14 квітня 2026 р.Справа № 2а-48010/09/1670
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва) по справі № 2а-48010/09/1670
за позовом Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції
до Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат"
про стягнення заборгованості по платі за землю,
Лохвицька міжрайонна державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" заборгованість по платі за землю.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі №2а-48010/09/1670, яка набрала законної сили 06.04.2010 позов задоволено.
Стягнуто з ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" на користь Держави суму податкового боргу по платі за землю (земельного податку з юридичних осіб по Червонозаводській міській раді), яка утворилася в період в період з 14 квітня 2009 року по 12 листопада 2009 року в розмірі 79346,96 грн. за рахунок активів відповідача, шляхом перерахування коштів на бюджетний рахунок №33214811700241, відкритий в УДК в Полтавській області, код платежу 13050125, отримувач Червонозаводська міська рада, код отримувача 34698605.
03.09.2010 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-48010/09/1670, який пред'явлено до примусового виконання.
26.10.2010 державним виконавцем Лохвицького районного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 22882036 з виконання виконавчого листа № 2а-48010/09/1670.
22.10.2024 заступником начальника ВПВР УЗПВР у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про прийняття виконавчого провадження № 22882036 з виконання виконавчого листа №2а-48010/09/1670.
30.04.2025 заступник начальника ВПВР УЗПВР у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №22882036 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
18.02.2026 ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий лист по справі № 2а-48010/09/1670 від 03.09.2010 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви зазначило, що ТОВ "Агро-Сонце", до якого перейшли зобов'язання ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" на підставі договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" № 9 від 24.06.2024 та акту приймання-передачі № 13 від 12.09.2024 виконало судове рішення у справі № 2а-48010/09/1670 в повному обсязі шляхом сплати заборгованості з плати на землю, а отже наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 заяву задоволено.
Виконавчий лист № 2а-48010/09/1670 від 03.09.2010, виданий Полтавським окружним адміністративним судом на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі №2а-48010/09/1670 визнано таким, що не підлягає виконанню.
ГУ ДПС у Полтавській області (далі - апелянт), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та постановити нове про відмову в задоволенні заяви.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції закінчення 30.04.2025 виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 2а-48010/09/1670, а отже такий виконавчий лист не спонукає підприємство до вчинення будь-яких дій.
Зауважує, що судом першої інстанції безпідставно встановлено обставини переходу зобов'язань Державного підприємства "Лохвицький спиртовий комбінат" до ТОВ "Агро-Сонце" перед управлінням Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області з погашення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, оскільки пенсійний орган не є стороною в межах цієї справи.
Крім того, просить врахувати, що заборгованість яка є предметом стягнення у справі № 2а-48010/09/1670 сплачена саме ТОВ «Агро-Сонце», за умовами Договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, а не ДП «Лохвицький спиртовий комбінат». Натомість, в разі розірвання Договору та повернення коштів, які сплачені покупцем на його виконання, ГУ ДПС у Полтавській області буде позбавлено можливості вживати заходів щодо погашення заборгованості по справі №2а-48010/09/1670, оскільки виконавчий документ визнано таким, що не підлягає виконанню.
Державне підприємство "Лохвицький спиртовий завод" правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Від представника Головного управління ДПС у Полтавській області надійшло клопотання про заміну позивача - Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП: 44057192).
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Щодо клопотання про заміну позивача.
Згідно ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
З системного аналізу зазначених правових норм слідує, що заміна первісного позивача правонаступником можлива лише у відносинах, які ще не вирішені судом по суті, тобто на стадії судового розгляду.
Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2010, яка набрала законної сили 06.04.2010 позов задоволено.
Тобто, адміністративна справа розглянута по суті спору, проте заява про заміну позивача по справі подана на стадії виконання судового рішення.
Натомість, колегія суддів зауважує, що на стадії виконання судового рішення регламентовано порядок заміни сторони виконавчого провадження в порядку ст. 379 КАС України.
Як наслідок, підстави для заміни позивача в порядку правонаступництва на підставі ст. 52 КАС України відсутні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що правонаступником боржника виконано судове рішення в повному обсязі в добровільному порядку, як наслідок, наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч. 1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 374 КАС України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відтак, підставами для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням; 3) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 4) з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, неможливістю виконання.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, як то видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання.
Матеріально-правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Під іншими причинами слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що особою, до якої перейшли зобов'язання боржника, добровільно виконано постанову суду, а отже наявні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таке законодавче визначення виконавчого провадження характеризує його як виключно примусове виконання судових рішень, а тому факт відкриття виконавчого провадження розпочинає процедуру саме примусового виконання судового рішення. Виключення в цій частині становлять рішення про стягнення періодичних платежів, для яких статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено добровільне виконання.
Крім того, статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав закінчення виконавчого провадження, серед яких відсутня така підстава як добровільне виконання рішення.
За такого правового регулювання судові рішення, крім рішень про стягнення періодичних платежів, можуть бути виконані добровільно, виключно до моменту відкриття виконавчого провадження. Закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення свідчить про те, що судове рішення було виконане примусово.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.09.2020 у справі № 819/523/16.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2010 у справі № 2а-48010/09/1670 стягнуто з ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" на користь Держави суму податкового боргу по платі за землю (земельного податку з юридичних осіб по Червонозаводській міській раді).
03.09.2010 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-48010/09/1670, який перебував на примусовому виконанні в державній виконавчій службі до 30.04.2025.
У зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, заступником начальника ВПВР УЗПВР у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову від 30.04.2025 про закінчення виконавчого провадження №22882036 відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, судове рішення виконано боржником на стадії його примусового виконання.
Колегія суддів зазначає, що боржником в виконавчому провадженні , зокрема ДП "Лохвицький спиртовий комбінат" ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду не наведено підстав та не надано доказів добровільного виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження.
Доказів помилкової видачі виконавчого листа чи припинення обов'язку боржника щодо виконання судового рішення матеріали справи не містять.
Також судом не встановлено інших причин, які б давали суду правові підстави для визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених ст. 374 КАС України для визнання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 2а-48010/09/1670 таким, що не підлягає виконанню.
Натомість, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, невірно застосував норми процесуального права, що призвело до помилкового висновку про задоволення заяви позивача.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваній ухвалі, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви боржника.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про заміну позивача у справі - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 по справі № 2а-48010/09/1670 скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви Державного підприємства "Лохвицький спиртовий завод" про визнання виконавчого листа № 2а-48010/09/1670 таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 20.04.2026 року