14 квітня 2026 р.Справа № 440/4521/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 03.12.25 у справі № 440/4521/25
за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу
та зустрічним позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Головне управління ДПС у Полтавській області (далі також - позивач за первісним позовом, ГУ ДПС у Полтавській області) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач за первісним позовом, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути податковий борг у розмірі 49404,74 грн.
ОСОБА_1 (далі також - позивач за зустрічним позовом) звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ГУ ДПС у Полтавській області (далі також - відповідач за зустрічним позовом), у якій просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.06.2019 №0007441305, №0007461305 та №0007451305.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року первісний позов Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг:
- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 45617,45 на р/р UA208999980333159341000016706, код бюджетної класифікації платежу - 11010500, одержувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Кременчук/11010500, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959255, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.);
- з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 3787,29 на р/р UA138999980313020137000016001, код бюджетної класифікації платежу - 11011001, одержувач - ГУК у Полт.обл/Полтавська/11011001, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37959255, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.).
У задоволенні зустрічного адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, формально послався на пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, але не встановив і не перевірив юридично значущі факти для його застосування; неправильно застосував підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України - не перевірив виконання обов'язкової умови належного повідомлення боржника кредитором. Звертає увагу, що ГУ ДПС у Полтавській області пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
За результатами апеляційного розгляду відповідач за первісним позовом просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ГУ ДПС у Полтавській області залишити без задоволення, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У додаткових поясненнях у справі ГУ ДПС у Полтавській області наводить підстави виникнення податкового боргу та просить урахувати, що відповідно до п. 102.9 ст. 109 ПК України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а тому Головним управлінням ДПС у Полтавській області заявлено позовні вимоги з урахуванням строків давності, передбачених діючим законодавством. Звертає увагу, що ОСОБА_1 у зустрічному позові та апеляційній скарзі не надає доводів та доказів поважності стосовно причин пропуску строків для звернення до адміністративного суду для оскарження податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 форми «Р» № 0007441305, форми «ПС» № 0007451305 та форми «Р» № 0007461305.
Від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи ГУ ДПС про дотримання строків звернення з первісним позовом ґрунтуються на посиланнях на нерелевантні до предмета спору норми (п. 203.1-203.2 ПК України), на не чинну після 01.08.2023 конструкцію «п. 102.9» як на підставу “воєнного» зупинення строків, що спростовується Законом №3219-IX та відсутність належного розрахунку 1095 днів за п. 102.4 ПК України і доказів початкової дати виникнення боргу в розумінні практики ВС. Звертає увагу, що відзив та додаткові пояснення ГУ ДПС у Полтавській області не містять належних і допустимих доказів вручення (направлення) ППР та податкової вимоги у порядку ст. 42, 58.3, 59.1 ПК України, отже контролюючим органом не доведено виникнення узгодженого грошового зобов'язання і, як наслідок, податкового боргу. З урахуванням підходу ВС (зокрема № 600/5156/21-а) недотримання/недоведення цього алгоритму унеможливлює стягнення, а суди зобов'язані встановити причини невручення та підстави вважати платника обізнаним, чого у справі належним чином не зроблено.
У додаткових поясненнях у справі відповідач за первісним позовом звертає увагу, що з урахуванням доводів контролюючого органу щодо розрахунку строку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу граничний строк звернення до суду спливав не пізніше 12-13 вересня 2024 року, тоді як позов подано 03.04.2025. Зазначає, що після спливу 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу контролюючий орган уже не мав права вимагати його примусового стягнення у судовому порядку, а суд, установивши сплив такого строку, повинен був відмовити у задоволенні первісного позову.
Також ОСОБА_1 надані додаткові пояснення щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з зустрічним позовом, в яких зазначено, що причиною неможливості звернутися до суду з позовом про оскарження спірних податкових повідомлень-рішень є бездіяльність податкового органу, яким не доведеного належного вручення таких рішень позивачу за зустрічним позовом. Просить визнати, що зустрічний позов ОСОБА_1 подано у межах процесуального строку, який підлягає обчисленню з того дня, коли вона фактично дізналася про порушення її прав, тобто з 17.04.2025, оскільки саме з цієї дати вона дізналася про існування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 за №0007441305, №0007461305 та №0007451305.
Від ГУ ДПС у Полтавській області надійшли додаткові пояснення у справі, у яких податковий орган звертає увагу, що спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії є строк, визначений статтею 102 ПК України; податковий борг виник саме 25.07.2019, що підтверджується відповідними обліковими даними, наявними у матеріалах справи; слід ураховувати, що перебіг зазначеного строку підлягав зупиненню на період дії карантину, установленого у зв'язку з поширенням COVID-19, а також на період дії воєнного стану.
Також від ГУ ДПС у Полтавській області надійшли додаткові пояснення у справі щодо строків оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань правильності та повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
В ході перевірки встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 , згідно з інформацією про фізичну особу - платника податків з ЦБД ДФС України у 2017 році, окрім отриманих доходів, обов'язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримала дохід у вигляді додаткового блага в сумі 589512,36 грн від юридичної особи - ПАТ "УкрСиббанк", із яких не сплачено податок.
Головним управлінням ДФС у Полтавській області направлено лист за №26319/10/16-31-51-13 від 29.11.18 до ПАТ "УкрСиббанк" з метою отримання інформації про суми нарахованих та виплачених доходів платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 , зазначених у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2017 року.
Листом від 10.01.2019 за вх. №1632/10/16-31-51-13 отримано відповідь, згідно з якою підтверджено інформацію про суми нарахованих та виплачених доходів з ознакою доходу "126" у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом громадянам, у т.ч. ОСОБА_1 , у сумі 589512,36 грн та надано копію Повідомлення про анулювання боргу від 24.03.2017 за Кредитним договором №11340808000 від 25.04.2008 з позичальником - ОСОБА_1 .
Листом із ПАТ "УкрСиббанк" повідомлено, що на підставі Кредитного договору №11340808000 від 25.04.2008 (далі - Договір) з фізичною особою ОСОБА_1 станом на 24 березня 2017 року обліковується кредитна заборгованість у сумі 23183,45 доларів США, що складає 627290,58 гривень, по курсу НБУ станом на 24 березня 2017 року.
ПАТ "УкрСиббанк", як кредитором, з метою виконання вимог пп.164.2.17 "д", п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №11340808000 від 25.04.2008, а саме:
- сума основного боргу (кредиту) - 21787,24 доларів США, що складає 589512,36 гривень за курсом НБУ станом на 24 березня 2017 року;
- суми процентів - 1396,21 доларів США, що складає 37778,22 гривень за курсом НБУ станом на 24 березня 2017 року.
Документальною невиїзною позаплановою перевіркою фізичної особи ОСОБА_1 встановлені порушення:
1) пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16, пп.49.18.4 п.49.18, ст.49, п. 176.1 "в" ст.176 та п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за N 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2017 рік;
2) пп. 163.1 ст.163, пп.164.2.17 "д" п.164.2 ст. 164 п.8 підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся (за звітний 2017 рік) на суму 31202,17 грн;
3) пп.1.2, п.п.1.3 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 22.12.2010 за №2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання за військовим збором за період, що перевірявся (за звітний 2017 рік) на суму 2600,18 грн.
За результатами перевірки складено акт №464/16-31-13-05-11/ НОМЕР_1 від 08.04.2019.
На підставі проведеної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: від 06.06.2019 форми "Р" № 0007441305, яким нараховано основного платежу у розмірі 31202,17 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 7800,54 грн; від 06.06.2019 форми "ПС" № 0007451305, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 170,00 гривень.
Платнику нараховано пеню в розмірі 6444,74 грн на податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0007441305 від 06.06.2019.
Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов'язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював спір у цій справі, заявивши вимогу про стягнення з ОСОБА_1 коштів за податковим боргом у сумі 49404,74 грн.
Скориставшись правом на оскарження рішень ГУ ДПС у Полтавській області у судовому порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС у Полтавській області, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0007441305, 0007461305 та №0007451305, діяло правомірно, оскільки боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, що не було спростовано під час розгляду справи, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Так, за змістом підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Приписами статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підстави проведення документальних позапланових перевірок визначено у пункті 78.1 статті 78 ПК України.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Положеннями статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Отже, проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.
Згідно з підпунктом 163.1.1. пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, є вичерпним.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті164 ПК України (в редакції, чинній на дату прощення боргу) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, відповідно до яких, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, установленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Наведені висновки сформовано у постановах Верховного Суду у справі №809/1343/17 від 07 червня 2018 року, від 5 листопада 2019 року у справі №821/465/17, від 19 червня 2020 року у справі №260/769/19, від 13 січня 2021 року у справі №815/3071/18, від 13 липня 2023 року у справі №160/8319/20, від 28 червня 2024 року у справі № 640/1123/19.
За матеріалами справи 25 квітня 2008 ОСОБА_1 уклала з Акціонерним банком "УкрСиббанк" кредитний договір № 11340808000.
Листом ПАТ «УкрСиббанк» повідомлено, що на підставі Кредитного договору №11340808000 від 25.04.2008 з фізичною особою ОСОБА_1 станом на 24 березня 2017 року обліковується кредитна заборгованість у сумі 23183,45 доларів США, що складає 627290,58 грн, по курсу НБУ станом на 24 березня 2017 року.
ПАТ "УкрСиббанк", як кредитором, з метою виконання вимог пп. 164.2.17 "д", п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №11340808000 від 25.04.2008, а саме:
- сума основного боргу (кредиту) - 21787,24 доларів США, що складає 589512,36 гривень по курсу НБУ станом на 24 березня 2017 року;
- суми процентів - 1396,21 доларів США, що складає 37778,22 гривень по курсу НБУ станом на 24 березня 2017 року.
З підписанням Повідомлення про анулювання боргу ОСОБА_1 уважається повідомленою, відповідно до підпункту 164.2.17 "д", п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), що зазначена вище та про те, що сума анульованого (прощеного) основного боргу буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позичальника - ОСОБА_1 , за підсумками звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено).
ОСОБА_1 повідомлено, що про анулювання (прощення) його основного боргу кредитором - ПАТ "УкрСиббанк" буде відзвітовано органам Державної фіскальної служби шляхом включення суми анульованого (прощеного) основного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь позичальника - ОСОБА_1 , за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено). Також зазначено, що відповідно до вимог ПК України анульована сума заборгованості за основним боргом є доходом ОСОБА_1 , отриманим як додаткове благо, і їй необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір.
На Повідомленні про анулювання боргу від 24.03.2017 міститься прізвище та підпис ОСОБА_1 , датований 24.03.2017. Також кредитор - ПАТ "УкрСиббанк" зазначає, що Повідомлення про анулювання боргу від 24.03.2017 вручено боржнику - ОСОБА_1 під підпис особисто.
Обставини отримання вказаного повідомлення банку ОСОБА_1 не спростовані у ході розгляду справи.
Головне управління ДПС у Полтавській області, керуючись підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включило суму прощеного основного зобов'язання 174145,41 грн до загального річного оподатковуваного доходу ОСОБА_1 , що стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Так, в обґрунтування доводів зустрічної позовної заяви, позивач наголошує, що банк здійснив прощення (анулювання) заборгованості за кредитом в іноземній валюті, що був отриманий на придбання єдиного житла, у зв'язку з чим до спірних правовідносин належить застосувати підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України, однак контролюючий орган не врахував відповідну норму.
Статтю 165 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 165.1.59 згідно з Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набув чинності з 01 січня 2016 року.
Відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).
Отже, суд звертає увагу, що за змістом підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України, вказана норма може бути застосована лише за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла, та прощення (анулювання) кредиту згідно умов такого закону.
Разом з тим, приймаючи рішення про прощення (анулювання) ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №11340808000 від 25.04.2008, банк не керувався законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), такий закон станом на час прощення (анулювання) кредиту не прийнято, а отже вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.05.2020 у справі №820/6319/16, від 08.08.2024 у справі № 200/6518/20-а, від 28.08.2024 у справі № 640/1123/19.
Водночас суд звертає увагу, що прощення (анулювання) ПАТ "УкрСиббанк" ОСОБА_1 кредиту відбулось не у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла, а за інших обставин, і позивачка погодилась на прощення їй кредиту за інших умов.
Окрім того, навіть прийняття у подальшому закону щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не змінило б факту прощення позивачці кредиту не у порядку такого закону, тобто за відсутності підстав, визначених підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України, а тому згода позивача на прощення їй кредиту не на умовах (за відсутності) закону щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), виключає наявність у ОСОБА_1 законного сподівання, що сума прощеної ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за кредитом не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Отже, ОСОБА_1 , яка отримала додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та була належним чином повідомлена про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язана відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Окрім того, слід зазначити, що приписами пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Виходячи з аналізу наведеної норми, суд зазначає, що з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо.
Ураховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Отже, з огляду на те, що прощена (анульована) сума боргу позивача є саме основною сумою боргу (кредиту), що під час розгляду справи не спростовано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України до спірних правовідносин не є можливим.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі №826/6896/17.
З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про те, що прощена сума боргу (кредиту) позивача у розумінні підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, а тому правомірними є дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є обґрунтованим і законним.
Щодо правомірності збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Платники військового збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором та прийняття оскаржуваних рішень) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 123.1. статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПК України).
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0007441305, 0007461305 та №0007451305 діяло правомірно, оскільки боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, що не було спростовано під час апеляційного розгляду справи, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію ГУ ДПС у Полтавській області, покладену в основу позовних вимог, а відтак, первісний позов належить задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити, є обґрунтованим і законним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Щодо посилання відповідача за первісним позовом на те, ГУ ДПС у Полтавській області пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, то колегія суддів зазначає таке.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.
Відповідно до п. 102.4. ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1 095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до положень ПК України податковий борг виникає з моменту узгодження грошового зобов'язання та його несплати у встановлені законодавством строки.
У спірних правовідносинах податковий борг виник 25.07.2019, що підтверджується відповідними обліковими даними контролюючого органу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до положень ПК України, зокрема п. 102.4 ст. 102, строк давності для стягнення податкового боргу становить 1 095 днів.
Водночас слід урахувати, що перебіг зазначеного строку підлягав зупиненню на період дії карантину, встановленого у зв'язку з поширенням COVID-19, а також на період дії воєнного стану.
Пунктом 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. З 27.05.2022 набрав чинності Закон України від 12.05.2022 № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану.
Пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102 - IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено та станом на час розгляду справи такий триває.
Згідно з п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та іншими спеціальними нормами, перебіг строків давності було зупинено з 18.03.2020 по 01.08.2023 року. Отже, зазначений період не включається до загального строку давності, передбаченого ст. 102 ПК України.
Загальний період з дати виникнення податкового боргу 25.07.2019 по дату звернення до суду 04.04.2025 становить 2 080 календарних днів.
Водночас відповідно до положень ПК України перебіг строків давності було зупинено на період з 18.03.2020 по 01.08.2023, що становить 1 231 календарний день, який не підлягає включенню до строку давності.
Отже, фактичний строк, що підлягає врахуванню, становить: 2 080 - 1231 = 849 календарних днів, що є меншим за граничний строк у 1 095 днів, визначений ст. 102 ПК України. Отже, на момент звернення 03.04.2025 контролюючого органу до суду 1095-денний строк давності не сплив, а отже позов подано у межах установленого строку.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції враховує пояснення апелянта, зокрема, що вона фактично дізналася про порушення її прав з 17.04.2025, оскільки саме з цієї дати вона дізналася про існування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2019 за №0007441305, №0007461305 та №0007451305.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
З огляду на положення статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 у справі № 440/4521/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 20.04.2026