Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
20 квітня 2026 року справа № 520/4839/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м.Києві) в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову у призначенні пенсії за віком від 12.11.2025 №205150016023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди роботи з 08.07.2000 по 01.02.2001, з 02.02.2001 по 01.10.2002 згідно трудової книжки від 02.02.2001 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно архівної довідки №255/01-13 від 21.08.2024 виданої КУ "Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" та період роботи з 12.02.1986 по 03.04.1986 згідно довідки №24 від 03.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком. Проте, відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 позовну заяву у цій справі залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач 20.12.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 25.12.2024 №205150016023 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного, фонду в м. Києві № 205150016023 від 25.12.2024 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком протиправним, він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання дій посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справа №520/5376/25 позовні вимоги позивача задоволено частково. Так, суд прийняв рішення про визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком №205150016023 від 25.12.2024, відповідно до звернення від 20.12.2024 про призначення пенсії за віком.
На виконання цього рішення Головним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві, повторно розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, Рішенням № 205150016023 від 12.11.2025 Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за тими ж підставами.
При повторному розгляді заяви від 20.12.2024 згідно долучених до заяви документів до стажу не зараховано:
періоди роботи згідно трудової книжки від 02.02.2001 серії НОМЕР_2 , з 08.07.2000 по 01.02.2001, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу;
періоди роботи з 02.02.2001 по 01.10.2002, оскільки запис не завірений печаткою та підписом відповідальної особи, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 та відсутня інформація про сплату страхових внесків згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу;
періоди роботи згідно архівної довідки №255/01-13 від 21.08.2024 видану КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області», що підтверджує стаж роботи в колгоспі «Побєда», оскільки в довідці зазначено прізвище та ім'я заявника, а по батькові не вказано;
періоди роботи з 12.02.1986 по 03.04.1986, згідно довідки №24 від 03.09.2024, оскільки відсутні номера та дата документів, на підставі якого внесено запис.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі по тексту - Закон України №1058-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон України №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Правовий аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є - трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
Щодо підстави для не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 02.02.2001 по 01.10.2002, оскільки запис не завірений печаткою та підписом відповідальної особи, з 12.02.1986 по 03.04.1986, згідно довідки №24 від 03.09.2024, оскільки відсутні номера та дата документів, на підставі якого внесено запис суд зазначає таке.
Так, суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.2003 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а, отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому відсутність інформації про накази про прийняття та звільнення з КСП не може бути підставою для незарахування періоду роботи до страхового стажу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту позивача.
З огляду на викладене, позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами, оскільки обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та від 13.06.2018 у справі №813/782/17.
Таким чином, позивач не може нести відповідальність, у вигляді не зарахування періодів роботи до страхового стажу, через відсутність інформації про накази про прийняття та звільнення з КСП.
Відтак, вказана підстава для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи до страхового стажу є необґрунтованою.
Щодо підстав для не зарахування до страхового стажу періодів з 08.07.2000 по 01.02.2001 та 02.02.2001 по 01.10.2002, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, суд зазначає таке.
Відповідно до трудової книжки позивача, останній з 08.07.2000 по 01.02.2001 працював сторожем (запис № 1-2); з 02.02.2001 по 01.10.2002 - інженером (запис № 3-4).
Відповідно до статті 1 Закону України № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другої статті 24 Закону України № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Суд зазначає, що спірний період трудової діяльності позивача підтверджується записом трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а другим відповідачем не наводилось будь-яких спростувань щодо його реальності.
Крім того, суд зазначає, що пенсійний орган наділений правом здійснювати перевірки та звірки щодо достовірності виданих документів шляхом направлення відповідних запитів.
Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем вживались будь-які заходи, спрямовані на отримання відомостей щодо трудової діяльності позивача у спірний період.
А саме по собі відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за вказаний період не є самостійною підставою для позбавлення позивача права на призначення пенсії.
Позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв'язку з невиконанням підприємством обов'язку зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2026 по справі №460/6126/24.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17 та від 20.03.2019 у справі №688/947/17, в яких останній неодноразово виснувався, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, не сплата страхових внесків страхувальником не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів її роботи у такого підприємця.
З огляду на викладене, позбавлення позивача гарантованого Конституцією України права на пенсійне забезпечення внаслідок невиконання роботодавцем свого обов'язку по сплаті страхових внесків є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
З огляду на викладене, не наведення пенсійним органом інших обставин, які б доводили нереальність запису у трудовій книжці про трудову діяльність позивача за спірні періоди, не вжиття пенсійним органом будь-яких заходів, спрямованих на отримання відомостей щодо трудової діяльності позивача за вказаний період, не може позбавляти особу права на зарахування до страхового стажу такого періоду її роботи.
А відтак, періоди роботи позивача з 08.07.2000 по 01.02.2001 та 02.02.2001 по 01.10.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Продовжуючи розгляд справи щодо періоду роботи згідно архівної довідки №255/01-13 від 21.08.2024 видану КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області», що підтверджує стаж роботи в колгоспі «Побєда», оскільки в довідці зазначено прізвище та ім'я заявника, а по батькові не вказано та період роботи з 12.02.1986 по 03.04.1986, згідно довідки №24 від 03.09.2024, оскільки відсутні номера та дата документів, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що із змісту оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі в колгоспі «Побєда» згідно архівної довідки №255/01-13 від 21.08.2024, оскільки в документі міститься скорочення по-батькові заявника та період роботи з 12.02.1986 по 03.04.1986, згідно довідки №24 від 03.09.2024, оскільки відсутні номера та дата документів.
Надаючи оцінку підставам для відмови в зарахуванні до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, суд враховує, що дійсно архівна довідка №255/01-13 від 21.08.2024 містить скорочення.
Кабінет Міністрів України 12.08.1993 постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стале встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону України №1788- ХП, мають бути застосовані лише у чітко визначених, та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Уточнюючі довідки мають надаватися в разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи згідно архівної довідки №255/01-13 від 21.08.2024 року виданої КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області», Головне управління пенсійного фонду в м. Києві діяло протиправно, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від ЗО вересня 2019 року у справі №63 8/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
За загальним правилом працівник не може зазнавати погіршення правового становища з огляду на правильність та повноту оформлення документів роботодавцем у разі, коли записи у трудовій книжці або подані замість трудової книжки документи із прийнятною поза розумним сумнівом деталізацією висвітлюють конкретний період трудової діяльності громадянина та характер роботи найманого працівника, не є взаємовиюпочними чи суперечливим.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Таким чином, оскільки архівна довідка за відсутності трудової книжки містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, суд вважає ці записи слід визнати належним та допустимим доказом підтвердження його трудового стажу.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував зазначений період роботи позивача до страхового стажу, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу та відмовив у призначенні пенсії. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
Водночас суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є - трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що трудова книжка позивача містить неправдиві або недостовірні відомості щодо спірного періоду трудової діяльності позивача, тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу, що враховується при призначенні пенсії.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував зазначені періоди роботи позивача до його страхового стажу, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного страхового стажу та відмовив у призначенні пенсії. Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 12.11.2025 №205150016023 про відмову у перерахунку пенсії.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.11.2025 №205150016023 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 20.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу позивача періоди роботи з 08.07.2000 по 01.02.2001, з 02.02.2001 по 01.10.2002 згідно трудової книжки від 02.02.2001 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно архівної довідки №255/01-13 від 21.08.2024 виданої КУ "Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" та періоди роботи з 12.02.1986 по 03.04.1986, згідно довідки №24 від 03.09.2024, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у призначенні пенсії за віком від 12.11.2025 №205150016023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 20.12.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у даній справі, зарахувавши до стажу ОСОБА_2 періоди роботи з 08.07.2000 по 01.02.2001, з 02.02.2001 по 01.10.2002 згідно трудової книжки від 02.02.2001 серії НОМЕР_2 та періоди роботи згідно архівної довідки №255/01-13 від 21.08.2024 виданої КУ "Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області" та періоди роботи з 12.02.1986 по 03.04.1986, згідно довідки №24 від 03.09.2024.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривні 20 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА