Постанова від 20.04.2026 по справі 240/25658/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/25658/24

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

20 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

в грудні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» й виплати щомісячної премії за грудень 2024 року у розмірі 90%; стягнення сумарно шкоду в розмірі 9675 грн 92 коп (дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 92 копійки) шляхом утримання відповідної суми із грошового забезпечення позивача щомісячно 20% з усіх видів грошового забезпечення, починаючи з грудня 2024 року до повного відшкодування матеріальної шкоди.

Також, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ «Про результати службового розслідування по факту надмірно сплачених коштів солдату ОСОБА_2 » №929 від 10.12.2024.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10 грудня 2024 року №929 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2023 №86 майора ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2023 № 222 майора ОСОБА_1 призначено на посаду командира 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 №1211 "Про призначення службового розслідування для перевірки факту надмірно сплачених коштів" було призначено комісію для проведення службового розслідування з метою перевірки факту отримання військовослужбовцями надмірно нарахованого грошового забезпечення. Мета перевірки: перевірка фактів отримання військовослужбовцем надмірно виплачених коштів у вигляді грошового забезпечення (а.с. 111-112).

У преамбулі наказу вказано: "Відповідно до наказу Міністра оборони України «Про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України» від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами) та на підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 № 1961/12210 від 12.07.2024 про те, що в результаті опрацювання наказу про результати службового розслідування № 456 від 18.06.2024 по факту самовільного залишення розташування частини солдата ОСОБА_2 , було виявлено надмірно нараховане грошове забезпечення, з метою перевірки фактів отримання військовослужбовцем надмірно сплачених коштів у вигляді грошового забезпечення, додаткової винагороди та премій за дні відсутності в місці несення служби, для встановлення ступеня вини посадових осіб та порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства."

Акт службового розслідування затверджено 09.12.2024 (а.с. 113-156).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності ) від 10 грудня 2024 року №929 "Про результати службового розслідування по факту надмірно сплачених коштів солдату ОСОБА_3 " наказано:

1. Службове розслідування за фактом отримання військовослужбовцем, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , колишнім стрільцем-помічником гранатометника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 надмірно сплачених коштів у вигляді грошового забезпечення, додаткової винагороди та премій за дні відсутності за місцем служби вважати завершеним.

2. За порушення ... підполковником ОСОБА_5 , вимог статей 4, 11, 16, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV та статей 1, 2, З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, пунктів 2, 3, 12, 13, 14 Розділу І, пунктів 18, 19,20, 21, 34, 38 Розділу II, пункту З Розділу IV, пункту 16 Розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, пункту 15 Розділу І, пункту 5 розділу XVI, пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, у відповідності до статей 48, 54, 83, 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV притягнути військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «ДОГАНА».

8. Начальнику фінансово-економічної служби бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

8.1. Згідно абзацу 2, пункту 4 розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Силу України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, виплатити .... підполковнику ОСОБА_6 , щомісячну премію за грудень 2024 року у розмірі 90%.

8.2. Стягнути сумарно шкоду в розмірі по 9 675,92 грн. (дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 92 копійки) шляхом утримання відповідної суми із грошового забезпечення кожного військовослужбовця, а саме з: .... підполковника ОСОБА_7 , щомісячно 20% з усіх видів грошового забезпечення, починаючи з грудня 2024 року до повного відшкодування матеріальної шкоди.

У преамбулі наказу зазначено: "Крім того перевіркою встановлено, що підполковник ОСОБА_8 , ..... вчинили дисциплінарний проступок, оскільки не здійснювали належний контроль за підпорядкованими підрозділами, що виразилось в неналежному виконанні військовослужбовцями своїх обов'язків в розрізі обліку особового складу та постійного моніторингу місця їх перебування, не перевірено достовірність даних отриманих від підпорядкованих підрозділів, маючи інформацію про вибуття військовослужбовця на лікування 09.11.2024 не вжили жодних заходів щодо перевірки та фіксації фактів прибуття військовослужбовця до лікувального закладу, що надало останньому можливість перебувати поза місцем служби та лікувального закладу з 09.11.2023 (дата вибуття) по 17.11.2023 (дата фактичної госпіталізації), а в подальшому з 01.12.2023 (дата виписки з лікувального закладу) по теперішній момент часу, а заходи щодо отримання від військовослужбовця документів, підтверджуючих госпіталізацію та здійснення стаціонарного лікування вчинено лише 28.02.2024 та вказані заходи зведено до телефонного дзвінка військовослужбовцю, що призвело до забезпечення військового командування недостовірними даними про штатну та спискову чисельність особового складу.

Вказані факти свідчать про відсутність будь-якого контролю з боку вищевказаних військовослужбовців за особовим складом та самоусунення від виконання безпосередніх обов'язків за посадою, а не вжиття вчасних перевірочних заходів та здійснення відповідних донесень про неповернення з лікування та відсутності солдата ОСОБА_9 в розташуванні підрозділу привело до здійснення надмірної сплати коштів останньому."

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» й виплати щомісячної премії за грудень 2024 року у розмірі 90%, а також стягнення сумарно шкоду в розмірі 9675 грн. 92 коп (дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 92 копійки) шляхом утримання відповідної суми із грошового забезпечення Позивача щомісячно 20% з усіх видів грошового забезпечення, починаючи з грудня 2024 року до повного відшкодування матеріальної шкоди.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.

Службове розслідування призначено наказом №1211 від 25 липня 2024 року, тоді як Акт службового розслідування затверджено 09 грудня 2024 року.

При цьому, у акті не зафіксовано та відповідачем не надано до суду першої інстанції доказів, що командиром, який призначив службове розслідування або старшим командиром, термін проведення службового розслідування було продовжено.

Враховуючи вказане, суд першої інстанції вважає обґрунтованими твердження позивача в цій частині, а саме щодо порушення строків проведення службового розслідування.

Щодо підстав, що слугували прийняттю оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, суд першої інстанції встановив, що у Акті службового розслідуванням від 09.12.2024 вказано наступне.

"3.27 За результатами службового розслідування встановлено наступне: згідно отриманого направлення від 09.11.2023 № 1961/1748 солдат ОСОБА_2 вибув на лікування у КНП Вижницьку багатопрофільну лікарню інтенсивного лікування;

- відповідно до повідомлення КНП «Вижницька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» від 23.05.2024 № 01-22/519 солдат ОСОБА_2 у період часу з 17.11.2023 по 01.12.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні в КНП «Вижницька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Вижницької міської ради;

- 28.02.2024 командиром 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 було надано завдання молодшому сержанту ОСОБА_10 отримати підтверджуючі документи стосовно лікування від військовослужбовців, що знаходяться на лікуванні в тому числі від солдата ОСОБА_2 ;

- 28.02.2024 в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , зафіксовано відсутність солдата ОСОБА_2 , що підтверджується рапортом сержанта із матеріального забезпечення 4 десантно - штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_10 від 28.02.2024 №1961/3580;

- фіксація факту безпідставної відсутності солдата ОСОБА_2 28.02.2024, як наслідок виключення останнього, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2024 № 60, з усіх видів забезпечення з 29.02.2024 слугувало підставою отримання солдатом ОСОБА_2 надмірно сплачених коштів у вигляді грошового забезпечення, додаткової винагороди та премій за дні відсутності в місці несення служби з 10.11.2023 по 16.11.2023 та з 02.12.2023 по 27.02.2024, що підтверджено відповідним розрахунком фінансово - економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2024 № ФЕС/237.

3.28. Відповідно до розрахунку фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2024 № ФЕС/237 встановлено, що сума переплати грошового забезпечення, додаткової нагороди та премій за дні відсутності за місцем служби солдата ОСОБА_2 з 10.11.2023 по 16.11.2024 та з 02.12.2023 по 27.02.2024 складається з грошового забезпечення за вказаний період та щомісячної премії, яка виплачена солдату ОСОБА_2 , при відсутності останнього за місцем служби, за листопад - грудень 2023 року та січень 2024 року.

3.29. Виплата додаткової нагороди та премій за дні відсутності за місцем служби солдата ОСОБА_2 з 10.11.2023 по 16.11.2024 та з 02.12.2023 по 27.02.2024 яка виплачена солдату ОСОБА_2 , при відсутності останнього за місцем служби, за листопад - грудень 2023 року та січень 2024 року здійснена у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2023 №498, який сформовано згідно поданих даних командирами безпосереднього підрозділу, згідно яких солдата ОСОБА_2 подано до виплати додаткової винагороди за період з 01.11.2023 по 05.11.2023. "

У Акті від 09.12.2024 також зазначено:

" Як наслідок перевіркою встановлено, що підполковник ОСОБА_1 .... вчинили дисциплінарний проступок, оскільки не здійснювали належний контроль за підпорядкованими підрозділами, що виразилось в неналежному виконанні військовослужбовцями своїх обов'язків в розрізі обліку особового складу та постійним моніторингом місця і'х перебування, не перевірено достовірність даних отриманих від підпорядкованих підрозділів, маючи інформацію про вибуття військовослужбовця на лікування 09.11.2024 не вжили жодних заходів щодо перевірки та фіксації фактів прибуття військовослужбовця до лікувального закладу, що надало останньому можливість перебувати поза місцем служби та лікувального закладу з 09.11.2023 (дата вибуття) по 17.11.2023 (дата фактичної госпіталізації), а в подальшому з 01.12.2023 (дата виписки з лікувального закладу) по теперішній момент часу, а заходи щодо отримання від військовослужбовця документів, підтверджуючих госпіталізацію та здійснення стаціонарного лікування вчинено лише 28.02.2024 та вказані заходи зведено до телефонного дзвінка військовослужбовцю, що призвело до забезпечення військового командування недостовірними даними про штатну та спискову чисельність особового складу, а також довідковими відомостями стосовно особового складу, необхідними для прийняття обґрунтованих рішень щодо його подальшого службового використання; створення, ведення, поповнення і систематизація бази даних стосовно особового складу." (а.с. 135)

"3.84. Дослідивши всі матеріали службового розслідування в діях військовослужбовців, а саме: ..... підполковника ОСОБА_1 , вбачаються ознаки порушення військової дисципліни під час дії воєнного стану, що виражається в неналежному виконанні військовослужбовцями своїх обов'язків в розрізі обліку особового складу та постійним моніторингом місця їх перебування, згідно невірно поданих даних через не вжиття вчасних перевірочних заходів та здійснення відповідних донесень про неповернення з лікування та відсутності солдата ОСОБА_2 в розташуванні підрозділу, що в свою чергу привело до здійснення надмірної сплати коштів військовослужбовцю, як наслідок призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі у розмірі 125 786,97 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 97 копійок)" (а.с. 137).

" 3.90. Причинами переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 с неналежне виконання ........ підполковником ОСОБА_1 , .... обов'язків за посадою, що виражається в неналежному обліку особового складу, моніторингу місця їх перебування, шляхом не вжиття вчасних перевірочних заходів та здійснення відповідних донесень про неповернення з лікування та відсутності солдата ОСОБА_2 в розташуванні підрозділу привели до здійснення надмірної сплати коштів останньому." (а.с. 139)

Отже, підставою для проведення службового розслідування стала переплата "грошового забезпечення, додаткової нагороди та премій за дні відсутності за місцем служби солдата ОСОБА_2 з 10.11.2023 по 16.11.2024 та з 02.12.2023 по 27.02.2024" у розмірі "125786 грн, з них основного боргу 89847,83 грн, утримані та сплачені податки 35939,14 грн" (а.с. 120).

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності відповідач вважає "відсутність контролю за особовим складом" (а.с. 142) та "неналежна організація обліку особового складу в окремих підрозділах військової частини НОМЕР_1 " (а.с. 143).

При цьому, в Акті службового розслідування міститься інформація, що обов'язки за посадою командира 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 з 19.12.2023 по 27.01.2024, з 30.01.2024 по 30.01.2024, з 19.02.2024 по 26.02.2024 здійснював підполковник ОСОБА_1 , який на теперішній часу перебуває на вказаній посаді.

Тобто, позивач не перебував на посаді командира з 10.11.2023 по 16.11.2024, та з 02.12.2023 по 18.12.2023, а із 19.12.2023 по 27.02.2024 не був постійно присутній у місці дислокації військової частини НОМЕР_1 , зокрема у зв'язку з відрядженням, відпусткою (а.с. 125) а тому, об'єктивно не міг здійснювати контроль за підлеглим особовим складом у період такої відсутності.

Однак, як вбачається з Акта від 09.12.2024, достеменно про факт відсутності солдата ОСОБА_2 у місці проходження лікування командуванню частини стало відомо лише 28.02.2024 із рапорту сержанта із матеріального забезпечення (а.с. 116).

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на позивача, який обіймав у спірний період посаду командира батальйону, Статутом внутрішньої служби ЗСУ не покладено обов'язку здійснювати облік особового складу та постійний моніторинг місця їх перебування.

Окрім того, за приписами ст. 261 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров'я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, встановлено, що начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули.

Отже, за приписами статей 260 та 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, інформацію про прибуття на стаціонарне лікування та про вибуття з нього, медичний заклад повідомляє командира військової частини, а не командира батальйону.

Службовим розслідуванням не встановлено, не долучено до матеріалів службового розслідування та не підтверджено відповідними доказами факт обізнаності позивача про те, що у період з грудня 2023 року по 27.02.2024 відсутні відомості про перебування на стаціонарному лікуванні солдата ОСОБА_2 ..

Суд першої інстанції також зауважив, що у Акті службового розслідування від 09.12.2024 у розділі "Вина військовослужбовців" вказано, що, зокрема, позивач порушив наступні вимоги закону, при цьому, вказується лише на норми Дисциплінарного статуту, Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Інструкції №280, Порядку №260, однак не зазначається у чому саме ці порушення полягають (а.с. 144-148).

Норми, які на думку відповідача, порушені позивачем містять загальні визначення з великим переліком обов'язків та принципів, яких має дотримуватися військовослужбовець.

Відповідачем ні в Акті, ні в оскаржуваному наказі не конкретизовані протиправні дії позивача щодо кожного порушення зазначених статей, що свідчить про формальних підхід командира при накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 .

На думку суду першої інстанції, відповідачем при визначенні порушених позивачем норм не дотримано принципу юридичної визначеності.

Крім того, відповідачем не доведене обґрунтованість накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді «догана» за порушення статей 4, 11, 16, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV та статей 1, 2, З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, пунктів 2, З, 12, 13, 14 Розділу І, пунктів 18, 19,20, 21, 34, 38 Розділу II, пункту З Розділу IV, пункту 16 Розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, пункту 15 Розділу І, пункту 5 розділу XVI, пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, у відповідності до статей 48, 54, 83, 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV, у зв'язку із чим наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №929 «Про результати службового розслідування по фактом надмірно сплачених коштів солдату ОСОБА_2 » про притягнення до дисціплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення «Догана» в частинах, що стосуються підполковника ОСОБА_1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині виплати щомісячної премії за грудень 2024 року у розмірі 90% та в частині стягнення сумарно шкоду в розмірі 9675 грн. 92 коп (дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 92 копійки) шляхом утримання відповідної суми із грошового забезпечення Позивача щомісячно 20% з усіх видів грошового забезпечення, починаючи з грудня 2024 року до повного відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позбавлення позивача премії за грудень 2024 року є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності згідно з оскаржуваним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2024 №929.

Враховуючи ту обставину, що судом за результатом розгляду спору встановлено протиправність наказу відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення "Догана", суд першої інстанції вважає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, оскільки безпосередньо пов'язані з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності згідно такого наказу.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд першої інстанції зазначив, що з метою захисту порушених прав позивача вважає за необхідне задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування наказу №929 від 10.02.2024 в частині, що стосується позивача, оскільки позовні вимоги, вказані позивачем у п. 1 прохальної частини позову відображено у оскаржуваному наказі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження військової служби здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ (далі також - Статут внутрішньої служби).

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України. Згідно пункту 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.

Як передбачено ч.2 ст.3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами

Згідно з статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:

- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;

- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Приписами статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

З наведеного висновується, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов'язків або порушення військової дисципліни чи громадського порядку. У разі проведення службового розслідування, зазначені обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого командир вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні військовослужбовця складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Крім того, суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.

Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року по справі №822/1120/17.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551 -XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Положеннями наведених правових норм встановлено, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, сумлінному і чесному виконанню військового обов'язку, службових обов'язків, доручених за посадою, а також визначеними статутами Збройних Сил України, відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.5 Дисциплінарного Статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Відповідно до ст. ст. 45, 48 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Статтею 48 Дисциплінарного статут передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно з ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею ст.85 Дисциплінарного статуту передбачено службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин (ст.87 Дисциплінарного статуту).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №608 виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців (п.13 Розділу III).

До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування (п.14 Розділу III).

Пунктом 3 розділу ІV Порядку №608 передбачено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку).

З урахуванням вказаного, висновки суду першої інстанції та доводи позивача в частині перевищення строку проведення службового розслідування знайшли своє підтвердження, оскільки службове розслідування призначено наказом №1211 від 25 липня 2024 року, тоді як Акт службового розслідування затверджено 09 грудня 2024 року.

При цьому, у акті не зафіксовано та відповідачем не надано до суду доказів, що командиром, який призначив службове розслідування або старшим командиром, термін проведення службового розслідування було продовжено.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що хоча й наявний факт порушення строку проведення службового розслідування, однак дана обставина жодним чином не спростовує самих висновків службового розслідування, а тому не може бути безумовною обставиною для скасування наказу «Про результати службового розслідування по факту надмірно сплачених коштів солдату ОСОБА_2 » №929 від 10.12.2024 та скасування дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» накладеного на позивача.

Також, колегія суддів ще раз наголошує, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.07.2024 №1211 "Про призначення службового розслідування для перевірки факту надмірно сплачених коштів" було призначено комісію для проведення службового розслідування з метою перевірки факту отримання військовослужбовцями надмірно нарахованого грошового забезпечення. Мета перевірки: перевірка фактів отримання військовослужбовцем надмірно виплачених коштів у вигляді грошового забезпечення (а.с. 111-112).

Акт службового розслідування затверджено 09.12.2024 (а.с. 113-156).

2. За порушення ... підполковником ОСОБА_5 , вимог статей 4, 11, 16, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV та статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, пунктів 2, 3, 12, 13, 14 Розділу І, пунктів 18, 19,20, 21, 34, 38 Розділу II, пункту З Розділу IV, пункту 16 Розділу XII Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, пункту 15 Розділу І, пункту 5 розділу XVI, пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, у відповідності до статей 48, 54, 83, 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV притягнути військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «ДОГАНА».

...

8. Начальнику фінансово-економічної служби бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

Разом з цим, апелянт наголошує, що позивач як командир батальйону, повинен був здійснювати контроль особового складу, а саме контроль за відсутністю і підставами відсутності ОСОБА_2 .

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що посадові обов'язки командира батальйону передбачені вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ст.101, 102.

Згідно з статтею 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.

Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).

Відповідно до статті 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов'язаний:

підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності;

керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону (корабля);

організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля);

знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою;

знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на три місяці особисто перевіряти їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд його озброєння, боєприпасів та технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля);

постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов'язку;

з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу;

знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), постійно вести роботу з їх виховання і вдосконалення підготовки за спеціальністю;

виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці; дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення;

здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського (старшинського) складу, кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; перевіряти відповідність кандидатів для призначення на вакантні посади рядового, сержантського (старшинського) складу визначеним вимогам до таких посад;

виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу;

щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки;

стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки;

здійснювати заходи щодо запобігання катастрофам, аваріям, поломкам озброєння і техніки (забезпечення живучості корабля й безпеки його плавання), а також вимагати додержання заходів безпеки під час роботи з озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, проведення занять, стрільб, навчань і робіт;

підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом батальйону (корабля);

керувати господарством батальйону (корабля).

Також, за приписами статті 261 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров'я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули.

В свою чергу, згідно з вимогами статей 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) зобов'язаний:

знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;

завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;

організовувати дотримання та неухильно особисто дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у службовій діяльності;

показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;

постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);

знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;

організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту;

організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров'я та фізичного розвитку;

здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов'язків;

не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду;

особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів;

організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів;

контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі);

вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;

під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю;

вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Разом з цим, згідно з ст.66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону)* в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.

Відповідно до ст.209 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України періодично за планом командира полку проводяться загальні батальйонні або полкові вечірні повірки. Місце для проведення вечірньої повірки має бути освітлене.

На загальних батальйонних (полкових) перевірках зобов'язаний бути присутнім весь особовий склад батальйону (полку).

Перевірку всього особового складу за іменним списком проводять командири рот і про результати перевірки доповідають командирові батальйону.

На загальній полковій перевірці командири батальйонів та окремих підрозділів полку доповідають про результати перевірки командирові полку.

Після закінчення загальної батальйонної (полкової) перевірки командир батальйону (полку) подає команду "Струнко" і наказує грати "Зорю". Загальна полкова вечірня повірка закінчується виконанням оркестром Державного Гімну України. Потім підрозділи проходять строєм під оркестр. За відсутності в батальйоні (полку) оркестру використовуються технічні засоби відтворення звукозапису. З початком звучання "Зорі" командири підрозділів від взводу і вище прикладають руку до головного убору і опускають її за командою "Вільно", що подається командиром батальйону (полку) після закінчення гри оркестру (звукозапису).

Також, згідно з п.13, 14 Розділу І Інструкції з організації обліку особового кладу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, організація обліку особового складу покладається:

1) в органах управління, військових частинах, установах - на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені,- на їх командирів (начальників);

2) у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) - на їх начальників;

3) в управліннях, відділах, службах, відділеннях та групах персоналу (далі - служба персоналу) - на їх начальників;

4) у Кадровому центрі Збройних Сил України, кадрових центрах видів Збройних Сил України (далі - кадрові центри) - на їх начальників;

5) на кораблях (суднах) - на старших помічників (помічників) командирів кораблів (суден), а там, де вони штатом не передбачені,- на командирів кораблів (суден);

6) у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів.

З метою організації обліку особового складу командири (начальники) зобов'язані:

1) здійснювати контроль за обліком особового складу та періодично перевіряти укомплектованість військ (сил);

2) контролювати правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил);

3) координувати взаємодію штабів і служб персоналу з питань обліку особового складу;

4) вживати заходів щодо удосконалення обліку особового складу із застосуванням комп'ютерних програм, інформаційно-комунікаційних та автоматизованих систем;

5) забезпечувати командування відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості;

6) проводити заняття (збори) з посадовими особами, які безпосередньо ведуть облік особового складу:

в органах управління, військових частинах, установах, ТЦК та СП, службах персоналу, кадрових центрах - один раз на рік;

на кораблях (суднах) і в підрозділах військових частин - не менше двох разів на рік;

7) проводити перевірки стану обліку особового складу під час перевірок військ (сил), надаючи практичну допомогу та досягаючи якісного стану обліку особового складу;

8) контролювати роботу комісій для перевірки стану обліку особового складу;

9) здійснювати контроль за забезпеченням бланками і книгами з обліку особового складу, а також військово-обліковими документами військовослужбовців, які засвідчують статус військовослужбовця, його службове становище (далі - документ, що посвідчує особу військовослужбовця);

10) здійснювати контроль за належним веденням електронних журналів обліку особового складу, зразок яких наведено в додатку 1, органу управління, військової частини, установи та їх підрозділів відповідно до вимог цієї Інструкції;

11) вживати всіх заходів для збереження облікових документів, особливо в умовах дії воєнного стану.

Відповідно до п.18 Розділу І Інструкції №280 ознайомлення з відомостями про чисельність особового складу здійснюється за списком, затвердженим начальником штабу, а там, де його штатом не передбачено,- командиром (начальником) органу управління, військової частини, установи в обсязі, що стосується безпосередньої службової діяльності відповідних посадових осіб.

Посадові особи служби забезпечення органу управління, військової частини, установи відомості про чисельність особового складу, необхідні їм для визначення потреб у всіх видах забезпечення, отримують у відповідній службі персоналу шляхом ознайомлення з відповідними наказами чи іншими документами.

Якщо умови дислокації органу управління, військової частини, установи не дають змоги посадовим особам служб забезпечення ознайомитись з відповідними наказами чи іншими документами командир (начальник) органу управління, військової частини, установи може дозволити передавати до цих служб копії або витяги з наказів, які завіряються начальниками служб персоналу, начальниками діловодства або іншими уповноваженими на це особами, за умови дотримання вимог законодавства щодо передачі інформації з обмеженим доступом.

Також, суд враховує, що відповідно до вимог Інструкції №280 ведення обліку особового складу в батальйоні (дивізіоні, ескадрильї) покладається на начальника штабу батальйону (дивізіону, ескадрильї), а там, де його штатом не передбачено,- на іншу посадову особу, призначену наказом командира військової частини.

Начальник штабу батальйону (дивізіону, ескадрильї) стосовно обліку особового складу зобов'язаний:

1) щодня мати відомості про чисельність особового складу батальйону (дивізіону, ескадрильї) за штатом, за списком і в наявності, про кількість відсутніх із визначенням причин в кожній роті (батареї) і в цілому по батальйону (дивізіону, ескадрильї);

2) щодня доповідати командиру батальйону (дивізіону, ескадрильї) і в штаб військової частини зведені дані про наявність особового складу;

3) щомісяця перевіряти стан обліку особового складу в підрозділах батальйону (дивізіону, ескадрильї), наявність в особового складу документів, що посвідчують особу військовослужбовця, наявність у них відміток (про закріплену особисту зброю, про серію та/або номер паспорта громадянина України, про групу крові та резус-фактор тощо), а також відповідність записів фактичному військовому званню та посаді, на яку призначено військовослужбовця, перевіряти наявність ідентифікаційних жетонів.

В окремих батальйонах (дивізіонах, ескадрильях, центрах, вузлах) та інших підрозділах, прирівняних до них, облік особового складу ведеться в порядку, установленому пунктами 24-27 цього розділу.

Згідно з вимогами Розділу XV Інструкції з організації обліку особового кладу в системі Міністерства оборони України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, у батальйоні (дивізіоні, ескадрильї) облік особового складу ведеться за книгою обліку особового складу та книгою штатно-посадового обліку особового складу (додаток 63), а для проведення вечірніх повірок військовослужбовців управління батальйону та підпорядкованих підрозділів, крім того, ведеться іменний список для проведення вечірньої повірки у порядку, визначеному пунктом 3 цього розділу.

У батальйоні (дивізіоні) скороченого складу, а також у зенітних ракетних і технічних дивізіонах зенітних ракетних бригад (полків), в окремих радіолокаційних ротах на весь особовий склад ведеться тільки книга обліку особового складу.

У радіотехнічних батальйонах, радіотехнічних центрах і радіолокаційних вузлах, які утримуються на окремому штаті і входять до складу радіотехнічних бригад (полків), облік особового складу ведеться в порядку, установленому пунктом 5 цього розділу. Особові справи військовослужбовців ведуться в штабах бригад (полків), за виключенням тих радіотехнічних батальйонів, радіотехнічних центрів і радіолокаційних вузлів, у штаті яких передбачена посада помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини.

У підрозділах, прирівняних до взводу, роти і батальйону, облік особового складу ведеться в порядку, установленому пунктами 2-4 цього розділу.

В окремих батальйонах (дивізіонах, ескадрильях) та інших підрозділах, прирівняних до них, облік особового складу ведеться в порядку, установленому пунктом 7 цього розділу.

На особовий склад у штабі військової частини ведуться такі облікові документи:

1) книга штатно-посадового обліку особового складу;

2) книга алфавітного обліку особового складу (додаток 64);

3) книга алфавітного обліку осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу (додаток 65);

4) книга обліку тимчасово відсутнього і тимчасово прибулого до військової частини особового складу (додаток 66);

5) книга обліку вибулого та прибулого особового складу (додаток 67);

6) обліково-послужні картки;

7) добова відомість (додаток 68);

8) журнал контролю за станом обліку особового складу (додаток 69);

9) відомість укомплектованості військової частини особовим складом (додаток 70);

10) особові справи осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу;

11) особові картки працівників (далі - особові картки) за типовою формою первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника», затвердженою наказом Державного комітету статистики України, Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656;

12) трудові книжки працівників (за наявності) - у порядку, передбаченому законодавством.

Отже, з урахуванням встановленого, в даному випадку, суд першої інстанції, хоча й вірно вказав, що інформацію про прибуття на стаціонарне лікування та про вибуття з нього, медичний заклад повідомляє командира військової частини, а не командира батальйону.

В свою чергу, на позивача, який обіймав у спірний період посаду командира батальйону, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та Інструкцією №280 покладено обов'язок здійснювати облік особового складу та постійний моніторинг місця їх перебування, з урахуванням підпорядкованості такої особи.

Разом з цим, колегія суддів зауважує, що згідно з Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280, а саме п.4-6 Розділу І, облік особового складу організовується і ведеться на підставі штатів (штатних розписів), наказів відповідних командувачів, командирів та керівників (далі - командир (керівник)) органів військового управління та органу управління Держспецтрансслужби, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, у тому числі наказів по особовому складу, наказів по стройовій частині та інших документів, передбачених цією Інструкцією. Відповідно до цілей і завдань, облік особового складу поділяється на персональний, штатно-посадовий та статистичний.

Персональний облік ведеться стосовно кожного військовослужбовця та працівника окремо і призначений для системного відображення початку, проходження ними військової служби (трудової діяльності), звільнення з військової служби (звільнення з роботи), виконання ними військового обов'язку у запасі або проходження служби у військовому резерві, а також для накопичення та збереження інформації, що відображає відносини у зв'язку з їх перебуванням на військовій службі (здійснення трудової діяльності), перебування у запасі або проходження служби у військовому резерві, біографічних та інших даних, які об'єктивно характеризують військовослужбовця або працівника.

Штатно-посадовий облік призначений для здійснення систематичного аналізу укомплектованості органів військового управління та органу управління Держспецтрансслужби, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій особовим складом й обліку вакантних посад, організації контролю за службовим переміщенням особового складу та оперативного доступу до інформації для складання звітів.

Статистичний облік ведеться в інтересах отримання узагальнених цифрових показників, які характеризують кількісний і якісний склад особового складу. За даними статистичного обліку плануються укомплектування військ (сил) особовим складом, їх матеріально-технічне забезпечення, підготовка та відновлення втрат.

Персональний, штатно-посадовий і статистичний обліки утворюють базу даних, яка забезпечує отримання узагальненої інформації з питань укомплектованості, проходження військової служби військовослужбовцями або здійснення трудової діяльності працівниками.

Облік працівників ведеться відповідно до законодавства та цієї Інструкції.

Облік особового складу у розвідувальному органі Міністерства оборони України, підпорядкованих йому військових частинах та навчальному закладі (далі - розвідувальний орган Міноборони) ведеться відповідно до законодавства та цієї Інструкції з урахуванням особливостей, що визначаються розвідувальним органом Міноборони, обумовлених специфікою діяльності цього органу. Дані такого обліку або інформація щодо нього, за рішенням командира (керівника) розвідувального органу Міноборони, можуть надаватись структурним підрозділам Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України (далі - Апарат Головнокомандувача) та органу управління Держспецтрансслужби, центральним органам виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, Генеральному штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), іншим штабам, командуванням, управлінням, постійним або тимчасово утвореним органам у Збройних Силах та інших військових формуваннях, призначених для виконання функцій з управління, у межах їх компетенції, органами військового управління та військовими частинами, які належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, в обсягах, необхідних їм для забезпечення діяльності розвідувального органу Міноборони.

Командири (керівники) зобов'язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, у тому числі у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, в управліннях, відділах, службах, відділеннях та групах персоналу (далі - служба персоналу), Кадровому центрі Збройних Сил України (далі - Кадровий центр Збройних Сил) та кадрових центрах видів Збройних Сил (далі - кадровий центр), на кораблях (суднах) та в підрозділах військових частин, створювати для посадових осіб, які ведуть облік особового складу, усі умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції.

Організація обліку особового складу покладається в органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях - на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені,- на командирів (керівників) органів військового управління та органу управління Держспецтрансслужби, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій; у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки - на керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки; у службах персоналу - на керівників служб персоналу; у кадрових центрах - на керівників кадрових центрів; на кораблях (суднах) - на старших помічників (помічників) командирів кораблів (суден), а там, де вони штатом не передбачені,- на командирів кораблів (суден); у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів.

Зазначені вище посадові особи зобов'язані:

здійснювати контроль за станом обліку особового складу та періодично особисто перевіряти укомплектованість військ (сил);

контролювати правильне відображення чисельності особового складу в облікових документах і своєчасне надання донесень про склад і чисельність військ (сил);

проводити заняття (збори) з посадовими особами, які безпосередньо ведуть облік особового складу:

в органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, а також у службах персоналу та кадрових центрах, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки - один раз на рік;

на кораблях (суднах) і в підрозділах військових частин - не менше двох разів на рік;

проводити перевірки стану обліку особового складу під час перевірок військ (сил), надаючи практичну допомогу та досягаючи якісного стану обліку особового складу;

контролювати роботу комісій для перевірки стану обліку особового складу;

здійснювати контроль за забезпеченням бланками і книгами з обліку особового складу, а також посвідченнями військовослужбовців (військовими квитками), які засвідчують статус військовослужбовця, його службове становище (далі - документ, що посвідчує особу військовослужбовця);

вживати всіх заходів для збереження облікових документів, особливо в умовах дії воєнного стану.

Згідно з п.8, 9 Розділу І Інструкції №280 командири (керівники) органів військового управління та органу управління Держспецтрансслужби, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, у тому числі керівники служб персоналу та кадрових центрів, зобов'язані:

здійснювати контроль за обліком особового складу і чисельністю підпорядкованих військ (сил);

координувати взаємодію штабів і служб персоналу під час передислокації військових частин і переміщень військовослужбовців;

вживати заходів щодо удосконалення обліку особового складу із застосуванням автоматизованих систем управління;

забезпечувати військове керівництво відомостями щодо складу військ (сил), кількісними і якісними показниками їх укомплектованості.

Стан обліку особового складу в органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, у тому числі на кораблях (суднах) та в підрозділах військових частин, перевіряється щороку до 01 березня комісіями, призначеними наказами відповідних командирів (керівників).

Отже, згідно з Інструкцією №280 контроль обліку особового складу покладається як на командирів (керівників) військових частин так і на командирів підрозділів (батальйонів).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи 09.11.2023 солдат ОСОБА_2 вибув на стаціонарне лікування.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Інструкції №280, військовослужбовці з числа тих, що перебували на лікуванні або оздоровленні (змінний склад), після лікування (оздоровлення) направляються закладами охорони здоров'я безпосередньо до військових частин за місцем їхньої служби. Про виписаних військовослужбовців командири (керівники) закладів охорони здоров'я повідомляють командирів їхніх військових частин.

В свою чергу, згідно з п.24, 25 розділу XII Інструкції №280 облік військовослужбовців, які знаходяться на лікуванні за межами військової частини у закладах охорони здоров'я (установах), ведеться:

у службі персоналу штабу військової частини (з'єднання, органу військового управління, військового навчального закладу) - шляхом запису до книг алфавітного і штатно-посадового обліку відомостей про поранення (хворобу), найменування закладу охорони здоров'я, до якого військовослужбовця направлено (евакуйовано);

у службі персоналу вищого штабу (органу військового управління) та кадрових центрах за підпорядкованістю - шляхом запису цих самих відомостей у послужні картки, перекладені з послужної картотеки в окрему довідкову картотеку обліку поранених (хворих);

у службах персоналу Міноборони, органу управління Держспецтрансслужби, Командування Медичних сил Збройних Сил України та Кадровому центрі Збройних Сил - кількісно за основними посадами, військово-обліковими спеціальностями, у Кадровому центрі Збройних Сил, крім того,- за родами військ (сил).

Про прибуття на лікування всіх військовослужбовців, які поступили безпосередньо до закладів охорони здоров'я (установ), і яких було підібрано на полі бою і на морі, та тих, які прибули особисто без медичної картки з районів бойових дій, а також про виписку таких військовослужбовців із закладів охорони здоров'я (установ), керівники цих закладів (установ) не пізніше наступного дня після їх прибуття (виписки) зобов'язані повідомити командирів військових частин (керівників медичних підрозділів військових частин), при цьому керівники закладів (установ) охорони здоров'я державної та комунальної власності також інформують про таке найближчий до них заклад охорони здоров'я (установу) в системі Міністерства оборони України.

У разі відсутності відомостей про військову частину або при ускладненні встановлення особи військовослужбовця, керівники закладів охорони здоров'я (установ) в системі Міністерства оборони України інформують підрозділ Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого знаходиться заклад охорони здоров'я (установа), для вжиття заходів щодо встановлення особи військовослужбовця, військової частини, у якій він проходить військову службу або з якої був доставлений на лікування. Керівники закладів (установ) охорони здоров'я державної та комунальної власності інформують про такі випадки найближчий до них заклад охорони здоров'я (установу) в системі Міністерства оборони України.

Керівники закладів (установ) охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, на підставі наданої закладами охорони здоров'я (установами) державної та комунальної власності інформації, не пізніше наступного дня після прибуття військовослужбовців до закладів охорони здоров'я (установ) або їх виписки з цих закладів (установ) зобов'язані повідомити командирів військових частин (керівників медичних підрозділів військових частин) та службу персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 (додаток 69), яка, у свою чергу, доводить отриману інформацію до кадрових центрів видів Збройних Сил та служб персоналу окремих родів військ (сил) Збройних Сил.

Також, згідно з п.13 Розділу ХІІ командири відділень, взводів, рот, батарей, відповідних їм підрозділів, а також командири підрозділів і служб кораблів (суден) усіх рангів зобов'язані: перевіряти наявність особового складу перед початком маршу, під час привалів і після їх завершення, перед початком бойових дій, під час бойових дій і після них; незалежно від обставин знати про кожного військовослужбовця, що вибув зі строю: причину вибуття, коли, де, за яких обставин це трапилося; щодня і після кожного бою доповідати своєму безпосередньому командиру про наявність і втрати особового складу.

З урахуванням вказаного, доводи апелянта в цій частині знайшли своє підтвердження, оскільки позивач мав змогу дізнатись про відбуття ОСОБА_2 на стаціонарне лікування, так і згідно з Інструкцією №280 та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України мав обов'язок встановлювати його належне місцеперебування за весь час (виконання обов'язків керівника батальйону).

Також, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2024 року у справі № 420/17256/22 відзначив, що вирішальним під час накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов'язків.

В свою чергу, з наявних матеріалів справи обов'язки за посадою командира 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 з 19.12.2023 по 28.01.2024, 31.01.2024, з 19.02.2024 по 26.02.2024 здійснював підполковник ОСОБА_1 , який на теперішній часу перебуває на вказаній посаді.

Отже, відповідальність позивача за відсутність здійснення обліку військовослужбовців в період з 10.11.2023 по 16.11.2023, з 02.12.2023 по 18.12.2023, з 28.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 19.02.2024 та за 27.02.2024, не підтверджується тим, що позивач не здійснював виконання обов'язків командира батальйону (про це вказано було й в межах службового розслідування) .

Тобто, з 19.12.2023 по 28.01.2024, 31.01.2024, з 19.02.2024 по 26.02.2024 відповідач вірно встановив відповідальність позивача (в межах даних правовідносин).

Згідно з ч.1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ч.1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач довів належними та допустимими доказами наявності у діях позивача дисциплінарного правопорушення в цій частині, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині не знаходять свого підтвердження..

Разом з цим, в частині стягнення сумарно шкоду в розмірі 9675 грн 92 коп (дев'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять гривень 92 копійки) шляхом утримання відповідної суми із грошового забезпечення позивача щомісячно 20% з усіх видів грошового забезпечення, починаючи з грудня 2024 року до повного відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ст.1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (Закон №160-ІХ) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

У відповідності до ч.1 ст.3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Частиною 2 статті 3 Закону №160-ІХ визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Види матеріальної відповідальності розмежовані законодавцем на обмежену матеріальну відповідальність (ст.5 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ), повну матеріальну відповідальність (ч.1 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ), підвищену матеріальну відповідальність (ч.3 ст.6 Закону України від 03.10.2019 року №160-ІХ).

Згідно з ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначено Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-ІХ особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Статтею 8 Закону №160-ІХ визначено підстави та порядок проведення службового розслідування за фактом виявлення завданої шкоди.

Відповідно до ч.6-7 ст.8 Закону №160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону. Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника) (частина перша статті 10 Закону №160-ІХ).

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині, оскільки визнано вину позивача в межах службового розслідування, та задоволенню апеляційної скарги.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п.29).

У відповідності до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо стягнення судових витрат, колегія суддів зазначає, що суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В свою чергу, інших судових витрат відповідачем не зазначено, з урахуванням вказаного судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.

Попередній документ

135821730

Наступний документ

135821732

Інформація про рішення:

№ рішення:	135821731
№ справи:	240/25658/24
Дата рішення:	20.04.2026
Дата публікації:	22.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Сьомий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (20.04.2026)
Дата надходження:	01.08.2025

Учасники справи:

головуючий суддя:

ДРАЧУК Т О

суддя-доповідач:

ДРАЧУК Т О

ЛАВРЕНЧУК ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

суддя-учасник колегії:

ПОЛОТНЯНКО Ю П

СМІЛЯНЕЦЬ Е С