Провадження №2/748/807/26
Єдиний унікальний № 748/455/26
20 квітня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді: Майбороди С.М.,
при секретарі: Пасько К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник ТОВ «ФК «Аберок» Попова В.І. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1989275 від 26.07.2025 року у розмірі 21504 грн 00 коп. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.07.2025 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» уклали електронний кредитний договір “1989275». 26.07.2025 року Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційнотелекомунікаційній системі ТОВ «ФК «АБЕКОР», що свідчить про те, що відповідач ознайомився з Правилами та іншою наданою йому інформацією. Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 12 000,00 грн. Позивач виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 12 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 13.10.2025 року (включно). Відповідно до квитанції за сплату № 20295-1363-242764536 від 26.07.2025 року на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 12 000,00 грн., що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 26.07.2025. в 14:35. 24 серпня 2025 року Відповідач уклав Додаткову угоду до Кредитного договору № 1989275 від 26 липня 2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «12» листопада 2025 року. 23 вересня 2025 року Відповідач уклав Додаткову угоду до Кредитного договору № 1989275 від 26 липня 2025 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: 12 грудня 2025 року. У зв'язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед Позивачем в розмірі 12 000,00 грн тіло кредиту та 9 504,00 грн нараховані проценти.
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.02.2026 справу прийнято до провадження Чернігівського районного суду Чернігівської області та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Відповідач 11.03.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що перебуває у складному матеріальному становищі та не має змоги оплатити кредит, передав адвокату документи для подачі заяви про визнання його банкрутом. У разі задоволення позову просить зменшити пеню та штраф.
Ухвалою суду від 12.03.2026 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, в поданій позовній заяві просила здійснювати розгляд справи за відсутності представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, просив відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою.
На підтвердження поважності причин неявки в судове засідання відповідач не надав підтверджуючих документів щодо перебування його на лікуванні та неможливості у зв'язку з хворобою приймати участь у судовому засіданні. Відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на позов, у відповідача було достатньо часу на подачу відповідних документів, на які він посилався у заяві від 11.03.2026 та від 16.03.2026. З урахуванням встановлених обставин суд вирішив можливим проводити розгляд справи у відсутності відповідача.
Дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.
26.07.2025 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно- телекомунікаційної уклали електронний кредитний договір №1989275, згідно з пунктом 1.2 якого загальний розмір наданого кредиту складає 12 000,00 грн. (а.с. 27 - 36).
Згідно п.1.3. договору, строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до «13» жовтня 2025 року (включно).
Згідно п. 1.3.1, 1.3.2 договору, кількість платежів - 2 платежі. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу.
Згідно п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2 договору, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: базова процентна ставка - 0.9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом; основна процентна ставка 0.99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.
Згідно п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються Кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.
Згідно п. 4.1., 4.2 кредиту, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами, відповідно до наступного порядку. Позичальник з метою ініціювання перед Кредитором продовження строку кредиту повинен здійснити всі без виключення наступні дії: 1) в Особистому кабінеті або на платіжному терміналі здійснити вибір клавіши, що вказує на продовження строку кредиту; 2) на користь Кредитора внести платіж у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату ініціювання продовження строку кредиту процентів, через Особистий кабінет або платіжний термінал; 3) ознайомитися та підписати правочин про продовження строку кредиту своїм електронним підписом, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім Кредитору в ІКС Кредитора/зазначений в Договорі.
Кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором b27403, В.О. Савченко, 14:35 26 липня 2025 року.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту (а.с. 35 зворот - 36, 38-40).
Згідно квитанції до платіжної інструкції № 20295-1363-242764536 від 26.07.2025, ТОВ «ФК Абекор» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 12000 грн (а.с.37).
Згідно повідомлення ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 11.02.2026, на карту НОМЕР_2 26.07.2025 було зараховано 12000 грн (а.с.13).
Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 25.03.2026, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 26.07.2025 було зараховано кошти в сумі 12000 грн.
Додатковими угодами від 24.08.2025 та 23.09.2025 до кредитного договору № 1989275 від 26.07.2025, строк кредиту було продовжено відповідно до 12.11.2025 та 12.12.2025. (а.с. 14-23)
Отже, судом встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, та вчасне повернення отриманих згідно кредитного договору коштів не здійснював.
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 1989275 від 26.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 21504 грн 00 коп., з яких: 12000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9504,00 грн - заборгованість по нарахованим процентам (а.с. 24-26).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на викладене, підписаний паспорт споживчого кредиту з використанням електронного підпису є правомірними, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі з використанням електронного підпису.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір від 26.07.2025 року № 1989275 відповідає вимогам закону та є обов'язковим до виконання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення, а іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценту строки та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами. Укладений між сторонами правочин або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови кредитного договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов'язковими для виконання відповідачкою. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами не є відповідальністю особи за порушення виконання зобов'язань, отже не підпадає під дію ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування». Таке нарахування обумовлено умовами укладеного ОСОБА_1 договору і не являється штрафними санкціями за невиконання зобов'язань.
За будь-яке користування кредитними коштами передбачено сплату процентів, які обумовлено в договорі та які відповідач, підписуючи його, добровільно погодився сплатити. Тобто, ОСОБА_1 погодився отримати кредитні кошти саме за умови сплати ним відсотків за користування ними у зазначеному розмірі, що відповідає вимогам ст. 1054, 1056-1 ЦК України.
ТОВ «ФК «Абекор» нараховувались проценти за користування кредитом протягом у строки передбачені договором, що є звичайною платою за право користування наданими кредитними коштами на визначених законодавством умовах.
За умовами укладеного з ОСОБА_1 договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом - 0,99 % в день. Кредитний договір № 1989275 укладено 26 липня 2025 року після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (24 грудня 2023 року), отже, станом на дату укладення договору максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», міг становити 1 %.
Позивачем відсотки нараховувалися відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 0,99 % за кожен день користування кредитом, що відповідає вимогам Закону № 3498-ІХ та ЗУ «Про споживче кредитування» щодо розміру процентної ставки за кредитом з урахуванням пролонгації до 12 грудня 2025 року.
Вимоги стосовно стягнення з відповідача пені та штрафів в позові не заявлялись.
Кодексом України з процедур банкрутства, який набув чинності 21.10.2019 року, введений порядок визнання фізичної особи банкрутом. Така фізична особа (або ФОП) може звернутись до суду із заявою про її неплатоспроможність. І лише за результатами розгляду справи суд може визнати таку особу банкрутом. Або через процедуру санації реструктуризувати її борги та надати можливість погасити їх, зупинивши нарахування штрафів та інших фінансових санкцій.
Матеріали справи не містять даних про те, що фізична особа ОСОБА_1 звертався в передбаченим КУзПБ порядком до господарського суду із заявою про свою неплатоспроможність, і був визнаний банкрутом.
За вищевказаних обставин суд вважає правову позицію відповідача ОСОБА_1 по справі необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України ст. 526, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Абекор» 21504 (двадцять одну тисячу п'ятсот чотири) грн 00 коп заборгованості за кредитом яка складається з : 12000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9504,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Абекор» 2662,40 грн судового збору та 124,98 грн витрат, пов'язаних з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Абекор», ЄДРПОУ 39287145, адреса : вул. Костянтинівська, 75, прим. 601 А, м. Київ.
Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса : АДРЕСА_1 .
Суддя С. М. Майборода