Справа № 320/21791/23 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.
20 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу в сумі 404 312, 92 грн.
Ухвалою від 28.08.2023 року вирішено прийняти зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому вона просить:
- визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 пені з військового збору у розмірі 254 916, 92 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника податків;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомостей про пеню у розмірі 254 916, 92 грн.
Свої вимоги ГУ ДПС у м. Києві мотивує наявністю у ОСОБА_1 узгодженої суми податкової заборгованості зі сплати пені за військовим збором у розмірі 404 312, 92 грн.
Водночас, ОСОБА_1 стверджує про неправомірність нарахування такої пені у розмірі 254 916, 92 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024:
- первісний позов задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 167 846,00 грн., у задоволенні решти позовних вимог ГУ ДПС у м. Києві відмовлено;
- зустрічний позов задоволено частково - визнано протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 пені з військового збору у розмірі 236 466, 92 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки такого платника податків, зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві здійснити коригування даних в інформаційній системі органів державної податкової служби шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомостей про пеню у розмірі 236 466, 92 грн., у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 06.05.2024, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовної заяви ГУ ДПС та прийняти постанову, якою задовольнити позовну заяву повністю. При цьому, з тексту апеляційної скарги вбачається, що ГУ ДПС в м. Києві оскаржує рішення суду першої інстанції саме в частині відмови у позові.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що період нарахування пені визначено податковим органом правомірно, натомість висновки суду не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, судом першої інстанції з'ясовано неповно.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах ДПС за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, ОСОБА_1 на момент звернення ГУ ДПС у м. Києві до суду має заборгованість на загальну суму 404 312, 92 грн за платежем 11011001 (військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування).
Вказана заборгованість є пенею у розмірі 404 312,92 грн, нарахованою на заборгованість за податковим повідомленням-рішенням № 0123454205 від 04.12.2018 (а.с. 88).
Податковим повідомленням-рішенням № 0123454205 від 04.12.2018 ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 883 823,12 грн., з яких 707 058,49 грн. - за податковими зобов'язаннями, 176 764,63 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Податкове повідомлення-рішення № 0123454205 від 04.12.2018 було оскаржене ОСОБА_1 у судовому порядку і є узгодженим з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі № 640/3605/19, якою відмовлено у скасуванні вказаного акту індивідуальної дії.
Узгоджені грошові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням № 0123454205 ОСОБА_1 сплатила трьома платежами (а.с. 82-83), що підтверджується:
- квитанцією від 22.12.2022 - на суму 380 000,00 грн.
- квитанцією від 23.12.2022 - на суму 327 058,49 грн.
- квитанцією від 23.12.2022 - на суму 176 764,63 грн.
ГУ ДПС у м. Києві визначило періодом нарахування пені проміжок часу з 16.12.2018 по 24.12.2022 (кількість днів прострочення заниження податкового зобов'язання - 1468).
Контролюючим органом направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 27.03.2023 № 0000550-1306-2615, яка повернулась за закінченням терміну зберігання.
Враховуючи несплату податкового боргу, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.
Вважаючи, що пеня нарахована неправомірно і порушує її майнові права, ОСОБА_1 подала зустрічний позов, у якому просила визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо нарахування пені з військового збору у розмірі 254 916, 92 грн шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки платника податків і зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДПС шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомостей про пеню у розмірі 254 916, 92 грн.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи первісний і зустрічний позови, дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 року у справі № 640/3605/19 сплатила грошове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0123454205 від 04.12.2018, без порушення термінів сплати узгоджених сум зобов'язань, 22 та 23 грудня 2022 року, нарахування пені мало бути здійснене за період з 16.12.2018 до 29.02.2020, що відповідно становить 167 846, 00 грн. Пеня у розмірі 236 466, 92 грн (404 312, 92 грн - 167 846, 00 грн) нарахована неправомірно і підлягає виключенню (списанню) з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 .
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить таких висновків.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України і Податкового кодексу України (далі - ПК України) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (абз. 1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).
Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку (пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України).
Підпунктом 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України встановлено, що при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (абз. 1 п. 179.7 ст. 179 ПК України).
Пункт 102.1 ст. 102 ПК України встановлює, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Підпункт 102.3.1 п. 102.3 ст. 102 ПК України передбачає, що відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.
Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 57.3 ст. 57 ПК України).
Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню (абзац 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Спірним у цій справі є питання визначення періоду, за який може бути нараховано і стягнуто з платника податків пеню за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з військового збору.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, досліджуючи матеріали і обставини справи, колегія суддів звертає увагу на таке.
Предметом стягнення у цій справі є пеня, нарахована на узгоджені грошові зобов'язання з військового збору за 2015 - у сумі 104 645,79 грн. і за 2016 - у сумі 602 412,70.
Згідно з абз. 1 п. 179.7 ст. 179 ПК України вказані суми військового збору мали бути сплачені до 01.08.2016 (понеділок) і до 01.08.2017 (вівторок) відповідно.
Суд першої інстанції правильно визначив строки сплати військового збору фізичними особами, однак помилково не застосував до спірних правовідносин пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, проте звертає увагу на неправильне визначення дати початку нарахування пені ГУ ДПС у м. Києві.
Згідно з долученим до позовної заяви розрахунком (а.с. 12), податковий орган помилково вважає граничним строком сплати військового збору 19 лютого, тобто граничний строк, встановлений для фізичних осіб-підприємців.
Питання статусу ОСОБА_1 для цілей оподаткування було предметом дослідження у справі № 640/3605/19.
У цій справі суд першої інстанції, з посиланням на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі № 640/3605/19, правильно зауважив, що реєстрація особи як підприємця (фізичної особи-підприємця) не є обов'язком особи.
Зважаючи, що ОСОБА_1 має статус платника податків-фізичної особи, підстави для застосування до спірних правовідносин норм, які регулюють порядок і строки сплати військового збору фізичними особами-підприємцями, відсутні.
Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах, відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені мало бути здійснене щодо грошових зобов'язань з військового збору за 2015 рік - починаючи з 02.08.2016 (останній день для сплати грошового зобов'язання 31.07.2016 (неділя) - вихідний день, який за загальним правилом переноситься на перший робочий день - 01.08.2016 (понеділок)), а для грошових зобов'язань з військового збору за 2016 рік - починаючи з 01.08.2017 (вівторок).
Підстави для застосування строку давності до спірних правовідносин відсутні, оскільки ОСОБА_1 не було подано податкові декларації за 2015 і 2016 роки.
Отже, є помилковим і суперечить пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України висновок суду першої інстанції, який безпідставно погодився з доводами зустрічної позовної заяви, про те, що перебіг строку нарахування пені починається з 16.12.2018, тобто після набуття податковим повідомленням-рішенням № 0123454205 від 04.12.2018 статусу узгодженого.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновку суду першої інстанції про припинення нарахування пені на період з 01.03.2020.
Колегія суддів виходить з того, що у цій частині ГУ ДПС у м. Києві погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині не переглядається.
Таким чином, колегія суддів вважає, що правомірним і обґрунтованим є стягнення з ОСОБА_1 пені у таких розмірах:
- пеня за несвоєчасну сплату військового збору за 2015 має бути нарахована і стягнута за період з 02.08.2016 до 29.02.2020 включно - у розмірі 69614,52 грн;
- пеня за несвоєчасну сплату військового збору за 2016 має бути нарахована і стягнута за період з 01.08.2017 до 29.02.2020 включно - у розмірі 300595,50 грн.
Отже, у частині визначення судом першої інстанції періоду, за який може бути нараховано і стягнуто пеню, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні усіх обставин справи, при цьому, висновки суду не відповідають фактичним обставинам.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги із зміною судового рішення про часткове задоволення позовних вимог за первісним і зустрічним позовами.
Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За подання первісного адміністративного позову судовий збір не сплачувався, оскільки відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За подання зустрічного позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2039,35 грн., що підтверджується квитанцією № 95827 від 08.08.2023 (а.с. 104).
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог (13%), а саме - у сумі 265,12 грн. за звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з подання суб'єктом владних повноважень апеляційної скарги, відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 243, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року змінити в мотивувальній та резолютивній частинах з урахуванням висновків даної постанови.
Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 370210,02 грн (триста сімдесят тисяч двісті десять грн 02 коп.) на користь Головного управління ДПС у м. Києві.».
Викласти абзаци 5, 6 резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у наступній редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо нарахування ОСОБА_1 пені з військового збору у розмірі 34102,90 грн (тридцять чотири тисячі сто дві грн 90 коп.) шляхом внесення відповідного запису (даних, операцій) до інтегрованої картки такого платника податків.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві здійснити коригування даних в інформаційній системі органів державної податкової служби шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомостей про пеню у розмірі 34102,90 грн (тридцять чотири тисячі сто дві грн 90 коп.).».
Викласти абзац 8 резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останньою судові витрати у розмірі 265,12 грн (двісті шістдесят п'ять грн 12 коп.)».
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню
Текст постанови складено 20 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
В.В.Файдюк