Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/227/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/10237/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
15.04.2026 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 30 березня 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора та стосовно,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , поранення, контузії, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, має захворювання зору, протрузію, інвалідність 3 групи, не придатний до військової служби, раніше не судимого,
підозрюваного за ч.3 ст.332 КК, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, тобто до 13 години 45 хвилин, 30 травня 2026 року,
Прокурор ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького з клопотанням в межах кримінального провадження №42025122010000146, про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 строком на шістдесят днів.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що 01.10.2025 року ОСОБА_8 вручено повідомлення про підозру, що він за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у період часу з 15 липня 2025 року по 26 вересня 2025 року під час телефонних розмов, листування електронними засобами та особистих зустрічах шляхом порад, вказівок, підготовкою спорядження, надання транспортного засобу та житла сприяли незаконному переправленню ОСОБА_11 , за 7700 доларів США через державний кордон України. 26.09.2025 ОСОБА_8 у с. Можари, Коростенського району, Житомирської області за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зустрів ОСОБА_11 , привіз надав їжу, одяг, вказав напрямок подальшого руху до державного кордону України.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 30 березня 2026 року, вищевказане клопотання прокурора задоволено та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, тобто до 13 години 45 хвилин, 30 травня 2026 року.
Рішення слідчого судді мотивоване тим, що при вирішенні питання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, враховані докази, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкості покарання, яке загрожує йому, у разі визнання його винним, а також характер вчиненого, минуле й особисті та соціальні обставини життя, та його зв'язки з суспільством.
Злочин по якому пред'явлено повідомлення про підозру є: тяжким, закінченим, умисним, корисливим. Посягає на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів.
Взято до уваги дані, що характеризують особу підозрюваного, який не має сталих соціальних зв'язків, змінює місця проживання. Задокументовано ознаки систематичних, умисних, корисливих, ретельно спланованих і законспірованих дій за попередньою змовою групою осіб і, з використанням та під прикриттям символів та зовнішніх ознак ЗСУ.
У разі застосування ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, підозрюваний буде мати можливість допустити вчинення нових тотожних кримінальних правопорушень. Можливість підозрюваного виїхати за кордон стане приводом для неявок та оголошення підозрюваного у розшук. Відстоювання власної правової позиції є передумовою для незаконного впливу на свідків, знищенню чи перетворенню доказів, що ускладнить і затягне досудове розслідування. Обізнаність про анкетні данні та місце проживання свідків, та перебування на волі є ризиком незаконного впливу на учасників провадження та їх членів родини. Підшуканий та використаний одяг, специфічний вид та фарбування транспортного засобу із зовнішніми ознаками ЗСУ, переконує про сталу незаконну діяльність. Низький рівень моральних якостей особи підозрюваного, спрямованість корисливого мотиву під час дії воєнного стану.
Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, у разі визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-1 КК України - позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років, є підставою для початку можливого переховування від слідства та суду.
Заявлений ризик та суспільна небезпека особи підозрюваного не зменшилась та виправдовує продовження тримання його під вартою. Відсутні належні об'єктивні і допустимі докази про зменшення або відсутність ризиків передбачених у пунктах 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Домашній арешт та особисте зобов'язання і порука не попередить існуючих ризиків та не забезпечить виконання обов'язків покладених на підозрюваного.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 30.03.2026 року змінити, обравши відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді не цілодобового домашнього арешту в певний період доби (з 22:00 до 06:00 год.) за адресою проживання останнього. У разі відмови у зміні запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, просить визначити можливість внесення підозрюваним мінімальної суми застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка відповідно до його матеріального становища буде достатньо для забезпечення виконання обов'язків передбачених КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що підозрюваний ОСОБА_8 має постійне місце проживання згідно наданої суду Характеристики №286 завіреної печаткою квартального комітету від 25.10.2025 в якій зазначено, що ОСОБА_8 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 . За час проживання зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, доглядає за бабусею, займається приватними перевезеннями.
Також захисник зазначає, що ОСОБА_8 потребує постійного лікування з одночасним проходженням МСЄК для визначення групи інвалідності. Роль та фактична участь при вчиненні правопорушення є мінімальною, був залучений до участі вже під час виконання злочину у якості водія для перевезення трьох осіб. При цьому оплата ним була нарахована згідно тарифу на перевезення осіб службою таксі з урахуванням кількості осіб, відстані перевезення, та витрат пального для їх перевезення, з планом злочину ознайомлений не був.
Захисник вважає, що заявлені прокурором ризики під час досудового слідства і в суді 1-ї інстанції є недоведеними, необґрунтованими, викладеними в контексті загального переліку ризиків виписаних в КПК України.
Заслухавши доповідача, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, висновки суду про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, злочин по якому пред'явлено повідомлення про підозру є: тяжким, закінченим, умисним, корисливим. Посягає на суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів.
На теперішній час у кримінальному провадженні, обставиною, яка перешкоджає закінченню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали слідчого судді є виняткова складність кримінального провадження, та як наслідок великий обсяг матеріалів досудового розслідування, з якими необхідно ознайомити підозрюваних та їх захисників.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Так, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 114-1 КК України, колегія суддів вважає, що наявна обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в контексті її розуміння ЄСПЛ.
Апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
03.10.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького, ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 29.11.2025 року.
25.11.2025 року, керівник Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_12 виніс постанову, якою продовжив строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 01.01.2026 року.
28.11.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького, ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання його під вартою до 01 січня 2026 року.
24.12.2025 року підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025122010000146 за ч.3 ст.332 КК України продовжено до шести місяців, тобто до 01.04.2026 року.
25.02.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького, ОСОБА_8 продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання його під вартою до 01 квітня 2026 року.
26.03.2026 року стороні захисту, в тому числі підозрюваному ОСОБА_8 повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів кримінального провадження у відповідності до положень ст.290 КПК України, а отже у відповідності до ч. 3 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження не включається у строк досудового розслідування.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України слідчим суддею встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Наявність таких ризиків підтверджується тяжкістю кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , вагомістю наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим.
При продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_8 , слідчим суддею було встановлено, що у разі застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, підозрюваний буде мати можливість допустити вчинення нових тотожних кримінальних правопорушень. Можливість підозрюваного виїхати за кордон стане приводом для неявок та оголошення підозрюваного у розшук. Відстоювання власної правової позиції є передумовою для незаконного впливу на свідків, знищенню чи перетворенню доказів, що ускладнить і затягне досудове розслідування. Обізнаність про анкетні данні та місце проживання свідків, та перебування на волі є ризиком незаконного впливу на учасників провадження та їх членів родини.
Зазначені ризики мали місце під час застосування запобіжного заходу і на даний час не зменшились.
Колегія суддів зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.
Заявлені прокурором ризики є цілком ймовірними та чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заявлених ризиків є такими, що не заслуговують на увагу.
При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Посилання захисника на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, має родину, сприяв органам досудового розслідування у встановлені обставин справи, в даному випадку є недостатнім для твердження про наявність в нього міцних соціальних зв'язків, які спростовують обґрунтовані у клопотанні прокурора об'єктивно існуючі у провадженні ризики та не можуть бути достатніми стримуючими факторами його належної процесуальної поведінки.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи не є достатніми для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. 376, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 30 березня 2026 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, тобто до 13 години 45 хвилин, 30 травня 2026 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4