Справа № 129/189/24
Провадження № 22-ц/801/1049/2026
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.
Доповідач:Матківська М. В.
20 квітня 2026 рокуСправа № 129/189/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Матківської М. В.,
суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Гайсинської міської ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я»
на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради Вінницької області, Гайсинської районної ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» про визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
До Вінницького апеляційного суду 20 березня 2026 року надійшла цивільна справа разом із постановою Верховного Суду від 29 січня 2026 року, якою касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вихора І. І. задоволено частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час дослідження матеріалів цивільної справи було встановлено наступне.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 242,10 кв. м., житловою площею 65,90 кв. м., який складається з приміщень: в підвалі (більярдна) - 52,7 кв. м., на першому поверсі: коридор - 6,1 кв. м., кухня - 15,9 кв. м., житлові кімнати - 34,6 кв. м., коридор - 20,2 кв. м., ванна - 17,1 кв. м., на другому поверсі: гардероб - 20,00 кв. м., хол - 20,7 кв. м., житлова кімната - 31,3 кв. м., веранда - 23,5 кв. м.
07 січня 2025 року до Вінницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Гайсинської міської ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року визнано неповажними підстави зазначені Гайсинською окружною прокуратурою Вінницької області в апеляційній скарзі про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року. Апеляційну скаргу залишено без руху і надано строк для зазначення нових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року клопотання Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Гайсинської міської ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року та відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року апеляційну скаргу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Гайсинської міської ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» задоволено.
Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року скасовано і постановлено нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 , який поданий її представником - адвокатом Вихорем І. І., до Гайсинської міської ради Вінницької області, Гайсинської районної ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» про визнання права власності на нерухоме майно, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури Вінницької області 10 758,69 грн. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 06 лютого 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 квітня 2025 року, а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року залишити без змін.
Задовольняючи частково подану касаційну скаргу та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив наступне.
Судом встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалене судом першої інстанції 27 березня 2024 року та опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03 квітня 2024 року.
Гайсинська міська рада Вінницької області та ДУ «Вінницький ОЦКПХ МОЗ» мають зареєстровані електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд».
03 січня 2025 року Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області подала в інтересах держави в особі ДАІМ, Гайсинської міської ради Вінницької області, (ДУ «Вінницький КПХ МОЗ» зазначено третьою особою) апеляційну скаргу на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року.
Враховуючи те, що Гайсинська міська рада Вінницької області та ДУ «Вінницький КПХ МОЗ» були учасниками справи та отримали оскаржуване рішення в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 03 квітня 2024 року, для прокурора як особи, яка звертається в інтересах зазначених державних органів, строк на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з 04 квітня 2024 року, а не з часу ознайомлення прокурора з матеріалами цивільної справи.
Таким чином на підставі висновків Верховного Суду суд апеляційної інстанції констатував, що викладені у поданій Гайсинською окружною прокуратурою Вінницької області 07 січня 2025 року апеляційній скарзі та заяві про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду від 04 лютого 2025 року, доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року є неповажними. У зв'язку з цим клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.
У зв'язку з чим ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Гайсинської міської ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року залишено без руху. Роз'яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, прокурор має право звернутись до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, у якій зазначити та додати до заяви відповідні докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку.
06 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» Гайсинська окружна прокуратура подала заяву, у якій просить визнати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року.
Прокурор зазначив, що окружною прокуратурою апеляційну скаргу подано у тому числі в інтересах Державної інспекції архітектури та містобудування України, однак вказаний орган державного контролю до участі у справі не залучено та, відповідно, не враховано його позицію щодо позовних вимог. Водночас, на прокурора покладено обов'язок відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо представництва інтересів держави в особі суб'єкта владних повноважень, який допустив бездіяльність.
Інші доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження зводяться до критики обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 та за своїм змістом фактично є доповненням до апеляційної скарги, а не містять обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. У зв'язку з цим такі доводи судом апеляційної інстанції до уваги не беруться.
06 квітня 2026 року до суду також надійшло заперечення на зазначену заяву від позивача ОСОБА_1 , у якому вона просила відмовити у задоволенні заяви Гайсинської окружної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року та відмовити у відкритті провадження.
У заяві заперечені зазначено, що до заяви про поновлення строку прокурором не додано жодного доказу наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду із апеляційною скаргою у визначений законом строк. Крім того доводи апелянта знову зводяться до того, що Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області звернулася з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі ДІАМ, яка участі у розгляді цієї справи не приймала, про наявність оскаржуваного рішення не знала, тому заявник пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду з незалежних від нього причин, такий строк підлягає поновленню. Вказані причини вже були визнані судом неповажними, тому підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду відсутні.
Перевіривши доводи сторін, щодо наявності підстав для поновлення Гайсинській окружній прокуратурі Вінницької області строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 354 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Із матеріалів справи та інформації із Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що оскаржуване рішення суд першої інстанції ухвалив 27 березня 2024 року. Повний текст рішення до реєстру «Надіслано судом: 02.04.2024. Зареєстровано: 02.04.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2024.»
Апеляційну скаргу на зазначене рішення суду Гайсинською окружною прокуратурою подано 07 січня 2025 року, тобто з порушенням визначеного ч. 1 ст. 354 ЦПК України строку.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України прокурор вправі подати апеляційну скаргу з обґрунтуванням, в чому полягає порушення інтересів держави та підстави звернення прокурора до суду.
Частиною першою статті 57 ЦПК України встановлено, що органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулись до суду в інтересах осіб, мають процесуальні права та обов'язки, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі № 707/3085/21 зазначено, що на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2026 року у даній справі зазначив, що спірний житловий будинок введено в експлуатацію відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, на підставі затвердженого акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30 грудня 2008 року. Факт введення спірного житлового будинку в експлуатацію в справі, що переглядається, не оспорювався, рішення щодо введення вказаного будинку в експлуатацію протиправним не визнавалось.
Державна інспекція архітектури та містобудування України листом №6625/04/1824 від 27 грудня 2024 року повідомляла Гайсинську окружну прокуратуру, що під час ухвалення рішення 27 березня 2024 року по справі №129/189/24 Гайсинським районним судом Вінницької області не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ДІАМ.
Таким чином, доводи прокурора не підтверджують наявності у Державної інспекції архітектури та містобудування України правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо з оскаржуваним судовим рішенням, а також ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, які не діяли на момент виникнення правовідносин щодо введення в експлуатацію спірного житлового будинку.
Більше того, зі змісту листа Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області від 20 травня 2024 року № 02.51 2232ВИХ-24 до відповідача Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я», що додається, чітко вбачається про повну обізнаність скаржника з матеріалами справи та повним текстом оскаржуваного судового рішення станом на 20 травня 2024 року.
У вказаному листі прокурор прямо зазначає, що станом на 20 травня 2024 року опрацював оскаржуване рішення суду з метою представництва інтересів держави в суді.
Проте, апеляційну скаргу Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області подала лише 07 січня 2025 року.
Отже, зволікання з поданням апеляційної скарги та неналежна організація процесу її підготовки і подання з боку Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області мають виключно суб'єктивний характер. Негативні наслідки, що настали у зв'язку з такими діями (бездіяльністю), є наслідком неналежного виконання процесуальних обов'язків, які мають бути однаковими для всіх учасників справи.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень.
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії».
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 357 ЦПК України якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що застосування процесуальних обмежень при апеляційному оскарженні рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року відповідає принципу юридичної визначеності і не може вважатись відмовою у доступі до правосуддя.
Суд зобов'язаний прийняти і розглянути апеляційну скаргу на судове рішення лише за умови дотримання скаржником вимог чинного цивільного процесуального законодавства щодо строків на апеляційне оскарження та за умови відповідності апеляційної скарги формі та змісту, як того вимагає ЦПК України.
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Гайсинської міської ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» слід відмовити, оскільки наведені прокурором підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду є неповажними.
На підставі викладеного та керуючись ст. 357, ст. 358 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, Гайсинської міської ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я» на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гайсинської міської ради Вінницької області, Гайсинської районної ради Вінницької області, Державної установи «Вінницький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» про визнання права власності на нерухоме майно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідачМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. В. Міхасішин