Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
20 квітня 2026 р. Справа № 520/2022/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро", з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Харківській області від 27.01.2026 № 13588267/34174009 про відмову в реєстрації податкової накладної № 36 від 19.06.2025 (реєстраційний номер 9222606725);
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Харківській області від 27.01.2026 № 13588272/34174009 про відмову в реєстрації податкової накладної № 37 від 19.06.2025 (реєстраційний номер 9222606594);
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 36 від 19.06.2025 (реєстраційний номер 9222606725), складену Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» (код ЄДРПОУ 34174009), за датою її фактичного подання на реєстрацію;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 37 від 19.06.2025 (реєстраційний номер 9222606594), складену Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» (код ЄДРПОУ 34174009), за датою її фактичного подання на реєстрацію;
- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн;
- стягнути з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» (код ЄДРПОУ 34174009) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення комісії регіонального рівня Головного управління ДПС у Харківській області від 27.01.2026 № 13588267/34174009 та від 27.01.2026 № 13588272/34174009 про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.
Ухвалою суду відкрито провадження по справі в порядку статті 262 КАС України без виклику сторін в судове засідання. Запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Представником Головного управління ДПС у Харківській області через систему "Електронний суд" подано відзив на позов з доданими документами, в якому зазначив, що відзив є загальною думкою відповідачів.
У відзиві представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що позивачем були подані до контролюючого органу документи про надання пояснень та копій документів, реєстрацію якої зупинено, та до таких повідомлень долучені додатки. За результатами розгляду наданих позивачем документів комісією регіонального рівня направлено у відповідності до п. 9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 (зі змінами та доповненнями) (далі - порядку № 520) повідомлення від 14.01.2026 № 13566048/34174009 та № 13566047/34174009 про необхідність надання додаткових пояснень та/ або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно вищевказаного повідомлення позивачу запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування; відсутні пояснення та документальне підтвердження стосовно інформації, зазначеної у ПН, а саме: відсутність первинних документів щодо постачання придбання товарів, складські документи, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.
Відповідно до додаткової інформації відсутні документи - щодо постачання товару. Відсутні первинні документи щодо придбання ТМЦ; розрахункові документи, банківські виписки; складські документи. У зв'язку з чим Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної. Підставою відмови у реєстрації спірних податкових накладних стало ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства).
Представником позивача через систему "Електронний суд" надіслано відповідь на відзив, в якій викладено аналогічні пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Стосовно клопотання представника відповідачів про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Згідно частини 7 статті 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, положеннями частини 6 вказаної статті визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зважаючи на предмет позову, суд дійшов висновку, що дана справа є справою незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування в якій не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін у судове засідання для встановлення обставин справи.
Жодних обґрунтованих підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, представником відповідачів в клопотанні не зазначено, судом таких також не встановлено.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набула статусу юридичної особи. Позивач перебуває на загальній системі оподаткування та є зареєстрованим платником податку на додану вартість.
Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області було прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН від 27.01.2026 № 13588267/34174009 та від 27.01.2026 № 13588272/34174009.
Вважаючи рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області неправомірними, якими віднесено платника податків до п.8 Критеріїв ризикових та відмовлено в реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Згідно пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Судом встановлено, що основним видом господарської діяльності позивача відповідно до КВЕД є 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур», а також інші види діяльності, зокрема: 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.46 Розведення свиней, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, що займається обробкою орендованих земельних ділянок переважно на території Лозівського району Харківській області та вирощуванням культур з метою реалізації продукції та отримання прибутку.
Під урожай 2024 року позивач посіяв соняшник та інші культури, що підтверджується звітами за формою №4-сг (реєстр. номери: 9004232948, 9004232950, 9004233279, 9004232949, 9001124087).
ТОВ "КРАЄВИД АГРО" (Продавець або Постачальник) та ТОВ "ВАНАГРО" (Покупець) (код ЄДРПОУ 44615944) було укладено Договір поставки № 6-1 від 06 червня 2025 року.
У відповідності до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти Товар Соняшник українського походження, урожаю 2024 року (надалі - Товар), насипом, у відповідності до умов цього договору. Продавець зобов'язується поставити Товар, кількість якого вказується у специфікації на кожну партію окремо і є невід'ємною частиною цього Договору. За вибором Покупця до кількості Товару може бути застосовано опціон +10,0/-10,0% (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, Продавець зобов'язується здійснити поставку автомобільним транспортом Товару на умовах DAP (поставлено в місце призначення), відповідно до правил Інкотермс 2020 - поставлено на ТОВ «ДОЕЗ», надалі пункт поставки. Згідно реквізитів поставки, які зазначені в цьому договору, або в окремих інструкціях Покупця.
Специфікацією №1 від 06 червня 2025р. сторони визначили, що ТОВ "КРАЄВИД АГРО" (Продавець) на користь ТОВ «ВАНАГРО» (Покупець) здійснює поставку соняшнику українського походження урожаю 2024 р.
Загальна кількість Товару становить 300 000 кг (+/- 10%), за ціною 23,03 грн. за 1 кг без ПДВ. Всього без ПДВ - 6909000,00 грн., ПДВ - 967 260,00 грн., всього з ПДВ - 7 876 260,00 грн.
За змістом п. 2 Специфікації №1 від 06 червня 2025 р. поставка здійснюється на умовах DAP (поставлено в місце призначення), відповідно до правил Інкотермс 2020 - поставлено на ТОВ «ДОЕЗ». Строк поставки Товару становить 21 днів з моменту підписання Договору (п. 3 Специфікації).
Сторонами також визначено умови оплату Товару (п. 4 Специфікації):
- 86 % від вартості Товару покупець оплачує впродовж 2-х робочих днів з моменту отримання Покупцем рахунку на оплату Товару (п.4.2);
- 14% - протягом 2 (двох) банківських днів з дати реєстрації Постачальником відповідної податкової накладної в ЄРПН та отримання оригіналів документів згідно п. 6.1.2.
На виконання вищенаведених умов на підставі рахунку № 1 від 06.06.2025 року, 19.06.2025 року на поточний рахунок ТОВ «КРАЄВИД АГРО» від ТОВ «ВАНАГРО» надійшли грошові кошти у вигляді частини оплати за товар відповідно до умов договору поставки, що підтверджується платіжною інструкцією № 688 від 19.06.2025 на суму 304 811,26 грн., у тому числі ПДВ на суму 37 432,96 грн.
На виконання вимог ПК України за фактом першої події (після отримання передплати від замовника) позивачем було складено податкову накладну на суму отриманої передплати, а саме: податкову накладну № 36 від 19.06.2025 на суму отриманої оплати (304 811,26 грн., у тому числі ПДВ 37 432,96 грн.) та подано її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних через функціонал “Єдине вікно подання електронних документів» до Головного управління ДПС України в Харківській області.
Як підтверджено матеріалами справи, відвантаження товару (соняшнику українського походження, урожаю 2024 року) відбувалось з місця зберігання: Харківська область, Лозівський район, село Веселе, вул. Колгоспна, 4, яке використовує ТОВ «КРАЄВИД АГРО» відповідно до договору складського зберігання зерна № 01/01/2023-3 від 01.01.2023 р. та додаткових угод №01/02/2024 від 02.01.2024 р. і № 1 від 01.01.2025 р., відповідно до яких ТОВ «КОМПАНІЯ «БОТІК» (Зерновий склад) забезпечує належне зберігання вирощеної продукції ТОВ «КРАЄВИД АГРО».
Соняшник українського походження, урожаю 2024 року, було відвантажено з місця зберігання відповідно до:
- видаткової накладної № 45 від 13.06.2025 р. на суму 2 282 273,00 грн. (в т.ч. ПДВ 319 518,22 грн.), всього з ПДВ: 2 601 791,22 грн.;
- видаткової накладної № 47 від 17.06.2025 р. на суму 1 151 039,40 грн. (в т.ч. ПДВ 161 145,52 грн.), всього з ПДВ: 1 312 184,92 грн.;
- видаткової накладної № 48 від 18.06.2025 р. на суму 2 280 891,20 грн. (в т.ч. ПДВ 319 324,77 грн.), всього з ПДВ: 2 600 215,97 грн.;
- видаткової накладної № 49 від 19.06.2025 р. на суму 1 155 645,40 грн. (в т.ч. ПДВ 161 790,36 грн.), всього з ПДВ: 1 317 435,76 грн.
Транспортування товару здійснювалось транспортом ТОВ «КОМПАНІЯ «БОТІК» відповідно до Договору про надання транспортних послуг № 01/05/24А від 01.05.2024 р., відповідно до якого ТОВ «КОМПАНІЯ «БОТІК» (Перевізник) здійснювало перевезення сільськогосподарської продукції насипом, згідно з товарно-транспортними накладними: №№ 01/06, 02/06, 03/06, 04/06 від 13.06.2025 року; №№09/06, 10/06 від 17.06.2025 року; №№ 11/6, 12/6, 13/6, 14/6 від 18.06.2025 року; №№15/6, 16/6 від 19.06.2025 року.
Відповідно до ст. 201 ПК України ТОВ «КРАЄВИД АГРО» (на фактичну поставку товару) склало податкову накладну №37 від 19.06.2025 р. на суму 651 629,26 грн., вт.ч. ПДВ 80 024,65 грн. та подало її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Квитанціями від 30.07.2025 року підтверджено, що податкові накладні надіслано в електронному вигляді до контролюючого органу 29.07.2025 року.
Однак, позивач отримав від контролюючого органу квитанції, в яких вказано, що відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Тобто, жодні конкретні пропозиції щодо необхідних документів в квитанціях відсутні.
Відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).
Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.
Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).
Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520 (далі по тексту - Порядок №520).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11 Порядку №520, прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.
Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг», “Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).
За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Аналізуючи вище зазначені положення суд зазначає, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший це зупинення реєстрації податкової накладної який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий, це сам етап прийняття рішення податковим органом.
Виходячи зі змісту вказаних норм, суд приходить до висновку, що рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів.
Судом встановлено, що на виконання вимог Податкового кодексу України за фактом першої події (після отримання передплати від замовника та фактичної поставки товару) позивачем було складено податкові накладні та подано їх на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних через функціонал “Єдине вікно подання електронних документів» до Головного управління ДПС України в Харківській області.
Однак, позивач отримав від контролюючого органу квитанції, в яких вказано, що відповідно до п.201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних / розрахунків коригування в ЄРПН зупинена. Обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивачем було направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
На підтвердження здійснення господарської операції, позивачем направлено разом з поясненнями в якості додатків копії відповідних документів, що підтверджують реальність здійснення цих операцій.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що позивачем були подані до контролюючого органу документи про надання пояснень та копій документів, реєстрацію якої зупинено, та до таких повідомлень долучені додатки.
За результатами розгляду наданих позивачем документів комісією регіонального рівня направлено у відповідності до п. 9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 (зі змінами та доповненнями) (далі - порядку № 520) повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/ або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування.
Після отримання вищевказаних повідомлень про необхідність надання додаткових пояснень, 21.01.2026 позивачем було направлено до податкового органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.
До пояснень додано копії таких документів, що підтверджують реальність господарської операції та повний ланцюг постачання.
Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області було прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН від 27.01.2026 № 13588267/34174009 та від 27.01.2026 № 13588272/34174009.
В спірному рішенні контролюючим органом зазначено про ненадання платником податків копій первинних документів.
Суд зазначає, що первинні документи та пояснення стосовно здійсненої господарської операції позивачем було надано до контролюючих органів регіонального рівня, що підтверджується повідомленням щодо надання пояснення та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також поясненнями, які містяться в матеріалах справи, що в свою чергу спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем первинних документів щодо транспортування, відомостей про виробничі потужності, калькуляції витрат, складських документів, про що зазначено в спірному рішенні, а також інформацію в квитанції про зупинення реєстрації ПН в ЄРПН.
Судом встановлено, що платником податків надано до податкового органу первинні документи які на його переконання є належними та достатніми для підтвердження здійснення ним господарських операцій.
Доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагенту /контрагентів позивача, нікчемності або недійсності угоди / угод, укладеної (их) позивачем або відсутності реального характеру операції матеріали справи не містять, а відповідачами таких доказів до суду не надано.
Таким чином, надані позивачем до контролюючого органу, а також до суду, первинні бухгалтерські документи, зокрема підтверджують вчинення господарської операції та настання обставин, з якими закон пов'язує виникнення податкових зобов'язань та права виписки податкових накладних позивачем.
Суд вважає безпідставними та не приймає до уваги твердження представника відповідача у відзиві на позов щодо ненадання платником податків всіх документів, що, на думку представника податкового органу, спростовує наявність першої події та факт поставки товару, та підтверджує відсутність підстав для складання податкової накладної, оскільки в постановах від 07 грудня 2022 року по справі №500/2237/20 та від 16 лютого 2023 року по справі №380/7648/22 Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
При вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов'язків.
В квитанціях, якими зупинено реєстрацію ПН, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, в квитанціях про зупинення реєстрації ПН не зазначено переліку документів, які потрібно надати позивачу до контролюючого органу, які б були достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Натомість, у квитанції контролюючий орган фактично вдається до цитування пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, зазначених у Додатку № 3 Порядку № 1165.
Вживання податковим органом загального посилання на пункту 1 Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Предметом розгляду повинна бути стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Вирішуючи спір у цій категорії справ слід враховувати, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Проте здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
Суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.
Про таке неодноразово висловлювався Верховний Суд у низці постанов, включно й тих, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм, зокрема у справі №120/5503/23, на неврахування висновків у якій покликається Позивач, вказав, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
При цьому, як підтверджується змістом пункту 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН, реєстрацію яких зупинено, не є вичерпним.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом і в постанові від 12 березня 2025 року у справі № 420/35189/23.
Підставами для зупинення реєстрації податкових накладних зазначено: “Обсяг постачання товару/послуги та обсягу його залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій».
На підтвердження цих обставин доказів відповідачем до суду не надано, як і не наведено будь-яких мотивів, які б дозволяли дійти таких висновків, відповідач не обґрунтував та належними і допустимими доказами під час розгляду справи не підтвердив.
Відповідач не конкретизував які саме документи необхідно надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, щоб реєстрація спірних податкових накладних стала можливою.
При цьому, позивач надавав до контролюючого органу пояснення та копії первинних документів як: договорів, видаткових накладних, платіжні інструкції тощо, які підтверджують та розкривають суть, внутрішню сторону господарської операції, на виконання якої складено податкову накладну та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію спірної ПН.
Таким чином, відповідач не навів належної аргументації щодо недоліків поданих документів та їх недостатності для цілей реєстрації в ЄРПН ПН.
Таким чином, недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийнято на наступному етапі, тобто рішення комісії про відмову у реєстрації податкової (них) накладної (них), теж не є законним.
Така правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 жовтня 2018 року по справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року по справі №0940/1240/18, від 10 квітня 2020 року по справі №819/330/18, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Суд також звертає увагу на те, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб'єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Верховний Суд у постанові від 3 листопада 2021 року у справі №360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеного в постанові від 16 лютого 2023 року по справі № 380/7648/22, яка також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Суд також зазначає, що суб'єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів, наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.
Таким чином, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Відтак, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем як суб'єктом владних повноважень наявності достатніх правових підстав для зупинення реєстрації поданої позивачем податкових накладних.
Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що зупинення реєстрації податкових накладних відбулося не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також прийняття негативних для платника податків рішень, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області є протиправними та підлягають скасуванню в судовому порядку.
Пунктом 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, окрім іншого, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. (пункт 20 Порядку № 1246).
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейським судом з прав людини зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
У відповідності з пунктів 2, 10 частини 2 статті 245 КАС України, суд в порядку адміністративного судочинства може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення, а також прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДПС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних ПН, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України у розмірі 4844,80 грн. (з урахуванням застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подачу позову через систему "Електронний суд").
При цьому, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сукупному розмірі 10 649,60 грн.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Щодо понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 16.11.2023 р. у справі № 640/16003/22, від 10.07.2024 р. у справі № 340/1498/22.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що між ТОВ "Краєвид Агро" (Клієнт) та адвокатом Соколик І.В. (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги № 012801КрА від 28 січня 2026 року, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає Доручення про надання професійної правничої допомоги, представництво та захист інтересів Клієнта.
Відповідно до пунктів 6.2- 6.5 договору клієнт зобов'язується сплатити на користь адвоката гонорар у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок за виконання доручення щодо супроводження справи в суді, а також компенсувати фактичні витрати, пов'язані з відрядженням адвоката та здійсненням ним обов'язкових платежів від імені та в інтересах клієнта.
Право адвоката на отримання гонорару виникає з моменту укладення договору, а сплата здійснюється протягом 62 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду першої інстанції (п.6.4 Договору).
Також, надано Детальний опис наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги № 012801КрА від 28 січня 2026 року (1. первинна консультація та зустріч з клієнтом; 2. всебічний аналіз документів та матеріалів справи; 3. глибокий правовий аналіз та пошук судової практики; 4. підготовка та редагування позовної заяви; 5. підготовка попереднього розрахунку судових витрат та пакету документів. Всього 30 000,00 грн.).
Сторонами договору підписано Акт приймання - передачі наданих послуг від 30.01.2026 за Договором про надання правничої допомоги № 012801КрА від 28 січня 2026 року, в якому зазначено, що Виконавець надав Замовнику відповідні послуги в повному обсязі та належної якості.
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, загальна сума понесених та заявлених судових витрат 40 649,00 грн. (судовий збір 10 649,60 грн., витрати на професійну правничу допомогу 30 000,00 грн.).
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Також, згідно ч.2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21, що враховується судом при вирішенні питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Також, Верховний Суд в постанові від 03 березня 2021 року у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Суд звертає увагу, що в клопотанні про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу складають 30 000,00 грн. згідно з договором №012801КрА від 28.01.2026. Позивач просить суд стягнути зазначені витрати пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - Головного управління ДПС в Харківській області та Державної податкової служби України.
Зважаючи, що ДПС України не приймало жодних рішень у відношенні позивача, в межах даної справи рішення/дії/бездіяльність ДПС України не оскаржується, відсутні підстави для стягнення з ДПС України витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Разом з тим, понесені витрати, пов'язані з аналізом документів, практики Верховного Суду, перевірка повноти доказової бази нерозривно пов'язане з самою підготовкою та складанням позовної заяви, та не можуть бути враховані як окремі послуги.
Враховуючи обставини справи, суть виконаних послуг в рамках договору про надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000,00 грн. є надмірною.
Разом з тим, зважаючи, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, зважаючи на численну судову практику з аналогічних спорів, а також враховуючи принцип обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області в розмірі 2000,00 грн.
Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі №520/14605/24.
Таким чином, клопотання про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу частковому підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (вул. Центральна, буд. 1, с. Веселе, Лозівський район, Харківська область, 64650, код ЄДРПОУ 34174009) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495), Державної податкової служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Харківській області від 27.01.2026 № 13588267/34174009 та від 27.01.2026 № 13588272/34174009.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №36 від 19.06.2025 та №37 від 19.06.2025, складені та подані на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" датою їх фактичного подання на реєстрацію - 29.07.2025 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (код ЄДРПОУ 34174009) судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495).
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид Агро" (код ЄДРПОУ 34174009) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43983495).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Шевченко О.В.