Справа № 320/54507/24
20 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Осіпова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Мєзєнцева Є.І., Епель О.В. та Файдюка В.В. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та нечинним рішення в частині та положення,-
В провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга у справі № 320/54507/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та нечинним рішення в частині та положення.
Відповідно до з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 визначено колегію суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі Мєзєнцева Є.І., Епель О.В. та Файдюка В.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 та витребувано із Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 320/54507/24.
15.04.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Мєзєнцева Є.І., Епель О.В. та Файдюка В.В. від розгляду адміністративної справи № 320/54507/24.
Вимоги вказаної заяви мотивовано тим, що провадження у справі відкрито 09.09.2025, однак судді Мєзєнцев Є.І., Епель О.В. та Файдюк В.В. станом на 15.04.2026 року не прийняли рішення у справі № 320/54507/24, що в свою чергу викликає сумніви у безсторонності та об'єктивності суддів та справедливому розгляду справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Мєзєнцеву Є.І., Епель О.В. та Файдюку В.В. у справі № 320/54507/24 визнано необґрунтованим та передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Мєзєнцеву Є.І., Епель О.В. та Файдюку В.В. у справі № 320/54507/24 для визначення судді за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026, для вирішення вказаного питання визначено суддю Осіпову Олену Олександрівну.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви ОСОБА_1 про відвід суддей Шостого апеляційного адміністративного суду Мєзєнцева Є.І., Епель О.В. та Файдюка В.В., суддя-доповідач Шостого апеляційного адміністративного суду Осіпова О.О. приходить до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Згідно ч. 8 ст. 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
За змістом ч. 1 ст. 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно пункту 4 частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Оскільки йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).
У справі «Газета Україна-Центр проти України» (заява № 16695/04), рішення від 15.07.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до усталеної практики суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності».
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийнятими суддями рішень.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Ч. 4 ст. 36 КАС України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. При цьому, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними належними та допустимими доказами.
Водночас, суд звертає увагу, що вказана заява містить лише припущення позивача про існування відповідних обставин, що не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.
Крім того, незгода учасника процесу із прийнятими процесуальними рішеннями судді, в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 36 КАС не може бути підставою для відводу судді.
Отже, заявлений позивачем відвід є очевидно необґрунтованим та заявленим по підставах, що прямо суперечать процесуальному закону, а визначені підстави відводу не є такими, що свідчать про пряму чи опосередковану заінтересованість судді у результаті розгляду справи, чи про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.
Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач дійшов висновку про відсутність будь-яких правових підстав, передбачених ст. 36, 37 КАС України, для відводу суддів Мєзєнцева Є.І., Епель О.В. та Файдюка В.В. у справі № 320/54507/24 та вважає, що в даному випадку заявником не доведено порушення його права на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, у зв'язку з чим заява про відвід визнається необґрунтованою.
Наявності інших підстав, передбачених ст.ст. 36 та 37 КАС України, для відводу судді заявником не надано.
Враховуючи наведені обставини справи та відсутність обґрунтувань заявника про відвід підставами, передбаченими КАС України, вважаю, що заява ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Мєзєнцева Є.І., Епель О.В. та Файдюка В.В. задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 40, 242, 311, 321, 325, 328 КАС України, суддя-доповідач,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Мєзєнцева Є.І., Епель О.В. та Файдюка В.В. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.О. Осіпова