Справа № 240/6804/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
20 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив::
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.02.2025 №064450008163 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 03.02.2025 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах як трактористу - машиністу безпосередньо зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції відповідно до пункту «в» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» із врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 з дати звернення, а саме з 03.02.2025.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 02.06.2025 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 11.02.2025 №064450008163 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 03.02.2025 відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивач 03.02.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Розгляд звернення позивача за принципом екстериторіальності здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області) та 11.02.2025 прийнято рішення №064450008163 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років, передбаченого п. «в» статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону від 02.03.2015 №213-VІІІ). За поданою заявою встановлено, що при звернені вік позивача склав 58 років 03 місяці 13 днів, страховий стаж становить 26 років 05 місяців 25 днів та пільговий стаж становить 25 років 02 місяці 20 днів. За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди роботи позивача, однак недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідач зауважує, що право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутнє, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції розгляд справи проведено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно досліджено наявні у справі докази та надано їм належну оцінку, а зроблені висновки у справі є правильними і законними.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.02.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою при призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пенсійним фондом України, за принципом екстериторіальності, було визначено структурний підрозділ - ГУ ПФУ у Львівській області для опрацювання заяви позивача.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 11.02.2025 №064450008163 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
У вказаному рішенні ГУ ПФУ у Львівській області зазначено: вік заявника 58 років 03 місяці 13 днів, страховий стаж становить 26 років 05 місяців 25 днів, пільговий стаж складає 25 років 02 місяці 20 днів, що також підтверджується формою РС-право.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до п. «в» статті 13 Закону України №1788-ХІІ від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213) було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
В подальшому до статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 були внесені зміни, зокрема п. «в» був викладений в наступній редакції:
На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
23.01.2020 Конституційним Судом України було прийнято рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу 1, п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІ.
Вказаним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б-г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідачем при прийнятті спірного рішення застосовано п.3 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058- IV «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» (зі змінами), відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: чоловіки, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії після набрання рішенням Конституційного Суду України законної сили, застосуванню підлягають норми статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції від 09.12.2012 до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тобто, для призначення пенсії на пільгових умовах необхідно мати: чоловікам - 55 років, загальний стаж роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених роботах.
Враховуючи, що ГУ ПФУ у Львівській області у спірному рішенні підтверджується наявність страхового стажу роботи позивача - 26 років 05 місяців 25 днів, пільгового стажу роботи - 25 років 02 місяці 20 днів, вік позивача - 58 років, суд вважає, що відповідні обставини і є достатніми підставами для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до норм Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020.
Таким чином, в даному випадку відмова ГУ ПФУ у Львівській області у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах порушує гарантоване Законом України «Про пенсійне забезпечення» право на призначення на пільгових умовах пенсії за віком, як особі, яка досягла 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених роботах, яка призвела до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 11.02.2025 №064450008163.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що спірне рішення відповідача, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного страхового стажу, встановленого пунктом 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, водночас, судом встановлено, що позивач має необхідний страховий стаж, передбачений пунктом «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, та має необхідний вік та пільговий стаж, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
З урахуванням способу захисту порушеного права, що застосований Верховним Судом у зразковій справі № 360/3611/20, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивача, належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 11.02.2025 №064450008163, зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 03.02.2025 відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020 у справі 1-5/2018.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.