самоврядування в користування попередньому власнику будинку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18).
Вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном мають бути конкретними, чітко сформульованими та передбачати вчинення певних дій, що усунуть порушення.
Верховний Суд у постанові від 8.11.2023 у справі № 761/42030/21 зауважував, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про усунення перешкод є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів, що відповідач ОСОБА_2 самовільно, без будь-яких підстав зайняла належний позивачу житловий будинок та земельну ділянку; акт обстеження житлового будинку та земельної ділянки на предмет звільнення їх від предметів попереднім власником складений 20.08.2025 та поданий позивачем без клопотання про поновлення строку для подання доказів; крім того зазначений акт не містить інформації про факт самовільного зайняття ОСОБА_4 житлового будинку та земельної ділянки, апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права залучивши ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_4 ; позовні вимоги відносяться до вимог зобов'язального характеру, оскільки нерозривно пов'язані з особою первісного відповідача ОСОБА_4 , а тому ці правовідносини не передбачають правонаступництва, відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє, оскільки апеляційна скарга не містить вимог про скасування ухвали Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.07.2024, якою залучено ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, спір вирішено по суті щодо іншого відповідача. /т.1 а. с. 153/.
Що стосується вимоги зобов'язального характеру до третьої особи Тульчиснької міської ради ОТГ створити комісію та провести обстеження житлового будинку і земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 , слід зазначити, що позовні вимоги звертаються до відповідачів у справі, а не до третіх осіб, а тому суд не може задовольняти такі вимоги про зобов'язання третьої особи, вчинити певні дії (постанова ВС від 13.03.2019 по справі № 520/7281/15-ц).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заслуговує на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового про відмову задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1488 гривень 60 копійок.
Враховуючи наведене, те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, відтак з позивача слід стягнути на користь відповідача судовий збір в розмірі 1488 грн 60 коп.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27.01.2026 скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Тульчинської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права власності відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1488 гривень 60 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20.04.2026.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. В. Оніщук