20 квітня 2026 р. Справа № 520/26449/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) по справі № 520/26449/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Харківській області №0188424 2412-2004-UA63020010000079018 від 26.05.2025.
В обґрунтування позову зазначив, що з 2013 р. є фізичною особою-підприємцем, провадить діяльність з лісопильного та стругального виробництва, яке включає розпилювання, стругання та інші види механічного оброблення деревини, має у власності нежитлове приміщення - майстерню, яке використовується ним у господарській діяльності та не здається в оренду, лізинг чи позичку.
Отже, спірна будівля промисловості використовується за призначенням суб'єктом господарювання, видом діяльності якого є лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10), а тому остання не є об'єктом оподаткування згідно пп. «є» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України.
Водночас, податковим органом не враховано вищенаведені обставини та помилково нараховано позивачу грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2024 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позов задоволено.
ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано відсутність у матеріалах належних доказів належності спірної будівлі до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, фактичного використання будівлі у 2024 р. за функціональним призначенням в межах підприємницької діяльності.
Зауважує, що до лютого 2024 р. позивач не повідомляв податковий орган про використання нежитлової будівлі у господарській діяльності шляхом направлення повідомлення № 20-ОПП, крім того відповідач не мав відомостей про залучення ОСОБА_1 найманих працівників профільної сфери, що унеможливлює підтвердження факту провадження ним господарської діяльності у сфері промислового виробництва протягом спірного періоду.
Також, звертає увагу, що однією з умов для застосування пільги, передбаченої пп. «є» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України визначено, що основний вид діяльності суб'єкта господарювання має класифікуватись у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010. Разом з тим, позивачем не визначено основним видом діяльності лісопильне та стругальне виробництво (КВЕД 16.10).
Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 не звертався до контролюючого органу на підставі пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України для проведення звірки даних за наслідками якої ГУ ДПС у Харківській області здійснило б перерахунок сум податку у випадку виявлення розбіжностей.
З урахуванням наведеного, вважає, що ОСОБА_1 має сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальних підставах.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, видами діяльності якого є, в тому числі: 02.20 Лісозаготівлі (основний); 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво.
Позивач є власником нежитлової будівлі загальною площею 1351,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у позивача обліковується на праві власності об'єкта нерухомого майна.
26.05.2025 ГУ ДПС у Харківській області відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України відносно позивача складено податкове повідомлення - рішення № 0188424-2412-2004-UA63020010000079018, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту нежитлової нерухомості за 2024 рік в розмірі 47 978,25 грн.
Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належне позивачу майно є будівлею промисловості, яка використовується ним у власній господарській діяльності, а тому згідно з пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Таким чином, податкове повідомлення - рішення, прийняте контролюючим органом є протиправним.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.
Відповідно до пункту 266.1.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п. 266.2.1 ст. 266 ПК України).
Положеннями пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так підпунктом «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Підпунктом 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Згідно з п. 5.3 ст. 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року № 3573 (надалі також - НК 018:2023) промислові будівлі віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 " Промислові та складські будівлі" клас 1251 "Промислові будівлі".
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд НК 018:2023 належать до класу 1251 " Промислові будівлі", який в свою чергу включає підкласи: будівлі, що використовуються для промислового виробництва, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні тощо. Цей клас не включає: - резервуари, силоси та складські приміщення (1252); - будівлі сільськогосподарського призначення (1271); - комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи тощо), які не мають характеристик будівель (230)
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з НК 018:2023.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
За приписами п. 30.2 ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті “є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Разом з тим, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Таким чином, застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вищенаведений правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.
В подальшому, такий висновок підтримав Верховний Суд у постанові від 28.01.2026 у справі № 260/164/23.
Судом встановлено, що належна позивачу на праві приватної власності нежитлова будівля загальною площею 1351,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 за функціональним призначенням є майстернею на 50 місць, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Спірна будівля використовувалась позивачем у господарській діяльності з лісопильного та стругального виробництва.
На підтвердження наведених обставин ОСОБА_1 надано договір поставки від 13.02.2024 про закупівлю лісоматеріалу, договір купівлі-продажу від 25.01.2024 щодо продажу пиломатеріалів дубових, товарно-транспортні накладні, виписки з карткового рахунку, рахунки на оплату, фотокартки майстерні.
Відповідачем не спростовано доводи позивача та висновки суду, що спірне приміщення використовувалось позивачем для переробки лісоматеріалів.
Також колегія суддів враховує, що ФОП ОСОБА_1 задекларував частину доходів за 2024 р. від діяльності з лісопильного та стругального виробництва згідно податкової декларації від 03.03.2025 № 9419569036, про що вказує відповідач.
Доводи апелянта щодо відсутності належних доказів належності спірної будівлі до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено її функціональне призначення - майстерня.
В свою чергу, з фотокарток майстерні вбачається наявність у спірній будівлі необхідного обладнання для лісопильного виробництва, що свідчить про її належність до будівель промисловості.
Доказів того, що спірна нерухомість здавалась позивачем в оренду чи лізинг відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.
Доводи апелянта щодо наявності у позивача права на звернення до контролюючого органу з метою надання відповідних документів та проведення звірки щодо об'єкту оподаткування, яке ним не реалізоване, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки звернення до податкового органу є правом, а не обов'язком платника податків.
Доводи скаржника про відсутність відомостей про використання позивачем у спірний період нежитлового приміщення в господарській діяльності, зокрема, не направлення повідомлення № 20-ОПП, не повідомлення про найманих працівників профільної сфери не спростовує висновків суду першої інстанції щодо використання позивачем належних йому на праві власності будівель для ведення господарської діяльності, що підтверджено під час судового розгляду належними доказами.
Крім того, вказані зауваження податкового органу можуть свідчити про порушення ОСОБА_1 ст. 117 ПК України, тоді як не спростовують використання ним спірної будівлі в господарській діяльності.
Щодо доводів апелянта про недотримання позивачем такої умови для застосування пільги, передбаченої пп. «є» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України як належність основного виду діяльності у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 колегія суддів зазначає, що дійсно основним видом діяльності ОСОБА_1 є 02.20 Лісозаготівлі, що класифікується у секції А КВЕД ДК 009:2010.
Разом з тим, ФОП ОСОБА_1 також здійснює господарську діяльність з лісопильного та стругального виробництва (КВЕД 16.10), що пов'язано з його основним видом діяльності.
Таким чином, позивачем дотримано необхідні умови, за яких належне йому нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, підлягає звільненню від оподаткування відповідно до положень п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Колегія суддів зауважує, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на відповідача.
Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівля нерухомості, належна позивачу на праві власності, не є будівлею промисловості та впродовж 2024 р. використовувались ним у будь-який інший, відмінний від діяльності з лісозаготівель та лісопильного та стругального виробництва спосіб.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна нежитлова будівля не є об'єктами оподаткування, відповідно до п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 по справі № 520/26449/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц Я.В. П'янова