Справа № 500/491/26
20 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в інтересах якої діє адвокат Пацула Василь Олександрович, звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), у якому просила ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 192550011453 від 06.11.2025 в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивачки періодів її роботи: з 02.10.2002 по 01.06.2004 у ФОП ОСОБА_2 , з 04.06.2004 по 01.10.2004 у ФОП ОСОБА_2 , 02.10.2004 по 07.07.2006 у ФОП ОСОБА_3 , 10.07.2006 по 27.12.2006 у ФОП ОСОБА_2 , з 28.12.2006 по 01.01.2007 у ФОП ОСОБА_3 , з 01.01.2010 по 10.05.2011 у ФОП ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи: з 02.10.2002 по 01.06.2004 у ФОП ОСОБА_2 , з 04.06.2004 по 01.10.2004 у ФОП ОСОБА_2 , 02.10.2004 по 07.07.2006 у ФОП ОСОБА_3 , 10.07.2006 по 27.12.2006 у ФОП ОСОБА_2 , з 28.12.2006 по 01.01.2007 у ФОП ОСОБА_3 , з 01.01.2010 по 10.05.2011 у ФОП ОСОБА_3 та внести відповідні відомості про стаж позивачки в систему персоніфікованого обліку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у призначенні пенсії їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у призначення пенсії за віком позивачка вважає протиправними, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01.01.2025 по 31.12. 2025 не менше 32 років. Для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. При проведенні правової оцінки наданих документів для призначення пенсії за віком та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, встановлено, що страховий стаж позивачки складає 22 роки 06 місяців 15 днів. За наданими документами до страхового стажу позивачки не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.05.1983 з 02.10.2002 по 31.12.2003 на посаді продавця приватного підприємця ОСОБА_2 , оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).
Щодо зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 та внести відповідні відомості про стаж до системи персоніфікованого обліку представник зазначив, що відповідно до пункту 3 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. На адвокатський запит з приводу причин не зарахування страхового стажу застрахованій особі ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 12.12.2025 надало відповідь за вихідним номером 1900-0605-8/57918, щодо порушеного питання.
Одночасно із відзивом представником відповідача подано до суду клопотання про залучення до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 06.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 06.02.2026 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 06.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком та необхідними документами, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області від 06.11.2025 № 192550011453 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 32 роки (арк. справи 8).
Відповідно до вказаного рішення на момент розгляду заяви від 30.10.2025 про призначення пенсії за віком, позивачка досягла 60-річного віку. При проведенні правової оцінки наданих документів для призначення пенсії за віком та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, встановлено, що страховий стаж позивачки складає 22 роки 06 місяців 15 днів. За наданими документами до страхового стажу позивачки не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.05.1983:
- з 05.03.1985 по 09.10.1988, оскільки дату наказу виправлено, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, потрібно уточнюючу довідку;
- з 02.10.2002 по 31.12.2003 на посаді продавця приватного підприємця ОСОБА_2 , оскільки відсутня інформація в реєстрі застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).
Дослідивши копію трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 18.05.1983 (арк. справи 9 - 18) судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивачки, зокрема за спірні періоди:
- запис № 30 - 02.10.2002 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором № 1 зареєстрованим у Теребовлянському РЦЗ;
- запис № 31 - 01.06.2004 звільнена з роботи за згодою сторін;
- запис № 32 - 04.06.2004 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором № 2 від 04.06.2004 зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- запис № 33 - 01.10.2004 звільнена з роботи за згодою сторін;
- запис № 34 - 02.10.2004 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_3 за трудовим договором № 1 від 02.10.2004 зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- запис № 35 - 07.07.2006 звільнена з роботи за згодою сторін;
- запис № 36 - 10.07.2006 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором № 1653 від 10.07.2006 зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- запис № 37 - 27.12.2006 звільнена з роботи за згодою сторін;
- запис № 38 - 28.12.2006 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_3 за трудовим договором № 1913 від 28.12.2006 зареєстрованим у Теребовлянському РЦЗ;
- запис № 39 - 10.05.2011 звільнена з роботи за згодою сторін.
На підтвердження записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.05.1983, позивачкою надано копії трудових договорів № 1 від 02.10.2002, № 2 від 04.06.2004, № 1 від 02.10.2004, № 1 від 28.12.2006 зареєстрованих у Теребовлянському РЦЗ (арк. справи 25 - 28).
Відповідно до наданого відповідачем розрахунку трудового стажу ОСОБА_1 , відповідачем до страхового стажу позивачки зараховано періоди зокрема: з 05.03.1985 по 09.10.1988, з 01.01.2007 - 31.12.2009, з 30.01.2010 по 31.01.2010, 04.02.2010 по 01.03.2010 (арк. справи 39).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 12.12.2025 № 1900-0605-8/57918 станом на 12.12.2025 звіти щодо сум сплаченого страхового внеску за період перебування застрахованою особою ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 з роботодавцем ФОП ОСОБА_2 у трудових відносинах не подавались, однак страхові внески за найманих працівників за період з 01.06.2004 по 31.12.2006 страхувальником сплачувались. ФОП ОСОБА_3 звіти щодо сум сплаченого страхового внеску за найманих працівників за 2004 - 2006 звітні роки не подавались. За період 2007-2009 звітні роки індивідуальні відомості роботодавцем подані на РНОКПП НОМЕР_2 і дані відображаються в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж зараховується. За 2010 рік звіт по найманому працівнику ОСОБА_1 подано страхувальником на РНОКПП НОМЕР_3 . Страхові внески за найманих працівників за період з 01.10.2004 по 10.05.2011 страхувальником сплачувались (арк. справи 21).
Позивачка не погодившись з оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 192550011453 від 06.11.2025, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, звернулась до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі по суті є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Вказаний Закон набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
У свою чергу, у законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788- XII) йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями статті 56 Закону № 1788- XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XIІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637, за відсутністю трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
Дослідивши копію трудової книжки позивачки НОМЕР_1 від 18.05.1983, судом встановлено, що у ній містяться записи про трудову діяльність позивачки, зокрема за спірні періоди:
- запис № 30 - 02.10.2002 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором № 1 зареєстрованим у Теребовлянському РЦЗ;
- запис № 31 - 01.06.2004 звільнена з роботи за згодою сторін;
- запис № 32 - 04.06.2004 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором № 2 від 04.06.2004 зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- запис № 33 - 01.10.2004 звільнена з роботи за згодою сторін;
- запис № 34 - 02.10.2004 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_6 за трудовим договором № 1 від 02.10.2004 зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- запис № 35 - 07.07.2006 звільнена з роботи за згодою сторін;
- запис № 36 - 10.07.2006 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_2 за трудовим договором № 1653 від 10.07.2006 зареєстрованим у ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- запис № 37 - 27.12.2006 звільнена з роботи за згодою сторін;
- запис № 38 - 28.12.2006 прийнята на роботу продавцем у ФОП ОСОБА_6 за трудовим договором № 1913 від 28.12.2006 зареєстрованим у Теребовлянському РЦЗ;
- запис № 39 - 10.05.2011 звільнена з роботи за згодою сторін.
На підтвердження записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.05.1983, позивачкою надано копії трудових договорів № 1 від 02.10.2002, № 2 від 04.06.2004, № 1 від 02.10.2004, № 1 від 28.12.2006 зареєстрованих у Теребовлянському РЦЗ.
Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивачки немає, тобто позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписом уповноваженої особи та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
Таким чином, як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи - трудова книжка НОМЕР_1 від 18.05.1983 містить необхідні записи про трудову діяльність позивачки що не зарахована відповідачем до страхового стажу.
Правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Однак, законність прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та не зарахування періоду роботи 02.10.2002 по 31.12.2003 на посаді продавця у ФОП ОСОБА_2 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.05.1983, відповідач обґрунтовує відсутністю інформації в реєстрі застрахованих осіб загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).
Причин не зарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів трудової діяльності з 01.01.2004 по 01.06.2004, з 04.06.2004 по 01.10.2004, 02.10.2004 по 07.07.2006, 10.07.2006 по 27.12.2006, з 28.12.2006 по 01.01.2007, з 01.01.2010 по 10.05.2011 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.05.1983 відповідачем у оскаржуваному рішення про відмову у призначенні пенсії за віком не наведено.
При цьому, не зарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів трудової діяльності з 01.01.2004 по 01.06.2004, з 04.06.2004 по 01.10.2004, 02.10.2004 по 07.07.2006, 10.07.2006 по 27.12.2006, з 28.12.2006 по 01.01.2007, з 01.01.2010 по 10.05.2011 підтверджено розрахунком трудового стажу ОСОБА_1 , за виключенням періодів з 01.01.2007 по 31.12.2009, з 30.01.2010 по 31.01.2010, 04.02.2010 по 01.03.2010.
Суд зазначає, як передбачено пунктом 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники зокрема, зазначені в статті 14 цього Закону.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
З метою забезпечення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні діє система персоніфікованого обліку та Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), в розумінні пункту 1 частини першої статті 1 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 21 Закону № 1058-VI персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до частини шостої статті 21 Закону № 1058-VI персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Таким чином, обов'язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.
Вказане кореспондується також з нормами частини другої статті 20 Закону № 2464-VI, відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі № 226/1994/17 при розгляді аналогічних спорів: неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону № 1058-VI відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов'язку сплати внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Отже, відповідальними за сплату страхових внесків у даному випадку були роботодавці позивачки - ФОП ОСОБА_2 , та ФОП ОСОБА_3 .
На переконання суду, не виконання належним чином обов'язку стосовно сплати страхових внесків, несвоєчасна або не в повному обсязі сплата страхових внесків страхувальником не може ставити в залежність право позивачки на пенсійне забезпечення.
Суд вважає, що визначальним у вирішенні питання права на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є трудова діяльність позивачки за спірні періоди, що підтверджено доказами у справі, зокрема записами трудової книжки НОМЕР_1 від 18.05.1983 та копіями трудових договорів № 1 від 02.10.2002, № 2 від 04.06.2004, № 1 від 02.10.2004, № 1 від 28.12.2006 зареєстрованих у Теребовлянському РЦЗ.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що не зарахування відповідачем до страхового стажу періоди її роботи: з 02.10.2002 по 01.06.2004 у ФОП ОСОБА_2 з 04.06.2004 по 01.10.2004 у ФОП ОСОБА_2 , з 02.10.2004 по 07.07.2006 у ФОП ОСОБА_3 , 10.07.2006 по 27.12.2006 у ФОП ОСОБА_2 , з 28.12.2006 по 01.01.2007 у ФОП ОСОБА_3 , з 01.01.2010 по 10.05.2011 у ФОП ОСОБА_3 за виключенням зарахованих періодів є безпідставним.
Щодо позовної вимоги у частині внести відповідні відомості про стаж позивачки в систему персоніфікованого обліку, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 7 частини статті 1 Закону № 2464 Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені цим законом.
Згідно статті 14-1 Закону 2464 визначено, Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Дані обов'язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 08.07.2014 № 785/25562.
Пунктом 5 вказаного Положення реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
Абзацами другим, третім пункту 4 розділу IV Положення передбачено, що у разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення відомостей до Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
У свою чергу, відповідно до пункту 8 Розділу IV Положення у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім'я, по батькові на поточний момент; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження; стать; громадянство; серія та номер паспорта; номер телефону (за його згодою); адреса місця проживання ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення/змін/уточнення даних в Реєстр (і) застрахованих осіб (далі-Анкета) за формою згідно із додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення/змін/уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснення будь-які платежі за серією та/або номером паспорта). Внесення/зміни/ уточнення даних до умовно-постійної частини облікової картки відповідно до поданої Анкети та доданих до неї документів, а у частині інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків - після підтвердження відповідності реєстраційних даних згідно з пунктом 3 розділу ІІІ цього Положення здійснюється на підставі наказу керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України у п'ятиденний строк.
Отже, законодавством визначено алгоритм дій органу Пенсійного фонду у випадку, крім іншого, виявлення недостовірних відомостей про застрахованих осіб в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Однак, матеріалами справи не підтверджено саме наявність некоректних відомостей в обліковій картці позивачки в Реєстру застрахованих осіб, що могло б бути підставою для внесення/зміни/ уточнення даних до умовно-постійної частини облікової картки Пенсійним фондом України, зокрема відомості про стаж позивачки в системі персоніфікованого обліку в розумінні пункту Розділу IV Положення.
З огляду на зазначене, суд констатує, що позивач у процесі розгляду справи не у повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог в частині внести відповідні відомості про стаж позивачки в систему персоніфікованого обліку, а тому приходить до висновку про безпідставність позовних вимог у цій частині та відмову у їх задоволенні.
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Однак, як встановлено судом, та слідує із матеріалів справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, та обрано найбільш несприятливий для позивачки спосіб вирішення ситуації шляхом відмови у призначенні пенсії.
Крім того, аналізуючи оскаржуване рішення, суд зазначає, що підстав не зарахування відповідачем до страхового стажу позивачки з 01.01.2004 по 01.06.2004 у ФОП ОСОБА_2 з 04.06.2004 по 01.10.2004 у ФОП ОСОБА_2 , з 02.10.2004 по 07.07.2006 у ФОП ОСОБА_3 , 10.07.2006 по 27.12.2006 у ФОП ОСОБА_2 , з 28.12.2006 по 01.01.2007 у ФОП ОСОБА_3 , з 01.01.2010 по 10.05.2011 у ФОП ОСОБА_3 у оскаржуваному рішенні не зазначено. Відтак, дане рішення не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації прав позивачки.
ЄСПЛ наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
За таких обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 192550011453 від 06.11.2025 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.
Висновки за результатами розгляду справи
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 192550011453 від 06.11.2025 та зобов'язанням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи: з 02.10.2002 по 01.06.2004 у ФОП ОСОБА_2 з 04.06.2004 по 01.10.2004 у ФОП ОСОБА_2 , з 02.10.2004 по 07.07.2006 у ФОП ОСОБА_3 , 10.07.2006 по 27.12.2006 у ФОП ОСОБА_2 , з 28.12.2006 по 01.01.2007 у ФОП ОСОБА_3 , з 01.01.2010 по 10.05.2011 у ФОП ОСОБА_3 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 18.05.1983 за виключенням зарахованих періодів.
Судові витрати
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією № 2445-5211-7683-4578 від 03.02.2026.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивачки слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, спірне рішення якого стало підставою для звернення позивачки з цим позовом до суду, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 665,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 192550011453 від 06.11.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.10.2002 по 01.06.2004 у ФОП ОСОБА_2 з 04.06.2004 по 01.10.2004 у ФОП ОСОБА_2 , з 02.10.2004 по 07.07.2006 у ФОП ОСОБА_3 , 10.07.2006 по 27.12.2006 у ФОП ОСОБА_2 , з 28.12.2006 по 01.01.2007 у ФОП ОСОБА_3 , з 01.01.2010 по 10.05.2011 у ФОП ОСОБА_3 згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 18.05.1983 за виключенням зарахованих періодів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять гривень, 60 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 20 травня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: майдан Київський майдан, 6, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43027 код ЄДРПОУ: 13358826).
Головуючий суддя Юзьків М.І.