Справа № 240/18328/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобо'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому передбаченої Законом №2050-ІІІ компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати нарахованого за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №240/10159/20 за період з 17.07.2018 по 28.02.2022 підвищення до пенсії за період з 24.06.2021 до 25.05.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати нарахованого за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №240/10159/20 за період з 17.07.2018 по 28.02.2022 підвищення пенсії, а саме за період з 24.06.2021 до 25.05.2025.
В обґрунтування заявлених позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, Пенсійний фонд) вказав, що на виконання судового рішення отримав пенсійні виплати в порядку спадкування. Вважає, що має право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії, однак у нарахуванні та виплаті такої йому відмовлено. Отриману відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права на отримання виплати у встановлені строки.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Зазначає, що рішення суду в частині виплати позивачу перерахованої та сплаченої суми має разовий характер, так як обмежено в часі, а тому не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ. Зазначає, що кошти нараховані позивачу на виконання рішення суду та виплачені у порядку черговості, а тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області жодним чином не порушуються строки виплати сум перерахованої пенсії, оскільки така виплата проводиться у порядку та на умовах визначених чинним законодавством.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що на виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06.11.2023 прийнятого у справі №295/11645/23, яким стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування не одержані за життя спадкодавцем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсійні виплати, згідно перерахунку за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі № 240/10159/20, в розмірі 375 685 грн 67 коп позивачу здійснено виплату.
Нараховані кошти у розмірі 375 685,67 грн позивачу виплачено 25.06.2024, про що свідчить лист Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області № 04-08-1-10/7498 від 11.07.2025, який міститься в матеріалах справи.
Позивач вважає, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків отриманої виплати за весь час затримки виплати, а тому звернувся до відповідача із відповідною заявою, однак у відповідь отримав відмову, мотивовану відсутністю підстав для нарахування компенсаційних виплат, оскільки кошти на виконання рішенням суду виплачені у терміни та відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, у порядку черговості.
Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права, а тому з метою захисту порушених прав та законних інтересів звернувся до суду із позовною заявою щодо встановлення права на отримання компенсаційних виплат за невчасне його отримання.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України, який регулює правовідносини у даній сфері є, зокрема Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок №159).
Згідно з ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до абз.2 ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII) нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом ст.2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Згідно з ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок № 159.
Пунктом 1 Порядку № 159 закріплено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п.2 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
За змістом п.3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання.
Як передбачено п.4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Наведені норми свідчать, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18.
Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
З огляду на викладене, враховуючи, що несвоєчасне нарахування сум пенсії, що встановлено судовим рішенням, відбулося з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, у зв'язку із чим, позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати, тому наявні правові підстав для зобов'язання відповідача здійснити розрахунок, нарахування та виплату позивачу компенсації за втрату частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі судового рішення.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Як свідчать матеріали справи рішення набрало законної сили 07.12.2023 (за відміткою у виконавчому листі виданому Богунським районним судом м.Житомира виданого у справі № 295/11645/23). При цьому виплата на виконання рішення суду здійснена лише 25.06.2025.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум перерахунку пенсії, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 08.12.2023 (наступний день після набрання законної сили рішенням у справі № 295/11645/23) по 24.06.2025 (день перед днем фактичною виплатою).
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.