Справа № 600/2091/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року позов задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.04.2025 №057250006250, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 , до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за Списком №1, відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди навчання з 01.09.1990 по 21.05.1994, з 01.09.1994 по 25.06.1997 та періоди роботи з 07.06.1994 по 31.08.1994, з 27.08.1997 по 31.12.1998;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 24 березня 2025 року, з урахуванням рішення суду;
- у задоволення іншої частини вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки неправильно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував обставини справи, зокрема безпідставно зарахував спірні періоди до пільгового стажу, не врахував відсутність належних підтверджуючих документів щодо роботи за Списком №1, тоді як за наданими даними у позивача відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах. Отже, на переконання апелянта, рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним та таким, що прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.
Від представника позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
За принципом екстериторіальності матеріали заяви позивача направлено для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
За результатами розгляду такої заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області 01.04.2025 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.
Згідно з вказаним рішенням страховий стаж позивача з урахуванням кратності становить - 33 роки 6 місяців 9 днів та пільговий стаж по Списку № 1 становить - 8 років 3 місяці, підземні роботи, професії за пост.№202 (25) - 1 рік, 3 місяці, 7 днів. Повідомлено, що згідно реєстру застрахованих осіб до пільгового стажу враховано періоди роботи з 01.01.1999. У зв'язку з відсутністю необхідної інформації про періоди роботи, які дають право виходу на пенсію по вислузі років прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії.
Вважаючи протиправною відмову органу пенсійного фонду у зарахуванні періодів навчання з 01.09.1990 по 21.05.1994, з 01.09.1994 по 25.06.1997 та періодів роботи з 07.06.1994 по 31.08.1994, з 27.08.1997 по 31.12.1998 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відмова пенсійного органу у зарахуванні позивачу спірних періодів навчання та роботи до пільгового стажу і, як наслідок, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною, оскільки такі періоди підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема записами трудової книжки, дипломами та уточнюючими довідками, а також відповідають вимогам законодавства щодо зарахування до пільгового стажу, при цьому відсутність або недоліки в оформленні окремих документів чи непроведення атестації робочих місць не можуть покладатися на працівника та бути підставою для обмеження його права на соціальний захист.
Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Комплексний аналіз норми дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за п.1 ч.2 статті 114 Закону №1058 є досягнення особою відповідного віку, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією.
Так, згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Згідно п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Щодо зарахування періодів навчання позивача з 01.09.1990 по 21.05.1994 та з 01.09.1994 по 25.06.1997, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач у період з 01.09.1990 по 21.05.1994 навчався в Селидівському гірничому технікумі та здобув спеціальність "гірничопрохідницькі роботи", що також підтверджується копією диплома серії НОМЕР_2 (а.с.23-29).
Після навчання з 07.06.1994 ОСОБА_1 почав працювати за отриманою спеціальністю підземним гірничим майстром Горняцького ШСУ треста "Селидвуглестрой" (запис в трудовій книжці №6).
Також, з 01.09.1994 по 25.06.1997 позивач навчався у Донецькому політтехнологічному інституті та здобув спеціальність "Підземна розробка родових корисних копалин", що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_3 .
Після навчання, з 27.08.1997 позивач почав працювати за отриманою спеціальністю підземним гірничим майстром на шахті "Гірник" Селидовського виробничого об'єднання по видобутку вугілля (запис трудової книжки №15).
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР час навчання в професійно-технічному учбовому закладі зараховується в трудовий стаж учня, слухача, у тому числі в стаж роботи за фахом, яка надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу по придбаній професії не перевищує 3 місяці.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР Професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту.
Таким чином, перелік професійно-технічних навчальних закладів не є вичерпним.
Відповідно до абз.1 ст.3 вказаного Закону професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах
Абзацом третім вказаної статті визначено, що Первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, спеціальності, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.
За ч.ч.1, 6 ст. 41 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року №1060-XII (в редакції станом на час навчання позивача у спірний період) професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).
Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.
Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження факту проходження позивачем навчання у періоди з 01.09.1990 по 21.05.1994 та з 01.09.1994 по 25.06.1997 у відповідних навчальних закладах, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема записами у трудовій книжці та копіями дипломів.
Колегія суддів також враховує, що після завершення навчання позивач був працевлаштований за набутою професією у встановлений законом строк, що відповідає умовам, передбаченим частиною першою статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», та є підставою для зарахування зазначених періодів навчання до пільгового стажу.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач 2 безпідставно не врахував вказані періоди навчання при обчисленні пільгового стажу позивача.
Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 07.06.1994 по 31.08.1994 та з 27.08.1997 по 31.12.1998, то колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Так, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у період з 07.06.1994 по 31.08.1994 працював підземним гірничим майстром Горняцького ШСУ треста "Селидвуглестрой" та з 27.08.1997 по 31.12.1998 гірничим майстром з повним робочим днем під землею на ділянці шахти "Горняк" Селідовського виробничого об'єднання по видобутку вугілля.
Довідкою ДП Селидіввугілля" ВП "Шахта "Курахівська" від 10.10.2023 зазначено, що ОСОБА_2 у період з 27.08.1997 по 30.06.2000 працював за професією "майстер гірничий підземний", що згідно Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 №202, відноситься до робіт, що дають право на пенсію незалежно від віку за умови безпосередньої зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, записами у трудовій книжці позивача та уточнюючими довідками підтверджується його зайнятість за відповідною професією протягом повного робочого дня в шахті, а отже пільговий характер роботи позивача у спірні періоди підтверджується належними та допустимими доказами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин посилання відповідача на відсутність належного підтвердження пільгового стажу суд вважає безпідставними, оскільки записи трудової книжки достовірно підтверджують пільговий характер роботи позивача з повною зайнятістю під землею.
Частиною 1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже при виникненні у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області сумнівів щодо права позивача на отримання пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак матеріали справи не містять доказів щодо здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області перевірки достовірності відомостей, зазначених у наданих позивачем довідках.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового (в тому числі) пільгового стажу. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Наявність сумнівів у відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 року сформулювала правовий висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими i важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "6" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.
Водночас на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови особі у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відповідальність за проведення такої атестації покладається саме на роботодавця, а не на працівника, тоді як функції контролю у відповідних правовідносинах здійснює держава в особі уповноважених органів.
Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №300/6565/23, яка підлягає врахуванню при вирішенні даного спору.
Враховуючи наведене, а також досліджені судом першої інстанції записи у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів роботи та відомості уточнюючих довідок, колегія суддів доходить висновку про належне підтвердження позивачем факту його зайнятості у періоди з 07.06.1994 по 31.08.1994 та з 27.08.1997 по 31.12.1998 на посадах, віднесених до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, оскільки позивачу відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу відповідних періодів його діяльності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 01.04.2025 № 057250006250, тому суд першої інстанції правомірно скасував таке рішення та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача зобов'язав відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 24.03.2025, а також зарахувати до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за Списком №1, відповідно до підпункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 періоди навчання з 01.09.1990 по 21.05.1994, з 01.09.1994 по 25.06.1997 та періоди роботи з 07.06.1994 по 31.08.1994, з 27.08.1997 по 31.12.1998.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.