Справа № 240/12343/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 20.02.2024 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в СТОВ “Тютюнниківське» з 25.07.1980 року по 13.12.1984 року згідно з трудовою книжкою;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та призначити пенсію за віком починаючи з 13 лютого 2024 року.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 13.08.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №064150013139 від 20.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 25.07.1980 по 13.12.1984 та призначити пенсію за віком з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 13.02.2024. В решті позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії . За результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1980 по 1984 згідно архівної довідки від 09.03.2023 № 05-04-Н/155, оскільки по батькові заявниці зазначено скорочено.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії, яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон №1058).
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 20.02.2024 за №064150013139 про відмову у призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу.
У рішення вказано, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1980 по 1984 згідно довідки №05-04-Н/155 від 09.03.2023, оскільки по батькові заявниці зазначено скорочено.
Страховий стаж позивача становить 24 роки 9 місяців 6 днів.
Про зміст прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.02.2024.
Позивач вважає таке рішення протиправним, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
Статтею 1 Закону 1058-ІV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років.
Отже, право на призначення пенсії за віком упродовж 2022 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 29 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
Слід також зазначити, що згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 "Про трудові книжки колгоспників" затверджено Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників.
Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів, в тому числі на членів риболовецьких колгоспів, з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Згідно пунктів 1-3 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудової діяльності членів колгоспів.
Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Заповнення трудової книжки вперше проводиться в присутності особи, яку прийнято в члени колгоспу.
Відповідно до п. 5 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про трудову участь, зокрема прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.
Згідно п. 13 Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до статуту і правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зазначені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Як встановлено судом першої інстанції, спірним рішенням відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком та до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1980 по 1990 роки, оскільки згідно архівної довідки від 09.03.2023 № 05-04-Н/155, оскільки по батькові заявниці зазначено скорочено.
Разом з тим, згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 ОСОБА_1 25.07.1980 прийнята в члени колгоспу (Наказ №14 від 03.08.1980) та 13.12.1984 звільнена із членів колгоспу за власним бажанням (Наказ №19 від 27.10.1984).
При цьому, записи засвідчені підписом головою колгоспу та печаткою.
У період з 1980-1984 роки, містяться записи щодо встановленого та виробленого позивачем мінімуму трудової участі в колгоспі ім. Кірова Чуднівського району.
Так, 1980 - прийнятий мінімум участі становить 102, виконаний позивачем становить - 126;
1981 - прийнятий мінімум участі становить 170, виконаний позивачем становить - 282;
1982 - прийнятий мінімум участі становить 170, виконаний позивачем становить - 280,5;
1983 - прийнятий мінімум участі становить 170, виконаний позивачем становить - 270;
1984 - прийнятий мінімум участі становить 102, виконаний позивачем становить - 287.
Записи засвідчені підписом головою колгоспу та печаткою.
Відповідно до архівної довідки від 07.03.2023 №07-03/Н-138 колгосп ім. Кірова с. Тютюнники Чуднівського району Житомирської області реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Кірова, протокол №4 від 02.03.1992. Відповідно до Указу Президента від 3 грудня 1999 року №1529/99 та в зв'язку з реформуванням КСП ім. Кірова реорганізовано в СТОВ «Тютюнниківське», протокол №1 від 18.02.2000 року.
При цьому, відповідачем в оспорюваному рішенні не вказано підстав не зарахування спірного періоду 1980-1984 років на підставі відомостей трудової книжки позивача.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в цій частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Покладення на позивача негативних наслідків щодо невиконання певними особами своїх службових обов'язків є протиправним.
Особа не може нести тягар відповідальності за оформлення певних документів, так як вона не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб довести своє право на призначення пенсії.
Більше того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, відповідачем, який прийняв оскаржуване рішення, залишено поза увагою той факт, що в силу частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб.
Таким чином у трудовій книжці колгоспника міститься інформація про встановлений мінімум трудоднів за спірний період та кількість фактично відпрацьованих людино-днів за рік, що у повній мірі надає можливість органам Пенсійного фонду провести обчислення та зарахування зазначених періодів до страхового стажу позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відмовляючи в зарахуванні роботи позивача у період 25.07.1980 по 13.12.1984 в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника до страхового стажу позивача, а відтак і у призначенні пенсії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як вже встановлено судом, сукупний страховий стаж позивача становить більше 29 років, що свідчить про наявність права призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 13.02.2024 (дати звернення з заявою про призначення пенсії за віком), як про це просить позивач.
Враховуючи встановлену судом протиправність відмови у призначенні пенсії, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 25.07.1980 по 13.12.1984 та призначити пенсію за віком з дня звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 13.02.2024.
При цьому, відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.02.2024 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, то саме останній має завершити процедуру розгляду заяви позивача та вирішити питання про призначення пенсії.
Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.