Справа № 600/5855/24-а
Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
в грудні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.05.2024 № 33 «Про результати службового розслідування».
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06.03.2022 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому призначений на посаду командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 по (стройовій частині) від 12.05.2023 № 137 сержант ОСОБА_2 в складі групи інших військовослужбовців, з метою підсилення угруповань військ (сил) і засобів інженерної підтримки для відбиття збройної агресії збройних сил російської федерації вибув для виконання службових обов'язків за призначенням у відрядження.
18 жовтня 2023 року, близько 07 години 00 хвилин, під час виконання бойового завдання групою саперів військової частини НОМЕР_1 , на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 18.10.2023 за № 1641/79/179, в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок ворожого артилерійського обстрілу відбулися втрати серед особового складу військової частини НОМЕР_1 , зокрема: сержант ОСОБА_2 , командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 загинув, отримавши травми не сумісні з життям.
Силами та засобами особового складу військової частини НОМЕР_1 тіло загиблого ОСОБА_2 було евакуйовано до стабілізаційного пункту, в подальшому доставлено до лікарні міста Запоріжжя.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.10.2023 № 129 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування по факту події, що мала місце 18 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання групою саперів військової частини НОМЕР_1 , в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , де внаслідок ворожого артилерійського обстрілу сержант ОСОБА_2 , командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 загинув, отримавши травми не сумісні з життям.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 7013 від 19.10.2023 виданого лікарем судово-медичної експертизи Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_3 встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, де військовослужбовцем отримано ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків. Причиною смерті стали: одиночне проникаюче наскрізне осколкове поранення тулуба з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів.
В ході проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.10.2023 № 129 з метою всебічного з'ясування обставин, було надіслано ряд запитів з проханням про надання результатів аналізів на стан алкогольного сп'яніння та вплив наркотичних чи інших отруйних речовин стосовно сержанта ОСОБА_2 , зокрема: листи директору КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" вих. № 451 від 01.11.2023; до ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області від 17.11.2023 (вих. №507) та від 13.12.2023 (вих. № 607).
16.12.2023 (вх. № 784) на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь на запит від 13.12.2023 вих. № 607 про те, що наразі проведення судово-медичної експертизи триває, в наслідок чого не має можливості надати відповідь на запит. Відповідь буде надано по закінченню судово-медичної експертизи.
Згідно до висновків акту службового розслідування від 16.12.2023 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування" від 16.12.2023 № 143, загибель сержанта ОСОБА_2 , командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 (гостра крововтрата та одиночне проникаюче сліпе уламкове поранення грудної клітки з ураженням внутрішніх органів поранення; смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок воєнних дій, спричинених іншими видами вибухів та уламків), 18.10.2023 в районі н.п. Роботине Запорізької області вважається, такою сталася під час захисту Батьківщини, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, поранення НЕ пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, НЕ є наслідком вчинення ними дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, НЕ є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
18.04.2024 (вх. № 332) на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшов лист старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції Вадима Аксьоненко вих. № 365/6-2024 від 20.02.2024 з приводу загиблого військовослужбовця вих. № 84 від 01.02.2024, в якому повідомлялося, що згідно висновку експерта № 7013 від 19.10.2023 в частині судово-токсикологічного дослідження, у крові трупу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено етиловий спирт в концентрації 1,4 проміле, не виявлено: метилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів; при дослідженні частин внутрішніх органів від трупу не виявлено: похідних барбітурової кислоти, похідних фенотіазіну, похідних 1,4-бензодіазепіну, похідних піразолону, ноксирону, імізину, морфіну, кодеїну, діоніну, героїну, гідрокодону, папаверину, промедолу, стрехніну, атропіну, гіосціаміну, скополаміну, кокаїну, пахікарпіну, анабазину, нікотину, кофеїну, парацетамолу, ефедрину, ефедрону, димедролу, похідних саліцилової та бензойної кислоти.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.04.2024 № 33 "Про призначення додаткового службового розслідування", призначено службове розслідування по факту загибелі сержанта ОСОБА_2 , у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згідно до висновків акту службового розслідування від 02.05.2024 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати додаткового службового розслідування" від 02.05.2024 № 33, загибель сержанта ОСОБА_2 , командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 (гостра крововтрата та одиночне проникаюче сліпе уламкове поранення грудної клітки з ураженням внутрішніх органів поранення; смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок воєнних дій, спричинених іншими видами вибухів та уламків), 18.10.2023 в районі н.п. Роботине Запорізької області вважається, такою, що НІ не пов'язана із захистом Батьківщини, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, настання смерті ТАК пов'язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, ТАК є наслідком вчинення ними дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, НЕ є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що як свідчать матеріали справи, в діях військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , командира інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання наявні ознаки військового адміністративного правопорушення, що підпадає під ознаки частини 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - "Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду".
Отже, з огляду на нововиявлені обставини та відповідно до підпунктів "а" та "б" 21.5 глави 21 розділу II наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за № 1109/15800, (в редакції наказу Міністерства оборони № 262 від 27.04.2024), загибель військовослужбовця військової служби за мобілізацією, сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 , вважається такою, що сталася під час проходження військової служби, НІ, не пов'язана із захистом Батьківщини, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, настання смерті ТАК пов'язано з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, ТАК є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, НЕ є наслідком навмисного самогубства та заподіяння собі тілесного ушкодження, що призвели до смерті.
Обставини загибелі батька позивача, підтверджуються матеріалами справи, та свідчать про загибель ОСОБА_2 внаслідок дій з боку противника в районі ведення бойових дій, тому комісія з розслідування відповідача Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків № 332 не керувалася, відтак доводи позивача з даного приводу є необґрунтованими та безпідставними.
Оцінюючи спірні правовідносини в часині тверджень позивача про протиправність проведеного додаткового службового розслідування від 02.05.2024 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) "Про результати службового розслідування" від 02.05.2024 №33 та допущення низки процесуальних порушень, суд першої інстанції зазначив, що комісією військової частини НОМЕР_1 на підставі нововиявлених обставин (висновку експерта № 7013 від 19.10.2023 в частині судово-токсикологічного дослідження) додаткове службове розслідування даної події проведено повно, об'єктивно, з встановленням істотних обставин. В свою чергу, Акт службового розслідування складений з дотриманням вимог чинного законодавства. Відтак, доводи позивача про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 травня 2024 року за № 33 "Про результати додаткового службового розслідування", не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справі та відхиляються судом з наведених вище підстав.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції вважає, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02 травня 2024 року за № 33 "Про результати додаткового службового розслідування" є правомірним, законним та прийнятий в межах повноважень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу Президента у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом 16 ч.1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як обмеження проходження альтернативної (невійськової) служби.
Також Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ч.1 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч.3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», військовий обов'язок включає проходження військової служби.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, закон України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.14 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як передбачено ч.1 статті 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Статтею 83 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Частина 1 статті 85 Дисциплінарного статуту пердбачає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту).
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок №608).
Відповідно до абз.4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Згідно з пунктом 1 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Отже, за результатами службового розслідування командир військової частини приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Оцінюючи доводи позивача, відповідача та висновки суду першої інстанції стосовно правомірності оскаржуваного наказу, колегія суддів зауважує, що 18 жовтня 2023 року, близько 07 години 00 хвилин, під час виконання бойового завдання групою саперів військової частини НОМЕР_1 , на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 від 18.10.2023 року за № 1641/79/179, в районі населеного пункту АДРЕСА_1 , внаслідок ворожого артилерійського обстрілу відбулися втрати серед особового складу військової частини НОМЕР_1 , зокрема: сержант ОСОБА_2 , командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 загинув, отримавши травми не сумісні з життям.
Силами та засобами особового складу військової частини НОМЕР_1 тіло загиблого ОСОБА_2 було евакуйовано до стабілізаційного пункту, в подальшому доставлено до лікарні міста Запоріжжя.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 7013 від 19.10.2023 року виданого лікарем судово-медичної експертизи Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_3 встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, де військовослужбовцем отримано ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків. Причиною смерті стали: одиночне проникаюче наскрізне осколкове поранення тулуба з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів.
При цьому, як встановлено з показів осіб, які здійснювали разом з ОСОБА_2 виконання бойового розпорядження, останній загинув після ворожого артилерійського обстрілу.
Також, як встановлено з матеріалів справи під час виконання вказаного бойового розпорядження загинув солдат ОСОБА_4 та отримали поранення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
В свою чергу, згідно з ч.10 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення № 402).
Згідно з пунктом 1.1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 Положення № 402 військово-лікарська експертиза це, зокрема, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України встановлений у главі 21 Розділу ІІ Положення № 402.
Згідно з п. 21.1 глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно до підпункту "а" пункту 21.5 глави 21 Розділу II Положення № 402:
"Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (гелікоптера) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Постанова ВЛК у формулюванні "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини" не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Постанова ВЛК у формулюванні "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Разом з цим, ні відповідачем, ні судом першої інстанції не встановлено саме дій військовослужбовця в частині адміністративного правопорушення або дій військовослужбовця у стані алкогольного, токсичного сп'яніння, які призвели до смерті військовослужбовця.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі сержант ОСОБА_2 отримав ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків, а саме причиною смерті стали одиночне проникаюче наскрізне осколкове поранення тулуба з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
Фактично відповідачем в даному випадку не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, що наявність в організмі позивача етилового спирту в концентрації 1,4 проміле стало причиною його дій, що спричинили смерть.
З урахуванням вказаного, без надання оцінки причино-наслідкового зв'язку смерті військовослужбовця саме через дії вказаного військовослужбовця, який знаходиться у стані алкогольного, токсичного сп'яніння, неможливо стверджувати, що його дії спричинили смерть (в стані сп'яніння).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в акті службового розслідування від 02.05.2024 комісією військової частини НОМЕР_1 не доведено факт настання смерті ОСОБА_2 саме через його дії, оскільки вчинення дій в стані алкогольного сп'яніння і перебування в стані алкогольного сп'яніння не є тотожними поняттями.
Також, стверджуючи про наявність у діях загиблого складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач не надав докази того, що смерть ОСОБА_2 настала саме через вчинення ним відповідного правопорушення.
Отже, в акті службового розслідування не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою позивача, його діями (у тому числі, перебуванням його у стані сп'яніння) та його загибеллю внаслідок одиночного проникаючого наскрізного осколкового поранення тулуба з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового розпорядження.
Відтак, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.05.2024 № 33 «Про результати службового розслідування», винесений з урахуванням вказаного Акта підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Порядок №608 визначає загальну процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, водночас, Інструкція №332 визначає спеціальну процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають (абзац 2 пункту 3 розділу І Інструкції №332).
Абзацом 3 пункту 3 розділу І Інструкції №332 визначено, що випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
З наведених норм слідує, що положення Інструкції №332 не поширюється на військовослужбовців, які загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій, оскільки такі випадки є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають. Водночас, випадки загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.05.2025 у справі №300/6309/23, в якій зазначив, що посилаючись на необхідність проведення службового розслідування відповідно до вимог Інструкції №332, суд апеляційної інстанції не дослідив і не надав правової оцінки обставинам, з якими пов'язується необхідність проведення службового розслідування відповідно до положень Інструкції №332, а саме ключовим є те, чи пов'язана з бойовими ураженнями або діями з боку противника загибель військовослужбовця.
З урахуванням вказаного, посилання суду першої інстанції на Інструкцію №332 є помилковими. Крім того, суд першої інстанції в повній мірі не дослідив обставини справи та не надав оцінку саме причино-наслідковому зв'язку смерті ОСОБА_2 .
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.2 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3025296 від 18.12.2024, а при зверненні з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 1817 грн 00 коп, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №80 від 28.10.2025 на суму 1816 грн 50 коп та квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №115 від 12.11.2025 на суму 00 грн 50 коп (сума, що підлягала сплаті 1816 грн 80 коп).
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.05.2024 № 33 «Про результати службового розслідування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 3028 грн 00 коп (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.