Справа № 560/15020/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Слободонюка М.В.
суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року позов задоволено частково. Зокрема:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.06.2025 №262440018553, прийняте відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 у органах Державної податкової служби (з урахуванням відповідних змін назв органів податкової служби) з 01.12.1994 по 30.05.2003 до стажу державної служби;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2025 про перерахунок пенсії/перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" (з урахуванням зарахування стажу державної служби за цим рішенням), та вирішити її по суті з урахуванням висновків суду.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача до стажу державної служби, не врахував, що в період проходження служби позивачу присвоювались спеціальні звання, які виключають можливість віднесення відповідних посад до категорій посад державних службовців, а також безпідставно зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача, тоді як у останнього відсутній необхідний стаж державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримуючи пенсію за віком, призначену відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI від 09.07.2003 з 07.10.2011.
19.06.2025 позивач звернувся з заявою до Головного управління ПФУ в м. Києві про перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію за іншим Законом (за віком згідно з Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 №3723-ХІІ), додавши до заяви довідки про складові заробітної плати №82, №83, №84 від 18.06.2025, видані Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.06.2025 № 262440018553 позивачу відмовлено у проведенні відповідного перерахунку його пенсії.
Із тексту цього рішення вбачається, що при розгляді поданих позивачем документів відповідачем встановлено, що до заяви надано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 18.06.2025 № 84, у якій складові заробітної плати вказані станом на травень 2025, що не відповідає вимогам законодавства. Крім того, згідно з записами трудової книжки заявник працював в органах податкової служби на посадах, у період перебування на яких йому були присвоєні персональні/спеціальні звання. Періоди роботи в органах податкової служби не відносяться до періодів проходження державної служби (відповідно до ст.25 Закону №3723).
Не погоджуючись із рішенням щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на зарахування до стажу державної служби періоду проходження служби в органах державної податкової служби з 01.12.1994 по 30.05.2003 підтверджується записами трудової книжки, фактом прийняття присяги державного службовця та присвоєнням спеціальних звань, у зв'язку з чим такий період підлягає включенню до стажу державної служби, однак спірне рішення пенсійного органу не містить належного обґрунтування щодо визначення тривалості як загального страхового стажу, так і стажу державної служби, не містить оцінки наданих позивачем доказів та не визначає, які саме періоди були враховані чи відхилені, що свідчить про його необґрунтованість та неможливість суду перевірити правильність висновків відповідача. У зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки суду.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889VIII (далі Закон №889-VIII), згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення стажу державної служби» від 03 травня 1994 №283, якою затверджено Порядок обчислення стажу державної служби, передбачено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що ним визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби. Згідно з п. 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку №283 передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, а також інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до ч. 17 статті 37 Закону №3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювались спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно з ст. 343 Податкового кодексу України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.
Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах повинен зараховуватись до стажу державної служби.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач:
- 01.12.1994 був призначений на посаду державного податкового інспектора у відділ аудиту фізичних осіб сектору аудиту підприємницької діяльності Управління аудиту Державної податкової інспекції. Прийнято присягу державного службовця України. Присвоєне персональне звання інспектора податкової служби ІІІ розряду;
- 01.05.1995 переведено на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора в тому ж відділі;
- 25.11.1996 переведений на посаду старшого державного податкового ревізора - інспектора у відділ документальних перевірок доходів громадян не за місцем основної роботи та від зайняття підприємницькою діяльністю Управління оподаткування фізичних осіб;
- 01.04.1998 переведений в сектор промислового відділу податків з фізичних осіб Управління оподаткування фізичних осіб на ту ж посаду у Державну податкову адміністрацію;
- 05.02.1999 присвоєне спеціальне звання Інспектор податкової служби ІІ рангу;
- 01.04.1999 переведений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора у цьому ж відділі за рішенням конкурсної комісії;
- 13.12.1999 переведений у відділ документальних перевірок доходів громадян не за місцем основної роботи та від зайняття підприємницькою діяльністю Управління оподаткування фізичних осіб на цю ж посаду;
- 24.01.2000 переведений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора у відділ податкового законодавства в сфері торгівлі та громадського харчування Управління оперативного контролю;
- 23.11.2000 звільнений з посади по переводу в ДПІ у Ленінградському районі м. Києва;
- 24.11.2000 призначений в порядку переводу на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу Управління документальних перевірок юридичних осіб;
- 01.03.2001 переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за розрахунковими операціями та сферою готівкового обігу Управління податкового аудиту;
- 07.02.2002 звільнено у зв'язку з переводом в ДПІ у Шевченківському районі;
- 08.02.2002 призначений в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу документальних перевірок збиткових та малоприбуткових підприємств;
- 30.05.2003 звільнений з посади.
Відтак, періоди роботи позивача в органах Державної податкової служби (з урахуванням відповідних змін назв органів податкової служби) з 01.12.1994 по 30.05.2003 повинні бути зараховані йому до стажу державної служби.
Натомість, твердження апелянта про те, що присвоєння позивачу спеціальних звань у період проходження служби в органах державної податкової служби виключає можливість зарахування відповідних періодів до стажу державної служби, є безпідставними, оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство прямо передбачало протилежне. Навпаки, як положення статті 37 Закону №3723-ХІІ, так і норми Податкового кодексу України та Порядку №283 свідчать про те, що посадові особи податкових органів, у тому числі ті, яким присвоювались спеціальні звання, належать до державних службовців, а відповідні періоди їх служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що спірне рішення пенсійного органу не містить належного мотивування, зокрема не визначає тривалості стажу державної служби позивача, не містить аналізу поданих ним документів та не розкриває підстав неврахування окремих періодів роботи, що суперечить вимогам статті 2 КАС України щодо обґрунтованості рішень суб'єктів владних повноважень та унеможливлює перевірку правильності зроблених висновків. Отже, таке рішення обґрунтовано скасовано судом першої інстанції як протиправне.
Посилання апелянта на відсутність у позивача необхідного стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ також не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки встановлення повної тривалості такого стажу та вирішення питання щодо наявності права на відповідний вид пенсії належить до компетенції пенсійного органу при повторному розгляді заяви позивача з урахуванням правової оцінки суду.
Тому колегія суддів вважає обґрунтованим підхід суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача здійснити повторний розгляд заяви позивача, із урахуванням спірних періодів роботи в органах Державної податкової служби України до стажу державної служби, оскільки процедура розгляду цього питання є незавершеною, а тому орган Пенсійного фонду повинен прийняти рішення з урахуванням правової оцінки та висновків суду.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Слободонюк М.В.
Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.