Справа № 500/4180/24
09 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої Подлісної І.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №500/4180/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні з 30.01.2020 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 500/4180/24, в частині задоволення позову скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період:
- з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року;
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року;
- з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;
- з 01.01.2023 по 19.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду питання про право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання про право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення, з врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та висновків суду про те, що позивач, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року, має право на нарахування та виплату індексації - різниці, у випадку, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) (березень 2018 року) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У задоволенні інших позовних вимог, що були предметом апеляційного перегляду - відмовлено.
10.06.2025 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №500/4180/24 набрало законної сили.
Тернопільським окружним адміністративним судом 28.11.2025 на заяву позивача було видано виконавчий лист зі строком пред'явлення до 11.06.2028.
13 березня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Ухвалою суду від 18.03.2026 призначено судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №500/4180/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, о 12:00 год. 09.04.2026 року в залі судових засідань Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою: м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, 20. Запропоновано ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк до 09.04.2026 надати до суду письмові пояснення щодо заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду з доказами її направлення заявнику.
Представником відповідача пояснень щодо невиконання судового рішення на адресу суду надіслано не було.
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак позивач подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а тому враховуючи положення статей 194, 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №500/4180/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.12.2022. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні з 30.01.2020 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі № 500/4180/24, в частині задоволення позову скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги в цій частині задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо здійснення розрахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, в тому числі одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період:
- з 30.01.2020 по 31.12.2020 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2020 року;
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2021 року;
- з 01.01.2022 по 31.12.2022 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року;
- з 01.01.2023 по 19.05.2023 року, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду питання про право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року, відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання про право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення, з врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та висновків суду про те, що позивач, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року, має право на нарахування та виплату індексації - різниці, у випадку, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) (березень 2018 року) розмір доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці. У задоволенні інших позовних вимог, що були предметом апеляційного перегляду - відмовлено.
10.06.2025 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду по справі №500/4180/24 набрало законної сили.
Тернопільським окружним адміністративним судом 28.11.2025 на заяву позивача було видано виконавчий лист зі строком пред'явлення до 11.06.2028.
Проте, позивач зазначив, що станом на сьогодні відповідач протиправно ухиляється від здійснення свого обов'язку щодо виконання рішення суду. Оскільки коштів на виконання судового рішення він досі не отримав. Викладені обставини свідчать, що заявник має право на встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Також позивач зазначив, що інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затверджена наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року № 333 «Про затвердження Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» (далі -Наказ № 333).
Пунктом 5 Наказу № 333 визначено Уповноважити Державну казначейську службу України ( ОСОБА_2 ) надавати роз'яснення з питань застосування економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету.
На виконання пункту 5 Наказу № 333 листом від 02.12.2025 року № 15-06- 06/26645 Державна казначейська служба України, як уповноважений орган, повідомило Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України та надало роз'яснення щодо застосування кодів економічної класифікації видатків, а саме про те, що нарахування і виплата грошового утримання (забезпечення) військовослужбовців та додаткових виплат на виконання рішень суду необхідно здійснювати за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Вказане роз'яснення отримано Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України після чого листом від 08.12.2025 року №220/13/28114 надіслано Керівникам структурних підрозділів апарату Міністерства оборони України, апарату Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, Командирам військових частин, керівникам установ для виконання.
Отже, у відповідача є можливість забезпечити виконання рішення суду за КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», оскільки за моєю інформацією рішення судів по КЕКВ 2800 ІНФОРМАЦІЯ_3 не виконує.
Тобто, рішення залишається не виконаним в повному обсязі, що є підставою звернення до суду для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Розглянувши подану заяву про встановлення судового контролю та матеріали адміністративної справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі ОСОБА_1 проти України від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
З метою забезпечення виконання судового рішення ст. 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1)зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2)накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Керуючись статтями 243,248, 382 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі № 500/4180/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати звіт про виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року по справі № 500/4180/24 у двохмісячний строк, з моменту отримання даної ухвали.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 09 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Подлісна І.М.