Справа № 639/2399/26
Провадження № 1-кс/639/573/26
20 квітня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12026221210000269 від 19.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
До Новобаварського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12026221210000269 від 19.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Клопотання обґрунтоване наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що18.03.2026 близько 10:00, ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану проник до квартири кв. АДРЕСА_2 , де вчинив крадіжку 40 000 доларів США, 250 000 гривень, 7 000 евро та ювелірних виробів, належних ОСОБА_5 , чим спричинив останній матеріальний збиток в особливо великих розмірах.
22.03.2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 , 1990 р.н. фактично користується майном належним потерпілій ОСОБА_5 , а саме транспортним засобом марки «TOYOTA RAV4», 2012 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_3 , у кузові чорного кольору.
Право власності на вказаний транспортний засіб зареєстровано за потерпілою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 01.07.2021 року.
Разом з тим встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 користується зазначеним автомобілем на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_7 та підписаної потерпілою. Крім того, відповідно до довіреності ОСОБА_6 має право повного або часткового передоручення повноважень третім особам, з правом переміщення на транспортному засобі на території України, з правом виїзду за кордон та використання транспортного засобу за межами України.
З огляду на викладене, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_6 на підставі довіреності фактично володіє, користується та має право розпорядження зазначеним транспортним засобом, у тому числі з правом передоручення, виїзду за межі України та відчуження, існують обґрунтовані ризики, а саме: відчуження транспортного засобу третім особам, вивезення за межі України з метою подальшого намагання відшкодувати шкоду потерпілій ОСОБА_5 .
З урахуванням того, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, існує необхідність у забезпеченні можливого застосування такого виду покарання.
Незважаючи на те, що право власності на транспортний засіб зареєстровано за потерпілою ОСОБА_5 , фактичне користування та розпорядження ним здійснюється підозрюваним ОСОБА_6 , що відповідно до вимог ст. 170 КПК України є підставою для накладення арешту на таке майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З метою запобігання можливості відчуження зазначеного транспортного засобу, а також можливості незаконно впливати на потерпілу у вигляді відшкодування завданих збитків, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Незастосування арешту до транспортного засобу - автомобіля марки «TOYOTA RAV4», який фактично перебуває у володінні та користуванні підозрюваного, створює реальні ризики його відчуження, або передачі третім особам, що в подальшому може унеможливити виконання вироку суду в частині конфіскації майна.
Крім того, з огляду на надані підозрюваному повноваження за довіреністю, у тому числі право передоручення, існує підвищений ризик штучного вибуття майна з його фактичного володіння з метою уникнення застосування конфіскації. Таким чином, накладення арешту на зазначений транспортний засіб є необхідним та співмірним заходом забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення збереження вилучених речових доказів, здійснення повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування, а також встановлення істини у даному кримінальному провадженні, прокурор звернуся до суду з даним клопотанням про арешт майна.
Представник третьої особи, відносно майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_8 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та проти накладення арешту на майно не заперечував.
Прокурор також надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Слідчий суддя, дослідивши документи та надані до суду матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження за № 12026221210000269 від 19.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
22.03.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення майна (крадіжка), вчинену в особливо великих розмірах.
Згідно з наданими прокурором документами право власності на транспортний засіб «TOYOTA RAV4», 2012 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_3 , у кузові чорного кольору зареєстровано за потерпілою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 01.07.2021 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Ч. 5 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки слідчий довів наявність підстав вважати, що вчинено кримінальне правопорушення, накладання арешту на вказане у клопотанні майно підозрюваного забезпечить в подальшому конфіскацію майна як виду покарання.
Так, ненакладення арешту на вказане майно підозрюваного може призвести до відчуження останнім цього майна, що може зашкодити кримінальному провадженню та унеможливити конфіскацію майна.
Крім того, не застосування заборони на відчуження вищевказаним майном, може привести до подальшої передачі майна, а саме подальшого його продажу та відчуження.
Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, передачі майна.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне заборонити відчуження, розпорядження та користування вказаного майна до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку, у зв'язку із чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 132, 167-175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти в кримінальному провадженню № 12026221210000269 від 19.03.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України арешт на майно, а саме на:
- транспортний засіб марки «TOYOTA RAV4», 2012 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , номер двигуна: НОМЕР_3 , у кузові чорного кольору, який на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак фактично перебуває у підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі довіреності,
шляхом заборони відчуження, розпорядження, користування транспортним засобом.
Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1