20 квітня 2026 р. Справа № 520/28867/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) у справі №520/28867/25
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної прикордонної служби України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 та 2018 р.р. без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 та 2018 р.р. з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 задоволено позов.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просив скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що питання щодо включення щомісячної додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, можливе виключно за 2017 рік, оскільки тільки за цей рік вона фактично виплачувалася в різних сумах в залежності від результатів діяльності позивача.
Вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого розраховується допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Крім того, зазначає, що додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №889 не є ні підвищенням посадового окладу, ні надбавкою, ні доплатою, ні премією, а тому позовні є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу у Адміністрації Державної прикордонної служби України на посаді заступник директора департаменту - начальник відділу оперативно - організаційної роботи та інформаційно-аналітичного забезпечення Департаменту внутрішньої та власної безпеки Адміністрації Державної прикордонної служби України в період з 03.10.2016 по 15.11.2019.
Відповідно до витягу з наказу № 1169-ОС від 15 листопада 2019 року про виключення зі списків особового складу позивач звільнений зі служби у зв'язку з закінченням контракту наказом Голови Державної прикордонної служби України.
В період з жовтня 2016 року по березень 2018 року позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту служби з надзвичайних ситуацій», що підтверджується копіями особистих карток грошового забезпечення за відповідний рік.
Згідно з інформацією, наявною в архівних відомостях карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016, 2017 та 2018 роки, під час проходження військової служби, позивачу проводились нарахування та виплата:
- допомоги на оздоровлення у грудні 2016 року у розмірі 12781,95 грн., у лютому 2017 року у розмірі 18524,00 грн., у лютому 2018 року у розмірі 22025,75 грн. без врахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2016 року у розмірі 12781,95 грн., у січні 2017 року у розмірі 12781,95 грн., у січні 2018 року у розмірі 18846,00 грн., без врахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
У відповідь на звернення позивача до відповідача щодо обрахунку допомоги на оздоровлення у грудні 2016 року, у лютому 2017 року, у лютому 2018 року; та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2016 року, у січні 2017 року, у січні 2018 року, відповідач Листом від 28.10.2025 повідомив, посилаючись на п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 року №73 (який був чинним до 01.03.2018), згідно якого щомісячна додаткова грошова винагорода не включалася до складу грошового забезпечення, з якого здійснювалися обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат, та зазначено про відсутність підстав здійснення ОСОБА_1 перерахунку виплат такої винагороди.
Позивач, вважаючи протиправними дії щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 та 2018 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, звернувся з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України “Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV (далі за текстом - Закон № 661-IV) визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно з частиною 3 статті 25 Закону №661-IV військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі за текстом - Закон № 2011-ХІІ).
Згідно з положеннями пунктів 2 - 4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Приписами пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 (чинна у період з 29 червня 2008 року по 10 серпня 2018 року).
Пунктом 1.2 Інструкції № 425 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія); штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом.
Відповідно до підпунктів 3.7.1, 3.7.4 пункту 3.7 розділу III Інструкції № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Державної прикордонної служби крім тих, що зазначені в підпункті 1 вказаного пункту, та військовослужбовців строкової військової служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (далі по тексту - Інструкція №73, яка була чинною на час існування спірних правовідносин), визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений) (пункт 3 Інструкції № 73).
Пунктом 8 Інструкції №73 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Так, спірним питанням у цій справі є правомірність неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, у складі місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Судом встановлено, що з жовтня 2016 року по березень 2018 року позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 , що вбачається з копій особистих карток грошового забезпечення за відповідний рік.
Допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016- 2018 позивачу проведена відповідачем без врахування у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Як на підставу неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення, відповідач посилається на п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженої наказом МВС України від 02.02.2016 №73 (далі по тексту - Інструкція №73), згідно якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Однак, застосовуючи наведену Інструкцію, як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачеві допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, колегія суддів враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
У свою чергу встановлення підзаконним нормативно - правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати право на отримання такої винагороди, встановлене актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Отже, в даному випадку застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ та Постанова Кабінету Міністрів України №899, а не Інструкція №73 в частині обмеження включення до грошового забезпечення щомісячної грошової допомоги.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №520/8887/2020.
Колегія суддів враховує, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 розтлумачено правову природу щомісячної додаткової грошової винагороди, зазначивши, що така винагорода повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду
Враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою КМУ №889, мала постійний характер, що також підтверджується архівними відомостями позивача, наявними в матеріалах справи, остання має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалася допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, виплачена позивачу в 2016, 2017, 2018 р.р.
Доводи апеляційної скарги про те, що вищевказана грошова винагорода не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого розраховується допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, є необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду.
Отже, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2016, 2017 та 2018 р.р. без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, є протиправними.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведені вище висновки, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено (доказано) правомірність власних дій, що є предметом оскарження у даній справі.
Відтак, доводи скаржника щодо правомірності дій відповідача у спірних правовідносинах, є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №520/28867/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова