Справа № 560/8782/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, що виражено у протоколі №7 від 17.02.2025 та повідомленні №1193 від 06.03.2025;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №11 від 07.03.2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 17.02.2025 №7 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене судове рішення незаконним, необґрунтованим, такими, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи. На думку апелянта, зарахування його до списків військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира військової частини № 11 від 07.03.2025 року є похідним від протиправного рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у надані йому відстрочки від призову з порушенням чинного законодавства України та наказу про його мобілізацію, а тому також підлягає скасуванню.
13 січня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від військової частини НОМЕР_1 , в якому відповідач вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язу із чим просив залишити рішення суд у першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 звернувся до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".
17.02.2025 комісія другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла протокольне рішення №7 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку з не виконанням вимог Постанови №560.
Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №11 від 07.03.2025, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправною відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та призов на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу у зв'язку із невиконанням вимог Постанови №560, відповідач діяв протиправно, не вказавши конкретної підстави для відмови. Відтак, відповідач не надав належної оцінки змісту заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу та не розглянув належним чином усі додані до заяви документи. Проте, видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказу від 07.03.2025 №11 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини є правомірним і таким, що виданий у межах повноважень командира військової частини, передбачених пунктом 12 Положення №1153/2008, оскільки на момент прийняття такого наказу, не вбачається наявності у позивача підстав для відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, визначених у статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII).
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
За змістом пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Відповідно до пункту 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов'язкові відомості про військовозобов'язаного:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);
дату народження;
адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);
адресу електронної пошти;
контактний номер телефону.
До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2979), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2025 р. № 1364.
Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).
Згідно із пунктом 58-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), у випадках, передбачених пунктом 9 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку (додаток 4), про відсутність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд за хворим батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, не зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, інформацію про інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
За змістом додатку 5 до Постанови №560 до заяви, поданої на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, долучаються наступні документи, які підтверджують право на відстрочку: для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Згідно з пунктом 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За приписами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. Зокрема, у разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації слугувало невиконання вимог Постанови №560. Водночас вказана підстава містить загальний характер, оскільки не вказана конкретна невідповідність норми.
При цьому, судом першої інстанції критично оцінено позицію представника відповідача щодо подання позивачем не засвідчених у встановленому порядку документів, оскільки вказана підстава не відображене у повідомленні від 06.03.2025, як причина для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відмовляючи у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивачу у зв'язку із невиконанням вимог Постанови №560, відповідач діяв протиправно, не вказавши конкретної підстави для відмови.
Відтак, відповідач не надав належної оцінки змісту заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу та не розглянув належним чином усі додані до заяви документи.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку стосовно наявності підстав для визнання протиправним та скасувати рішення другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 17.02.2025 №7 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №11 від 07.03.2025 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Тобто, мобілізацією є комплекс заходів, спрямованих на забезпечення можливостей держави здійснювати оборону в умовах відкритої збройної агресії російської федерації, зокрема, шляхом комплектування особовим складом підрозділів Сил оборони України.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах.
Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.
За змістом п.2 розділу XII Інструкції №280 військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині незалежно від номенклатури посад для призначення. Накази по стройовій частині видаються всіма військовими частинами, що формуються та утримуються на окремому штаті.
Пунктом 32 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що організація обліку та призову громадян в особливий період, в тому числі щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент прийняття наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідач не встановив наявність у позивача підстав для відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, визначених статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Наведене також свідчить, що військова частина НОМЕР_1 не наділена повноваженнями щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу та, відповідно, щодо здійснення її оформлення.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при виданні наказу від 07.03.2025 №11 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини командир військової частина НОМЕР_1 не мав підстав піддавати сумніву, що, направляючи позивача до військової частини, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав для його мобілізації на військову службу, а тому такий наказ є правомірним і таким, що виданий у межах повноважень командира військової частини, передбачених пунктом 12 Положення №1153/2008.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування наказу військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, що не спростовано в ході апеляційного розгляду справи.
Між тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати на те, що стаття 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» містить вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Проте, апелянт не надав до суду доказів того, що він звертався до командування Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення за статтею 26 Закону № 2232-XII, додавши необхідний перелік документів.
Відтак, позивач не позбавлений права ініціювання процедури звільнення за сімейними обставинами, передбаченої підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Суд апеляційної інстанції також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно із п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.