єдиний унікальний номер справи 546/36/26
номер провадження 2/546/282/26
17 квітня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., прокурора Нетикші С.М., представниці позивача - Богачик Н.І., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу за позовом керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Лігоміни Ярослава, який діє в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради, до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,
встановив:
У провадженні суду перебуває вищезазначена справа.
Ухвалою судді від 30 січня 2026 року у справі відкрите загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання на 25 лютого 2026 року, яке було відкладене на 19 березня 2026 року.
19 березня 2026 року від представника відповідача - Павлюка Ігоря Олександровича надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви. Дане клопотання обґрунтоване тим, що суддею було залишено позов без руху у зв'язку з ненаданням доказів проведення належним чином оцінки вартості майна. Так, прокурором надано до суду висновок експерта № 1846 за результатами проведення судової оціночно - земельної експертизи від 20.11.2025, який складено на підставі постанови першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Віталія Нечипоренка від 03.11.2025 «Про призначення судової оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР № 12022175440000080 від 30.03.2022». Як вбачається з висновку експерта на вирішення експерта поставлено питання: «Яка ринкова вартість земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5324281900:01:001:7412 площею 3,57 га (рілля), що розташована на території Лобачівської сільської ради Полтавського (раніше Решетилівського) району Полтавської області, станом на 18.04.2020». Як наслідок, відповідаючи на поставлені запитання, експерт встановив ринкову вартість земельної ділянки станом на 18.04.2020, яка є орієнтовною. Очевидно, що дана експертиза проведена для досягнення завдань кримінального провадження, а саме визначення розміру збитків завданих підозрюваним/обвинуваченим. Разом з тим, позовна заява подано прокурором до суду 19.01.2026, тобто майже через 6 років з визначеної орієнтовної вартості земельної ділянки.
Представник позивача зазначає, що судовий збір має бути сплачений саме з урахуванням ціни земельної ділянки, яка визначена експертною грошовою оцінкою цієї земельної ділянки. У свою чергу експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також іншими законами. У даному ж випадку, прокурором надано висновок експерта в якому встановлену ринкову вартість земельної ділянки станом на 18.04.2020. Тобто, даний висновок прямо підтверджує не виконання вимог ухвали суду від 21.01.2026 та ненадання до суду доказів ринкової вартості земельної ділянки та сплати судового збору в належному розмірі.
Тому, пославшись на положення частини тринадцятої статті 187 ЦПК України, представник позивача просив залишити позовну заяву без розгляду із зазначених вище підстав.
Також 19 березня 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача - Павлюка І.О. про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор лише у визначених законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому.
У клопотанні вказано, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Існування інтересу та необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист кого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16) послалась на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Представник позивача зазначив, що як вбачається із матеріалів справи та змісту позовної заяви прокурор на обґрунтування необхідності захисту порушених, на його думку, інтересів Решетилівської громади та підстав для звернення до суду посилався на порушення відповідачем вимог земельного, протиправне набуття права власності третіми особами на земельну ділянку на яку має право територіальна громада та не вжиття достатніх заходів і не звернення з відповідним позовом Решетилівською міською радою Полтавської області. Як зазначено вище та у самій позовній заяві прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
У даному випадку, стверджуючи про допущення Решетилівською міською радою бездіяльності у захисті прав громади прокурор посилається на рішення по справі № 546/987/23 та наголошує на тому що, з огляду на не пред'явленні останньою окремих вимог з приводу визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу у задоволенні таких вимог було відмовлено. Водночас звертає увагу, що саме вказане рішення суду підтверджує, що досить тривалий час Решетилівська міська рада брала участь у судовому процесі за результатами розгляду якого очевидно могло вирішитись питання про захист інтересів держави. При цьому у задоволенні позовних вимог з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу було відмовлено з формальних підстав. Тобто, орган місцевого самоврядування вжив заходів по відновленню начебто порушеного права.
Також представник позивача зазначив, що як вбачається із інформації наявної у відкритому судовому доступі, на даний час на розгляді у Решетилівському районному суді Полтавської області перебуває справа № 546/1193/25 по обвинуваченню у вчиненні злочинів, які стосуються саме заволодіння земельною ділянкою по даній справі. При цьому, Решетилівською міською радою в межах даної справи заявлено цивільний позов до обвинуваченого, який ухвалою суду від 08.01.2026 прийнято до розгляду. Тобто, громада має можливість та вживає активних заходів по відшкодуванню шкоди завданої діями третіх осіб у правовідносинах які стосуються даної справи. Про наявність можливостей свідчить і низка схожих судових справ інформація про які також наявна у відкритому доступі. У свою чергу, на лист прокурора про вжиття заходів у даній ситуації Решетилівська міська рада Полтавської області не зазначали про якусь неможливість вжиття заходів, а надала згоду прокурору на представництво інтересів в суді, що повинно розцінюватись як свідоме бажання залучити орган прокуратури до даної справи замість самостійного захисту інтересів з метою порушення балансу інтересів сторін.
За клопотанням прокурора Нетикші С.М. підготовче засідання було відкладене на 17 квітня 2026 року для підготовки заперечень на клопотання представника відповідача.
16 квітня 2026 року від представника Решетилівської окружної прокуратури Лігоміни Я.А. надійшло заперечення на клопотання представника відповідача - Павлюка І.О. про залишення позовної заяви керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Ярослава Лігоміни, який діє в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради без розгляду з огляду на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави. Прокурор на обґрунтування порушень інтересів держави, зокрема зазначає, що зазначає, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Дотримання належного регулювання земельних правовідносин дотримання істотних умов режиму використання природних ресурсів, забезпечення надходжень відповідних платежів до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.
Також не може відповідати суспільному інтересу набуття особою права власності на земельну ділянку, розпорядником якої є Решетилівська міська рада на підставі підроблених документів. Разом з тим, Решетилівська міська рада Полтавської області, як розпорядник земельної ділянки, не вжила достатніх заходів і не звернулася до суду з відповідним позовом.
Таким чином, прокурор виступає в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
Щодо визначення уповноваженого органу та обґрунтування статусу позивача - Решетилівської міської ради Полтавської області прокурор звертав увагу, що згідно із інформацією з Державного земельного кадастру з кадастровим номером 5324281900:01:001:7412, площею 3, 5708 га, розташована на території Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області. Рішенням першої сесії восьмого скликання Решетилівської міської ради від 15.12.2020 № 38-1-VIII «Про початок реорганізації Лобачівської сільської ради шляхом приєднання до Решетилівської міської ради» розпочато процедуру реорганізації реорганізацію Лобачівської сільської ради (ЄДРПОУ 21044071), місцезнаходження: с. Лобачі, Решетилівський район, Полтавська область шляхом приєднання до Решетилівської міської ради (ЄДРПОУ 21044065), місцезнаходження: вул. Покровська, 14 м. Решетилівка Полтавська область. Згідно п. 2 зазначеного вище рішення, Решетилівську міську раду визнано правонаступником всього майна, прав та обов'язків Лобачівської сільської ради.
Правонаступником всього майна, прав та обов'язків Лобачівської сільської ради (ЄДРПОУ 21044071) є Решетилівська міська рада Полтавської області (ЄДРПОУ 21044065). Таким чином, прокурор виступає в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області, як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
На обґрунтування бездіяльності уповноваженого органу прокурор зазначив, що підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Решетилівської міської ради Полтавської області є не здійснення останньою повноважень.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у Постанові ВСУ від 16.04.2019 справа №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Також прокурор посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Решетилівська міська рада як розпорядник земельної ділянки, яка є невитребуваним паєм, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних ділянок (паїв)», Цивільного кодексу України, має повноваження самостійно вживати заходи до усунення виявлених порушень, у тому числі і в судовому порядку.
Решетилівською окружною прокуратурою листом від 25.09.2025 № 56/5492вих-25 проінформовано Решетилівську міську раду про виявлені порушення вимог земельного законодавства щодо безпідставного набуття права приватної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5324281900:01:001:7412, площею 3,5708 га, розташовану на території Решетилівської міської ради, та запропоновано їй, як розпоряднику спірної земельної ділянки, самостійно вжити заходів до усунення виявлених порушень. Решетилівська міська рада 16.10.2025 повідомила Решетилівську окружну прокуратуру про те, що остання не заперечує щодо звернення прокурора до суду із позовом про витребування земельної ділянки 5324281900:01:001:7412, площею 3,5708 га.
Необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв'язку з тим, що протягом розумного строку зазначений орган самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом, а лише звернувся до органів прокуратури з проханням вжиття заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з позовом про стягнення завданої шкоди.
Наведена обставина свідчить про те, що Решетилівська міська рада фактично самоусунулася від виконання покладених на неї повноважень щодо відшкодування збитків, завданих незаконною порубкою деревини та не вжила достатніх заходів щодо поновлення інтересів держави. Бездіяльність міської ради щодо захисту інтересів в судовому порядку може призвести до втрати такої можливості в майбутньому. Вказане свідчить, що Решетилівська міська рада, усвідомлюючи характер протиправних дій, знаючи про допущенні порушення, не вжила жодних заходів на усунення порушень вимог земельного законодавства. Така усвідомлена пасивна поведінка Решетилівської міської ради безумовно свідчить про нездійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.
Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Решетилівської міської ради Полтавського району є тривале невжиття останньою жодних заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень чи звернення до суду з відповідним позовом, та є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на усунення виявлених порушень та захисту інтересів держави прокурором пред'являється цей позов.
Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Решетилівською окружною прокуратурою, попередньо, повідомлено Решетилівську міську раду Полтавської області щодо здійснення представництва її інтересів у суді.
Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив у задоволенні указаного клопотання представника відповідача відмовити (т. 2, а. с. 6).
Також 16 квітня 2026 року від представника Решетилівської окружної прокуратури Лігоміни Я.А. надійшло заперечення про залишення позовної заяви керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Ярослава Лігоміни, який діє в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради без розгляду з огляду на неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.
Згідно із висновками, викладеними у постанові КЦС ВС від 01.01.2025 у справі 354/419/25 (провадження № 61-11906св25), вимога про внесення на депозит суду вартості земельної ділянки при поданні позову про її витребування на користь держави може бути застосована лише після встановлення судом добросовісності набувача такої ділянки. Обов'язок внесення коштів на депозитний рахунок суду не може бути підставою для залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження, оскільки статус відповідача як добросовісного набувача має бути встановлений за результатами розгляду справи по суті.
Вимоги ч. 5 ст. 390 ЦК України щодо обов'язку попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду поширюються лише на випадки витребування майна у добросовісного набувача. У разі подання позову про витребування майна в недобросовісного набувача ці положення не підлягають застосуванню. КЦС ВС зазначив, що питання про добросовісність / недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України.
Тобто питання про добросовісність / недобросовісність набувача може бути вирішене судом лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, а тому залишення позову без розгляду з підстав невнесення вартості майна на депозитний рахунок суду є неправомірним, якщо позивач обґрунтовує свої вимоги саме недобросовісністю набувача.
Спірна земельна ділянка вибула з власності держави не через помилку органу державної влади, а фактично у зв'язку із вчиненням протиправних дій, при цьому з викладених у позові обставин варто поставити під обґрунтований сумнів можливість необізнаності відповідачів про безпідставність оформлення на неї права приватної власності.
З огляду на викладене, посилання представника відповідача на норми, які стосуються витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки прокурором подано позов про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , який не є добросовісним набувачем, на користь Решетилівської міської ради Полтавської області, і протележне судом не встановлено. Відповідно, посилання представника відповідача на норми ч. 4 ст. 177 ЦПК України та ч. 3 ст. 185 ЦПК України є безпідставним.
Щодо виконання прокурором ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.01.2026 прокурор зазначив, що На виконання ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 21.01.2026 у справі № 546/36/26 з метою усунення недоліків на адресу суду 26.01.2026 скеровано копію висновку експерта № 1846 за результатами проведення судової оціночно - земельної експертизи від 20.11.2025 та платіжну інструкцію № 190 від 28.01.2026, згідно із якою Полтавською обласною прокуратурою доплачено судовий збір за подачу позову в сумі 126,75 грн.
Решетилівською окружною прокуратурою вимоги ухвали про залишення позову без руху від 21.01.2026 у справі № 546/36/26 виконані в повному обсязі та у встановлені судом строки, а саме: зазначено інформацію про ціну позову, виходячи з вартості спірного нерухомого майна за результатами проведеної експертно-грошової оцінки; у випадку недостатності сплаченого розміру судового збору, самостійно визначено його розмір та доплачено різницю судового збору. Жодні інші вимоги до способу усунення недоліків позовної заяви судом в ухвалі від 21.01.2026 не зазначалися. Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 30.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 546/36/26.
Тобто, судом за результатами розгляду поданих прокурором документів вже прийнято рішення згідно ст. 187 ЦПК України про відкриття провадження у справі та, відповідно про відсутність підстав для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Також прокурор послався на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.10.2021 у справі № 918/188/21 про те, що чинним процесуальним законодавством позивача не зобов'язано проводити актуалізацію ринкової вартості майна, що є предметом позову, до того ж прокурор не має можливості замовити оцінку спірного майна, оскільки відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта.
Згідно з висновками КЦС ВС, викладеними у постанові від 20.03.2024 у справі № 522/12598/22, відповідно до якої Верховний Суд не взяв до уваги доводи заявника про те, що прокурором було сплачено судовий збір від нормативної грошової оцінки, у той час як повинен був сплачений виходячи з реальної вартості майна, визначеної або експертною оцінкою, або у договорі купівлі- продажу спірних земельних ділянок, де їх ціна значно вища, оскільки судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що питання доплати судового збору відповідно реальної вартості майна повинно бути вирішено судом у порядку частини другою статті 176 ЦПК України при вирішенні справи по суті.
З урахуванням наведених вище мотивів, враховуючи відсутність належних доказів про ринкову вартість спірного майна та про інший розмір судового збору, який мав бути сплачений за подання позову у цій справі, прокурор звертав увагу суду на відсутність правових підстав залишати позовну заяву без розгляду у зв'язку із невиконанням прокурором вимог щодо сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також неусуненням недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом (т. 2, а. с. 9 - 12).
16 квітня 2026 року від представниці позивача Решетилівської міської ради - Дядюнової О.А. надійшли заперечення на клопотання (скаргу) представника відповідача Павлюка І.О. про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів Решетилівської міської ради. У даному запереченні представниці позивача звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 80) та інші). Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12) від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному), держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб'єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб'єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 82, 83)).
Зазначає, що прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі немає, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).
У даній справі прокурор зазначив, що предметом спору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а підставою для звернення до суду є безпідставне набуття права приватної власності на земельну ділянку в порушення вимог Земельного кодексу України. Крім того, звертаючись до суду з позовом, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів Решетилівської міської ради в суді. Також до позовної заяви було додано лист від 25.09.2025 року, в якому Решетилівською окружною прокуратурою Полтавської області проінформовано Решетилівську міську раду про виявлені порушення вимог земельного законодавства щодо безпідставного набуття права приватної власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 5324281900:01:001:7412, площею 3,5708 га, розташовану на території Решетилівської міської ради, та запропоновано їй, як розпоряднику спірної земельної ділянки,
самостійно вжити заходів до усунення виявлених порушень. В свою чергу, Решетилівська міська рада 16.10.2025 повідомила Решетилівську окружну прокуратуру про те, що остання не заперечує щодо звернення прокурора до суду із позовом про витребування земельної ділянки 5324281900:01:001:7412, площею 3,5708 га.
Крім того, на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором попередньо, повідомлено Решетилівську міську раду щодо здійснення представництва її інтересів у суді. Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що прокурором у даній справі повною мірою доведено необхідність здійснення захисту інтересів Решетилівської міської ради та виконано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи вищевикладене, сторона позивача вважає, що прокурором у даній справі повною мірою доведено необхідність здійснення захисту інтересів Решетилівської міської ради та виконано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, нормами ч. 1 ст. 257 ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. В свою чергу, визначена стороною відповідача підстава в силу ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є тією підставою, за якої подана прокурором позовна заява може бути залишена без розгляду. В зв'язку з чим, відсутні підстави для залишення позовної заяви Керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області Ярослава Лігоміни, який діє в інтересах держави в особі Решетилівської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, без розгляду (т. 2, а. с. 17 - 19).
У підготовче засіданні 17 квітня 2026 року представник відповідача - Павлюк І.О. не з'явився, 16 квітня 2026 року до суду подав клопотання у якому зазначив, що з огляду на непередбачуване залучення до участі у невідкладних слідчих діях у якості захисника він не має можливості прибути для участі у судовому засіданні призначеному на 17.04.2026. Також просив провести розгляд його клопотання від 19.03.2026 року «про повернення позовної заяви» без участі сторони відповідача та задовольнити його. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні відкласти розгляд справи на іншу дату.
Прокурор Нетикша С.М. підтримала подані прокурором заперечення у повному обсязі та просила у задоволенні клопотань представника відповідача відмовити.
Представник позивача - Богачик Н.І. також підтримала подане заперечення та просила відмовити у задоволенні клопотань представника відповідача. Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, зазначила, що ураховуючи обставини справи відсутні підстави для залишення позову без розгляду, оскільки відповідно до вимог статті 187 ЦПК України, за наявності до цього підстав позов залишається без руху, а не без розгляду.
Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, доходить наступних висновків.
Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з відсутністю підстав для представництва інтересів Решетилівської міської ради прокурором
Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред'явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Листом від 25 вересня 2025 року прокурор звернувся до Решетилівського міського голови, у якому, зокрема, звернув увагу на те, що у рішенні Решетилівського районного суду Полтавської області від 20.06.2025 у справі №546/962/22 встановлено ряд обставин, що свідчать про незаконність реєстрації права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5324281900:01:001:7412, яка є предметом спору у даній справі. У зв'язку із цим прокурор просить повідомити чи вживалися Решетилівською міською радою заходи щодо витребування земельної ділянки із кадастровим номером 5324281900:01:001:7412 у комунальну власність територіальної громади та чи планує міська рада звертатися віз позовом до суду про витребування цієї земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади (а. с. 119 - 120).
У свою чергу листом від 16.10.2025 виконавчий комітет Решетилівської міської ради повідомив Решетилівську окружну прокуратуру Полтавської області, що заходи щодо витребування земельної ділянки із кадастровим номером 5324281900:01:001:7412 у комунальну власність територіальної громади Решетилівською міською радою не вживалися та Решетилівська міська рада не заперечує проти звернення прокурора із даним позовом до суду (а. с. 121).
Виконуючи вимогу частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» керівником Решетилівської окружної прокуратури Я. Лігоміною Решетилівському міському голові О. Дядюновій було направлено повідомлення від 09.01.2026 про те, що Решетилівською окружною прокуратурою Полтавської області підготовлено позовну заяву до суду і інтересах держави в особі Решетилівської міської ради Полтавської області до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки (а. с.122 - 125). А 19 січня 2026 року прокурор подав позов.
Суд звертає увагу, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).
Таким чином за обставин даної справи мало місце «нездійснення захисту» органом місцевого самоврядування - Решетилівською міською радою, яке проявилося у його пасивній поведінці, оскільки він обізнаний про порушення інтересів територіальної громади, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Факт неподання міською радою позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом.
Висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 02 квітня 2020 року у справі №645/7199/18.
З урахування викладеного, суд вважає слушними доводи прокурора та представника позивача щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів територіальної громади в особі Решетилівської міської ради.
З приводу посилання представника відповідача на рішення суду у справі №546/987/23 суд зазначає, що відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень судова справа із таким номером відсутня. З цих підстав суд позбавлений можливості надати оцінку зазначеним у клопотанні доводам щодо обставин справи №546/987/23.
Щодо того, що на даний час на розгляді у Решетилівському районному суді Полтавської області перебуває справа № 546/1193/25 по обвинуваченню у вчиненні злочинів, які стосуються саме заволодіння земельною ділянкою по даній справі подачею Решетилівською міською радою в межах даної справи цивільного позову суд зазначає, що дійсно ухвалою Решетилівського районного суду від 08.01.2026 у справі №546/1193/25 цивільний позов Решетилівської міської ради до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням прийняти до розгляду. Указана обставина підтверджується інформацією із Єдиного державного реєстру судових рішень.
У той же час суд дане кримінальне провадження не розглянуто, відповідно цивільний позов не вирішено. За таких обставин суд не може надати оцінку викладеним у позові обставинам на предмет тотожності із даною справою.
Ураховуючи викладені обставини, у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви
Як встановлено зі змісту позовної заяви, позивачем при зверненні до суду із даним позовом було заявлено вимогу про витребування на користь Решетилівської міської ради із чужого незаконного володіння земельної ділянки.
21 січня 2026 року позов було залишено без руху, оскільки позивач при сплаті судового збору за даним позовом виходив із ціни позову, яку він визначив з огляду на нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а не за результатами проведеної експертно-грошової оцінки.
29 січня 2026 року до суду надійшла заява про усунення виявлених недоліків, до якої додано платіжну інструкцію про доплату судового збору та копію висновку експерта № 1846 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи, у зв'язку з чим 30 січня 2026 року було відкрите провадження у справі та призначене підготовче засідання.
У клопотанні про залишення позову без розгляду із вищевказаних підстав представник позивача зазначив, що оцінка вартості спірного майна має бути чинною на дату подання позовної заяви.
Даючи оцінку доводам сторони відповідача суд зазначає наступне.
Положеннями частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.
Відповідно до статті 5 цього Закону грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, плати за суборенду (у разі передачі в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, що утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки), втрат лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
У свою чергу експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Згідно з частиною першою статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власністю на майно або його витребування - вартістю майна.
Частиною другою статті 176 ЦПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 522/12598/22 указував, що суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що прокурором при пред'явленні позову були виконані вказані норми процесуального права, а саме зазначена ціна позову та сплачено відповідний розмір судового збору, а судом було відкрито провадження у справі, тому, у разі встановлення, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, питання стягнення недоплаченого судового збору повинно бути вирішено судом при вирішенні справи по суті відповідно до частини другою статті 176 ЦПК України.
Оскільки прокурором на усунення недоліків позовної заяви було надано висновок експерта щодо вартості спірної земельної ділянки, яка станом на 18 квітня 2020 року може складати 230316,60 грн та доплачено судовий збір, унаслідок чого судом було зроблено висновок про наявність підстав для відкриття провадження у даній справі, при цьому стороною відповідача не було надано відповідного документу про іншу вартість цієї земельної ділянки, тому підстави для залишення позову без руху чи без розгляду, як просив у своєму клопотанні представник відповідача, відсутні.
За наявності відповідного доказу у матеріалах справи щодо вищої вартості спірної земельної ділянки питання стягнення недоплаченого судового збору буде вирішено судом при вирішенні справи по суті.
Отже, дане клопотання представника відповідача також не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175-177, 187, 258-261 ЦПК України, суддя
постановив:
У задоволенні клопотань представника відповідача - Павлюка Ігоря Олександровича від 18 березня 2026 року про залишення позову без розгляду відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 20 квітня 2026 року.
Суддя Ю.В. Зіненко