Справа № 366/484/26
Провадження № 3/366/388/26
30 березня 2026 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДПС у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, адреса: АДРЕСА_1 , фізична особа-підприємець,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
03 березня 2026 року до суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшли матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , за вчиненням нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до протоколу № 1/10-36-09 від 07.01.2026 року:
ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, порушила порядок провадження господарської діяльності, а саме: провадження господарської діяльності без отримання ліцензій на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, зокрема, суб'єктом господарювання здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями за відсутності наявної відповідної ліцензії, чим порушено вимоги частини 7 статті 16 Закону України від 18.06.2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біотенолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями.
Вказане порушення встановлено під час проведення фактичної перевірки та зафіксовано в акті фактичної перевірки, бланк акту № 208614.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася. Заяв та клопотань до суду від ОСОБА_1 не надходило.
Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Дослідивши матеріалами справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, судом не встановлений.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за частиною 1 статті 164 КУпАП настає у разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Відповідно до п. 2 ППВСУ "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності" № 3 від 25.04.2003 р., господарська діяльність - це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку. У разі відсутності даних ознак немає правових підстав вважати, що діяльність господарюючого суб'єкта є підприємницькою.
Протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ і до нього висуваються певні вимоги. У ст. 256 КУпАП надається перелік тих даних, що обов'язково повинні бути закріплені у протоколі для того, щоб він мав відповідну силу і щоб його неможливо було заперечувати.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце складення, посада, прізвище, ім'я і по батькові особи, яка склала протокол, прізвища та адреси свідків і потерпілих (якщо вони є). Протокол засвідчується декількома підписами. Насамперед він повинен бути підписаний особою, яка його склала, а також особою, яка вчинила правопорушення.
Уповноважена посадова особа зобов'язана ознайомити особу, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, з її правами і обов'язками, передбаченими статтею 268 Кодексу, та змістом статті 63 Конституції України, про що робиться відмітка у протоколі. Про обізнаність з вищевказаним особа, по відношенню до якої складається протокол про адміністративне правопорушення, ставить у протоколі свій підпис, а у разі відмови поставити підпис - про це робиться відповідний запис у протоколі, який засвідчується підписом уповноваженої посадової особи.
Положеннями ст.ст. 254, 256 КУпАП не передбачено складання протоколу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Відповідно до протоколу № 1/10-36-09 від 07.01.2026 року: ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, порушила порядок провадження господарської діяльності, а саме: провадження господарської діяльності без отримання ліцензій на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, зокрема, суб'єктом господарювання здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями за відсутності наявної відповідної ліцензії, чим порушено вимоги частини 7 статті 16 Закону України від 18.06.2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біотенолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями. Вказане порушення встановлено під час проведення фактичної перевірки та зафіксовано в акті фактичної перевірки, бланк акту № 208614.
У графі «дата, час і місце вчинення порушення» зазначено «16.11.2025 року в магазині, за адресою: АДРЕСА_2 , порушення виявлено під час проведення фактичної перевірки 18.12.2025 о 09 год. 42 хв. та зафіксовано в акті про результати фактичної перевірки, бланк акта 208614».
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено 07 січня 2026 року.
Протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ і до нього висуваються певні вимоги.
У ст. 256 КУпАП надається перелік тих даних, що обов'язково повинні бути закріплені у протоколі для того, щоб він мав відповідну силу і щоб його неможливо було заперечувати.
Частина 2 статті 254 КУпАП регламентує, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 254 КУпАП, суд приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 повинен був бути складеним не пізніше 17 листопада 2025 року, тобто не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Крім того, згідно Акту (довідки) про результати фактичної перевірки від 18.12.2025 року, перевіркою встановлено: «в магазині за адресою: АДРЕСА_2 , ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з роздрібного продажу алкогольних напоїв на підставі діючої ліценції на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. В ході проведення перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв 16.11.2025 року, що підтверджується електронними копіями фіскальних чеків, зазначених у Додатках № 1 до акту перевірки (додається) за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги ч. 7 ст. 16 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
З даного Акту не можна зрозуміти, ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з роздрібного продажу алкогольних напоїв на підставі діючої ліценції на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а тому суд приходить до висновку про визнання такого доказу в справі, як неналежного.
Також, матеріали справи не містять фото- та відеодокази, як докази того, що ОСОБА_1 дійсно здійснювала господарську діяльність без отримання ліцензій на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Також відсутні свідки, які могли б підтвердити чи спростувати факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема, здійснення останньою провадження господарської діяльності без ліцензії, як суб'єкта господарювання.
Крім того, в матеріалах відсутній акт про вилучення коштів, одержаних від господарської діяльності, що перешкоджає застосувати додаткове стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 164 КУпАП, що передбачає конфіскацію сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення даного адмінправопорушення.
За таких підстав, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення № 1/10-36-09 від 07.01.2026 року та доданих до нього Акт (довідка) про результати фактичної перевірки від 18.12.2025 року є неналежними доказами у справі, що в свою чергу виключають підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що вказані та досліджені судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Так як відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про закриття адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 164, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити, за відсутністю в її діях події і складу правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО