Кропивницький апеляційний суд
Провадження № 11-сс/4809/228/26 Слідчий суддя - ОСОБА_1
Доповідач в суді ІІ інстанції: ОСОБА_2
14.04.2026 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 04 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна, у кримінальному провадженні №42023120000000075 від 28.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.2 ст.367 КК України,
Старший слідчий в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, у кримінальному провадженні №42023120000000075 від 28.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.2 ст.367 КК України, а саме:
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0226, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2336067035225;
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0214, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2242135835225;
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0044, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2087920135225;
- житловий будинок загальною площею 59,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 682117335225;
- причіп «ПГМФ 8304-02», VIN-номер: НОМЕР_1 , 2017 року випуску, коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 16.05.2022;
- причіп «УВН 810082», VIN-номер: НОМЕР_3 , 2016 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації 13.05.2016.
В обґрунтування ініціатор клопотання послалася на те, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023120000000075 від 28.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.2 ст.367 КК України.
27 лютого 2026 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
Згідно змісту повідомленої підозри вбачається, що: ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді майстра лісу Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство», будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, упродовж серпня - грудня 2022 року, перебуваючи на своєму робочому місці на території Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство», достовірно знаючи свої службові права та обов'язки, маючи об'єктивну реальну можливість їх виконання, в порушення Положення про державну лісову охорону, Посадової інструкції майстра лісу Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство», положень Лісового кодексу, законів України «Про рослинний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», неналежно виконуючи свої службові обов'язки щодо здійснення охорони лісу у виділі 16 кварталу 49 Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство» через несумлінне ставлення до них, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення порушень та їх фіксуванню, не здійснив заходів щодо попередження, виявлення фактів порушень лісового законодавства, незаконної рубки дерев, не вжив заходів щодо виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не провів оглядів місць незаконної рубки дерев, не склав актів (протоколів) про лісопорушення на ввіреній йому території, що призвело до проведення у виділі 16 кварталу 49 Оникіївського лісництва ДП «Оникіївське лісове господарство» незаконної порубки 77 дерев порід Дуб, Клен та Ясен не відведених в рубку (без клейма відводу), внаслідок чого спричинено шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів на загальну суму 462 829,39 гривень (чотириста шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять дев'ять гривень тридцять дев'ять копійок), що є тяжкими наслідками охоронюваним законом державним інтересам.
Дії ОСОБА_9 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.367 КК України.
Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 04 березня 2026 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Судове рішення мотивоване тим, що в ході вивчення матеріалів, якими слідчим обґрунтовується клопотання про арешт майна, слідчою суддею встановлено відсутність у доданих до клопотання матеріалах цивільного позову до ОСОБА_9 .
Під час розгляду клопотання слідчим суддею установлено, що слідчим, прокурором не доведено заявлену у клопотанні мету арешту майна, а саме для забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Вказано, щослідчий суддя зобов'язаний враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданню кримінального провадження.
Однак, слідчим не надано будь-яких даних щодо навіть приблизної вартості майна, на яке проситься накласти арешт, що позбавляє слідчого суддю можливості встановити співмірність такого обмеження права власності із розміром заявленої шкоди.
Оцінивши в сукупності долучені до клопотання матеріали, у даному випадку органом досудового розслідування не доведено наявність правової підстави для накладення арешту на перелічене у клопотанні майно, оскільки не зважаючи на посилання слідчого на те, що арешт у даному випадку необхідно накласти з метою відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, матеріали долучені до клопотання, не містять копії заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову, що позбавляє слідчого суддю можливості оцінити обґрунтованість його розміру, а відповідно і співмірність вказаного розміру з орієнтовною вартістю арештованого майна.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання старшого слідчого та накласти арешт на рухоме та нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить йому на праві приватної власності, а саме:
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0226, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2336067035225;
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0214, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2242135835225;
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0044, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2087920135225;
- житловий будинок загальною площею 59,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 682117335225;
- причіп «ПГМФ 8304-02», VIN-номер: НОМЕР_1 , 2017 року випуску, коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 16.05.2022;
- причіп «УВН 810082», VIN-номер: НОМЕР_3 , 2016 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації 13.05.2016.
Заборонити ОСОБА_9 розпоряджатись та відчужувати вказане майно.
Доручити виконання арешту, відшукання та збереження майна слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що слідчим вжито заходів за для залучення у кримінальному провадженні потерпілого, який буде представляти інтереси держави та відповідно буде реалізовувати право пред'явити цивільний позов.
Разом з цим, виходячи із доводів зазначених із ухвалі слідчого судді від 04.03.2026 вбачається, що накласти арешт на майно підозрюваного можливо лише після пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, що прямо суперечить завданням арешту майна закріпленим у ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки в даному випадку важливим є оперативність прийняття такого процесуального рішення з метою запобігти спробам підозрюваного приховування, перетворення, відчуження такого майна за для уникнення можливості відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням за рахунок цього майна.
Крім того, слідчий суддя як підставу для залишення без задоволення клопотання про арешт майна зазначає про відсутність даних про вартість на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, що на думку суду позбавляє його можливості встановити співмірність такого обмеження права власності із розміром заявленої шкоди.
Дані доводи також не можна вважати такими, що належно обґрунтовують прийняте слідчим суддею процесуальне рішення, оскільки в даному випадку обмеженню піддається тільки право на розпорядження майном, що не обмежує навіть у випадку накладення арешту у користуванні таким майном. Також, суду достеменно відомо, що за для отримання відомостей про вартість майна необхідно провести експертизу, що неможливо здійснити у короткі строки, а відтак забезпечити оперативність прийняття процесуального рішення.
Перевіривши матеріали клопотання слідчого, колегія судді приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити, з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ч.2 ст. 171 КПК України, відповідно до якої, у ньому має бути зазначено правові (законні) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також перелік та види майна, що належить арештувати, документи що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим третіми особами таким майном.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Арешт майна з підстав передбачених ч.2 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, відповідно до ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
В даному випадку слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 170-173 КПК України, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні тощо.
Дослідивши обґрунтування клопотання прокурора, колегія суддів вважає, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання слідчого та не врахував, майно, яке вказані в клопотанні прокурора мають істотне значення для даного кримінального провадження, відповідають критеріям ст.170-173, 98 КПК України, та може бути використане для відшкодування шкоди, завданої лісовому фондута державі внаслідок кримінального правопорушення
Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023120000000075 від 28.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.2 ст.367 КК України.
27.02.2026 складено і в порядку ст.278 КПК України ОСОБА_9 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, а саме: неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами, а саме: повідомленням генерального директора ДСГП «Ліси України» № 2644 від 13.04.2023 та Актом перевірки філії «Оникіївське лісове господарство» ДП «Ліси України від 07.04.2023 з додатками; витребуваними з філії «Оникіївське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» документами щодо видачі лісорубного квитка серії КР ЛРК № 001854 від 11.08.2022; даними протоколу огляду лісової ділянки Новомиргородського лісництва (виділ 16 квартал 49) від 17.09.2025; інформацією Державної екологічної інспекції Придніпровського округу № 7-7696-12 від 17.11.2025 з розрахунками розміру шкоди; висновком експерта Кропивницького відділення КНДІСЕ за результатом проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1130/25-27 від 25.12.2025; показаннями свідка ОСОБА_10 , зафіксованими у протоколі допиту від 25.02.2026; показаннями свідка ОСОБА_11 , зафіксованими у протоколі допиту від 25.02.2026; статутом Державного підприємства «Оникіївське лісове господарство», затвердженим наказом Державного агенства лісових ресурсів України №201 від 27.01.2022; наказом про призначення ОСОБА_9 на посаду та його посадовою інструкцією та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності.
На думку колегії суддів, наявні підстави стверджувати про те, що існують обґрунтовані підозри вважати про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
З матеріалів вбачається, що підставою для накладення арешту на належне ОСОБА_9 майно, слідчим в клопотанні зазначено п.4 ч.2 ст.170 КПК України - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому, у справі існує ризик того, що відмова у накладенні арешту може призвести до його відчуження, знищення або пошкодження, що у свою чергу у неможливість відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення .
Крім того, строки досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні не порушені, на даний час проводяться слідчі (розшукові) дії для повного встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відсутність даних про вартість майна на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, що на думку суду позбавляє його можливості встановити співмірність такого обмеження права власності із розміром заявленої шкоди, не може бути підставою для відмови в задоволенні клопотання.
Адже в даному випадку обмеженню піддається тільки право на розпорядження майном, що не обмежує навіть у випадку накладення арешту у користуванні таким майном. Також, слідчий суддя не врахував, що за для отримання відомостей про вартість майна необхідно провести експертизу, що неможливо здійснити у короткі строки, а відтак забезпечити оперативність прийняття процесуального рішення та зможе призвести до зникнення майна та неможливості відшкодувати шкоду завдану кримінальним порушенням у подальшому.
Сам факт спричинення шкоди та встановлення її розміру у законний спосіб і викликає необхідність забезпечення потенційно можливого в майбутньому відшкодування цієї шкоди, в тому числі шляхом накладення арешту на майно підозрюваного, при цьому об'єктивно необхідних для запобігання можливості відчуження майна, оскільки в протилежному випадку нівелюється сама мета застосування арешту.
А тому, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що з метою запобігання протиправного впливу - відчуження, приховання, використання такого майна, відшкодування реальної шкоди , завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також забезпечення збереження майна необхідного для відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінальних правопорушень необхідно накласти арешт.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об'єднаного Королівства»). Тобто заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч.2 ст.367 КК України, що свідчить про можливість завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту на розгляд до суду першої інстанції, накладення арешту на майно ОСОБА_9 жодним чином не порушує права останнього користуватися своїм майном, колегія судді приходить до висновку про необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_9 з метою відшкодування шкоду, у разі визнання його судом винуватим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно скасувати, задовольнивши клопотання слідчого та накласти арешт на майно.
Керуючись статтями 170, 173, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 04 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу)Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна, у кримінальному провадженні №42023120000000075 від 28.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.2 ст.367 КК України, - скасувати.
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу)Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна, у кримінальному провадженні №42023120000000075 від 28.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.246, ч.2 ст.367 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на наступне рухоме та нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить йому на праві приватної власності (із забороною розпорядження та відчуження), а саме:
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0226, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2336067035225;
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0214, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2242135835225;
- земельну ділянку площею 1 га., кадастровий номер 3522586200:51:000:0044, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2087920135225;
- житловий будинок загальною площею 59,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 682117335225;
- причіп «ПГМФ 8304-02», VIN-номер: НОМЕР_1 , 2017 року випуску, коричневого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 16.05.2022;
- причіп «УВН 810082», VIN-номер: НОМЕР_3 , 2016 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , дата реєстрації 13.05.2016.
Заборонити ОСОБА_9 розпоряджатись та відчужувати вказане майно, дозволивши користуватися вказаним майном.
Доручити виконання арешту, відшукання та збереження майна слідчим Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора ОСОБА_6 .
Власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, згідно ст. 174 КПК України.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4