Справа № 539/692/26
Провадження № 1-кс/539/212/2026
15 квітня 2026 року
Слідча суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лубни Полтавської області клопотання слідчого СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170570000132 від 19.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
установила:
13 квітня 2026 року слідчий СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, згідно якого просить накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 (вартість майна становить 264204,00 грн), які належать йому на праві приватної власності, із позбавленням його права на розпорядження та відчуження майна (продавати, дарувати, передавати в оренду).
В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що 18.02.2026, приблизно о 17:00 годині (точного часу слідством не встановлено), ОСОБА_4 , будучи за кермом свого автомобіля «FIAT DUCATO», д.н.з. НОМЕР_1 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, приїхав до лісових насаджень, які знаходяться за геопросторовими координатами 50.04118, 33.23304, на території Лубенської територіальної громади Лубенського району Полтавської області, за межами насаленого пункту села Вовча Долина.
В подальшому, ОСОБА_4 , у вказаний час, перебуваючи у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, у порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, не маючи спеціального документу для використання лісових ресурсів, лісорубного або лісового квитка на зазначену ділянку лісових насаджень, тим самим не маючи права здійснювати порубку дерев, з корисливих мотивів, шляхом розпилу робочими частинами (ланцюгом) акумуляторної ланцюгової пилки марки «Atlan 96 VH Li-ION», здійснив незаконну порубку 6 (шести) сироростучих дерев породи «Чорна вільха», з відповідними діаметрами біля кореневої шийки: 43 см, 30 см, 30 см, 41 см, 36 см, 44 см. В результаті чого, ОСОБА_4 спричинив державі істотну шкоду загальну суму 89164 грн 35 коп, відповідно до висновку комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи № КСЕ-19/117-26/5329 від 27.03.2026.
Так, 03.04.2026 слідчим у кримінальному провадженні № 12026170570000132 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 завдано державі шкоду в розмірі 89164 грн 35 коп, що підтверджується висновком комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи № КСЕ-19/117-26/5329 від 27.03.2026.
В ході допиту підозрюваного ОСОБА_4 , останній відмовився давати покази під час досудового розслідування, але зазначив, що покази буде давати у суді та свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України визнає у повному обсязі.
21.03.2026 в ході досудового розслідування отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, про те, що ОСОБА_4 , на праві приватної власності (форма власності: приватна) належать будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість майна становить 264 204,00 грн. Іншого майна (в розумінні ч. 8 ст. 170 КПК України) у власності ОСОБА_4 , встановлено не було.
Так, прокурором у кримінальному провадженні складено цивільний позов в інтересах держави в особі Лубенської міської ради ради Лубенського району Полтавської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Сума позовних вимог (ціна позову) складає 89164 грн 35 коп.
Враховуючи вищевикладене, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), вчиненого ОСОБА_4 , виникла необхідність у накладенні арешту на його майно, а саме будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовільнити.
Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання.
Заслухавши слідчого, власника майна дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, може бути об'єктом конфіскації майна як виду покарання, а також за рахунок нього може бути забезпечене відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку накладення арешту з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення - арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя має встановити:
1) чи набула особа статусу підозрюваного;
2) чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення підозрюваним та чи достатні підстави вважати, що суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна;
3) чи відноситься майно, щодо якого вирішується питання про його арешт, до виду майна, на яке можна накладати арешт, та чи перебуває воно у власності осіб, щодо майна яких дозволено накладення арешту з відповідною метою;
4) чи можливо накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
5) чи можливо за допомогою арешту досягнути завдань, для виконання яких слідчий/ прокурор звертається із відповідним клопотанням;
6) чи будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються внаслідок його застосування.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Як встановлено слідчим суддею в судовому засіданні, 03.04.2026 слідчим у кримінальному провадженні № 12026170570000132 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, про те, що ОСОБА_4 , на праві приватної власності (форма власності: приватна) належать будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість майна становить 264 204,00 грн.
Вирішуючи питання про можливість накладення арешту на вказане майно, слідча суддя виходить із таких міркувань.
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України застосування арешту з метою відшкодування шкоди може бути за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
При цьому, згідно з ч.8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 завдано державі шкоду в розмірі 89164 грн 35 коп, що підтверджується висновком комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи № КСЕ-19/117-26/5329 від 27.03.2026.
Разом з тим, з досліджених матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що слідчим не обґрунтовано та не доведено доказами, що вартість нерухомого майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , та на яке просить накласти арешт слідчий з метою забезпечення цивільного позову, є співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
Так, в матеріалах клопотання відсутні докази щодо оціночної вартості нерухомого майна: будівлі та споруди за адресою: Полтавська область, Лубенський район, с. Вили, вул. Українська, будинок 1, станом на день звернення до слідчої судді та розгляду клопотання про арешт майна, наявна лише вартість майна станом на 2008 рік.
З матеріалів клопотання не встановлено, що вартість нерухомого майна є співмірною розміру заподіяної шкоди.
Тому заявлені слідчим підстави арешту є не виправданими, а переслідувані цілі не можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Так само, слідчим до матеріалів клопотання не долучено копію постанови про визнання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області потерпілим у даному кримінальному провадженні. Не залучено уповноважену особу вказаного підприємства закладу як представника потерпілого у кримінальному провадженні.
Також всупереч вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, слідчим у клопотанні не доведено, що існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до відчуження, приховування, пошкодження, знищення чи передачі зазначеного майна. Зазначені доводи слідчого жодним доказом не підтверджуються.
Окрім цього, санкція частини 1 статті 246 КК України не передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Щодо розумності та співрозмірності арешту слідча суддя додатково зазначає таке.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.
Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
У цьому контексті слідча суддя зауважує, що накладення арешту на майно за вказаних підстав не буде співмірним між цілями досудового розслідування та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Тому із наведених у клопотанні обґрунтувань та, заважаючи на долучені до клопотання докази, слідча суддя не вбачає підстав для арешту майна підозрюваного ОСОБА_4 , зважаючи клопотання необґрунтованим.
Тому у задоволенні поданого клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 170-173, 309, 372 КПК України, слідча суддя
постановила:
У задоволенні клопотання слідчого СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвалу суду проголошений 17 квітня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.
Слідча суддя ОСОБА_1