17 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/6650/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів,
Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (надалі - позивач, ТОВ "Мультітул-Стандарт") звернулось до суду з позовом до Вінницької митниці (надалі також відповідач), у якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність оспорюваних рішень, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.
Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 65-70/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що під час митного оформлення встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а тому у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів. Звертав увагу на те, що у ході проведення консультацій декларант на вимогу митного органу не надав додаткових документів, що підтверджували б числове значення визначеної ним митної вартості товарів, а тому митним органом самостійно визначена митна вартість товарів за резервним методом.
Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Вінницької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позовних вимог, зазначивши про безпідставність доводів відповідача, наведених у відзиві на позов /а.с. 79-98/.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
17.07.2024 між ТОВ "Мультітул-Стандарт" (покупець) та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO (продавець) укладено контракт №RTTF20240717, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари в асортименті /а.с. 27-30/. За змістом контракту:
- загальна кількість і асортимент Товару, що поставляється, складається з партій, кількість яких визначається в комерційному рахунку на кожну поставку (абзац другий статті 2);
- поставка Товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі (стаття 3);
- ціна за одиницю Товару узгоджується і встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію Товару до цього договору. Загальна сума договору визначається кількістю поставленого товару за Договором. Валюта контракту і платежів - долар США (стаття 4);
- сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця (абзац другий статті 5).
07.09.2024 між ТОВ "Мультітул-Стандарт" та RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO укладено Додаткову угоду №б/н до Контракту, якою доповнено статтю 3 щодо розширення кола вантажовідправників за Контрактом /а.с. 31/.
За митною декларацією від 06.01.2025 №25UA401060000163U7 до митного оформлення заявлено товар за кодом згідно з УКТЗЕД 60063200900: "Трикотажне полотно поперечно в'язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком, відсутнє. Загальна максимальна і мінімальна покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним ширина 150 (+/-5)см, загальна максимальна і мінімальна ширина (по фону) між пругами 145 (+/-5)см: Fabric art. 25225-101826,00м. Поверхнева щільність складає 100 (+/-10) г/м2.". Виробник ZHEJIANG FANTASY INTERNATIONAL TRADE CO., LTD. Торговельна марка Країна виробництва CN /а.с. 22/.
На підтвердження заявленої в митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, що визначена у розмірі 45581,07 доларів США (1918457,10 грн), разом із декларацією подано такі документи: Пакувальний лист (Packing list) № RAJTT241104 від 04.11.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № RAJTT241104 від 04.11.2024; Коносамент (Bill of lading) № 143471898432 від 08.11.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 5312 від 03.01.2025; Декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NS59F5K8 від 03.01.2025; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № RAJTT241104 від 04.11.2024; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-12/01-2025 від 06.01.2025; Розрахунок ціни (калькуляція) № RAJTT241104 від 04.11.2024 (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № RTTF20240717 від 17.07.2024; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 07.09.2024; Видаткова накладна № RAJTT241104 від 04.11.2024 (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № RAJTT241104 від 04.11.2024 (з перекладом); Комерційна пропозиція №RAJHANS20240709 від 09.07.2024 (з перекладом); Лист № 12/10-3 від 10.12.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», що страховка не здійснювалася; Лист №12/10-4 від 10.12.2024 з інформацією від ТОВ «МУЛЬТІТУЛ-СТАНДАРТ», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування під час імпорту; Лист № RAJTT241104-1 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № RAJTT241104-2 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № RAJTT241104-3 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № RAJTT241104-4 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № RAJTT241104-5 від 04.11.2024 з інформацією від продавця, що ніяких платежів від третіх осіб отримано не було (з перекладом); Прейскурант (прайс-лист) № RAJHANS20240926/04 від 26.09.2024 (з перекладом); Якісний опис № RAJTT241104 від 04.11.2024 (з перекладом) /а.с. 23-42/.
06.01.2025 відповідач направив позивачу повідомлення №841649, в якому зазначив: "На виконання вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України прошу надати наступні документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару" /а.с. 42 - зі звороту/.
Того ж дня митний орган надіслав декларанту повідомлення №841655 такого змісту: "Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: - Статтею 5 контракту від 17.07.2024 № RTTF20240717 передбачена можливість як після оплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. В графі 44 МД банківський документ відсутній; - наданий до митного оформлення Висновок експерта № 20-12/01-2025 від 06.01.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; в самому висновку зазначено, що експерт визначив не митну, а ринкову вартість; - Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий безпосередньо ТОВ "Мультітул-Стандарт" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. Окрім того, у наданому документі не зазначено конкретної одиниці виміру - чи погонні метри, чи квадратні метри. Керуючись частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно наданих комерційних та транспортних документів, товар переміщується з Китаю (КНР), разом з тим, до митного оформлення подано калькуляцію, прайс-лист, комерційну пропозицію, відвантажувальну специфікацію, згідно яких ця партія товарів постачається з ОАЕ." /а.с. 43/.
06.01.2025 у відповідь на згадані повідомлення позивач надіслав митному органу листи вих.№№ 06/01/25-1, 06/01/25-2, 06/01/25-3, 06/01/25-4, 06/01/25-5, 06/01/25-6, 06/01/25-7, 06/01/25-8, 06/01/25-9, 06/01-25-10, 06/01/25-11, 06/01/25-12, у яких повідомив, що усі необхідні та наявні у ТОВ "Мультітул-Стандарт" документи надано разом з митною декларацією, інші документи надаватись не будуть /а.с. 43 - зі звороту - а.с. 49/.
07.01.2025 Вінницькою митницею ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000001/2 з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, за яким митна вартість товару відкоригована за резервним методом відповідно до наявної у митного органу цінової інформації ЄАІС Держмитслужби (НМД від 20.12.2024 № UA807200/2024/018746) з розрахунку 3,97 USD/кг /а.с. 50-зі звороту, 51/.
Того ж дня відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401060/2025/000001 /а.с. 51-зі звороту, 52/, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю..
А відповідно до частини шостої зазначеної статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У той же час, як визначено частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За обставин цієї справи між сторонами виник спір щодо правомірності рішень митного органу про відмову у митному оформленні товарів та коригування митної вартості товарів.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
Виходячи із системного аналізу наведених вище положень статті 54 Митного кодексу України, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Єдиними підставами, що надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме - у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
У ході митного оформлення у спірних відносинах відповідач вказав, що подані декларантом до митного контролю документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та містять розбіжності, а саме:
1) декларантом не надана митна декларація країни відправлення;
2) наданий до митного оформлення прайс-лист № RAJHANS20240926/04 від 26.09.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем ТОВ "Мультитул-Стандарт" та не відображає “дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так, відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців;
3) відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту № 143471898432 від 08.11.2024;
4) відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту № 143471898432 від 08.11.2024;
5) в інвойсі № RAJTT241104 від 06.01.2025 не зазначені умови оплати;
6) наданий до митного оформлення Висновок експерта 20-12/01-2025 від 06.01.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 №2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами;
7) відсутній договір та заявка про перевезення з перевізником, що зазначений в CMR від 03.01.2025 №5312;
8) відсутні транспортні довідки, рахунки.
Оцінюючи повідомлені митним органом обставини, суд виходить з такого.
У статті 3 Контракту від 17.07.2024 №RTTF20240717 Сторони узгодили, що поставка Товару здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010; умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару і вказуються в інвойсі /а.с. 48/.
До митного оформлення позивач надав інвойс від 04.11.2024 № RAJТТ241104, в якому узгоджені умови поставки товару CPT Kharkiv, Ukraine /а.с. 23 - зі звороту/.
За змістом Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати базис поставки CPT (англ. Carriage Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення оплачені до (…назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Таким чином, згідно із узгодженими сторонами контракту умовами поставки, обов'язки продавця (постачальника) вважаються виконаними після надання товару перевізнику та сплати вартості доставки товару до пункту призначення (м. Харків, Україна).
Доводи митного органу про визначення умов поставки товару з порушенням правил Інкотермс-2010 суд визнає помилковими, оскільки умови поставки узгоджені сторонами контракту в інвойсі, що відповідає приписам статті 3 контракту.
Щодо посилань представника відповідача на перехід від продавця до покупця ризику втрати або пошкодження товару, а також будь-яких додаткових витрат в момент передачі товару першому перевізнику (завантаження на борт судна), суд зауважує, що закон та звичаї ділового обороту не зобов'язують покупця здійснювати страхування товару, а також нести будь-які додаткові витрати, пов'язані з його доставкою до місця призначення.
А тому, твердження відповідача про ненадання на пропозицію митного органу доказів здійснення витрат на навантаження, вивантаження, обробку оцінюваного товару, пов'язаних з його транспортуванням до місця призначення (м. Харків, Україна) суд визнає безпідставними.
Листом компанії RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO від 04.11.2024 № RAJTT241104-1 повідомлено, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару /а.с. 36/.
У листі компанії RAJHANS TEXTILE TRADING FZCO від 04.11.2024 № RAJTT241104-2 зазначено, що посередницькі послуги не залучалися /а.с. 37/.
Страхування вантажу не здійснювалося, про що зазначено у листі продавця від 04.11.2024 № RAJTT241104-3 /а.с. 38/.
Суд зауважує, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №814/4204/15 зазначив, що відповідно до правил Інкотермс-2010 за умовами поставки СРТ саме продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Даний термін може застосовуватися під час перевезення товару будь-яким видом також визнає безпідставними доводи представника відповідача про його сумнів у правильності визначення вартості доставки товарів в Україну з огляду на обставини їх перевантаження у порту Gdansk (Польща) на вантажний автомобіль перевізника "KONTINENT forwarding", адже за умовами поставки позивач не мав обов'язку нести будь-які витрати, пов'язані з транспортуванням товару до пункту призначення (м. Харків, Україна).
Верховний Суд у постановах від 09.05.2025 у справі №160/11936/24 та від 20.02.2025 у справі №160/33340/23 зазначив, що погоджуючи саме обрані умови поставки СРТ, сторони виходили з того, що продажна ціна вже включає в себе вартість товару, фрахт та/або транспортні витрати до узгодженого пункту призначення.
З урахуванням наведеного вище, доводи відповідача про ненадання позивачем транспортного договору щодо морського перевезення згідно коносаменту № 143471898432 від 08.11.2024; банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту № 143471898432 від 08.11.2024; договору та заявки про перевезення з перевізником, що зазначений в CMR від 03.01.2025 №5312; транспортних довідок, рахунків суд визнає безпідставними, оскільки, як встановлено вище, витрати на транспортування товарів до пункту призначення (м. Харків, Україна) ніс постачальник та вони були включені у ціну товару.
Оплата партії товару передбачена на умовах післяплати, що узгоджується з приписами статті 5 контракту від 17.07.2024 № RTTF20240717 /а.с. 29/.
Оскільки на момент здійснення митного оформлення товару оплата за товар проведена не була, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності підстав для витребування у ТОВ "Мультітул-Стандарт" платіжних та інших бухгалтерських документів щодо здійснення оплати за товар.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №814/2172/16.
Доводи представника відповідача щодо не зазначення умови оплати партії товару в інвойсі від 06.01.2025 № RAJTT241104 суд визнає безпідставними, оскільки такі умови визначені безпосередньо у контракті від 17.07.2024 № RTTF20240717.
Щодо тверджень представника відповідача про те, що наданий до митного оформлення прайс-лист № RAJHANS20240926/04 від 26.09.2024 є по суті офертою для конкретного покупця та не відображає дійсну вартість товару суд враховує висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 28.05.2019 у справі №825/1477/15-а, відповідно до якого прайс-лист є документом довільної форми, що має додатковий інформативний характер, та не є обов'язковим (виключним) документом, який підтверджує митну вартість товару.
Щодо не надання позивачем митної декларації країни відправлення суд, виходячи зі змісту частини другої статті 53 МК України, зазначає, що декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Оцінюючи доводи представника відповідача щодо неналежності висновку експерта від 06.01.2025 №20-12/01-2025 суд загалом погоджується з тим, що згаданий висновок не є носієм доказової інформації у спірних відносинах з огляду на відсутність перекладу використаної інформації українською мовою, а також недостатність використаної інформації про окремі характеристики цінових пропозицій товарів.
Поряд з цим, наведене не зумовлює висновку про обґрунтованість рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, адже за відсутності у відповідача належних та допустимих доказів, що з достатньою обґрунтованістю свідчили б про понесення позивачем будь-яких інших витрат, аніж ті, що включені у митну вартість товару, підстав для висновку про заниження позивачем митної вартості немає.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Враховуючи викладене вище, а також те, що відповідач у ході проведення митного оформлення не встановив фактів понесення позивачем додаткових витрат у зв'язку з придбанням товарів, заниження їх вартості в інший спосіб тощо, суд дійшов висновку про безпідставність рішень митного органу про коригування митної вартості ввезених позивачем товарів.
Суд зауважує, що доводи митного органу про заниження декларантом митної вартості товарів ґрунтуються виключно на припущеннях, що не підтверджені документально.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним (резервним) методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не навів жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже обов'язок щодо доведення правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товарів покладено на митний орган як на суб'єкта владних повноважень.
Однак відповідачем таких доказів суду не надано.
А оскільки в ході судового розгляду належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані для митного оформлення документи в сукупності підтверджують правильність визначення митної вартості імпортованого товару, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару є заниженою чи необ'єктивною, - відсутні.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати, а позов ТОВ "Мультітул-Стандарт" - задовольнити.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
А тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001 так само належить визнати протиправною та скасувати.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Мультітул-Стандарт" повністю.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 8677,13 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 59, 60/.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У постанові від 16.03.2020 у справі №1.380.2019.001962 Верховний Суд сформулював висновок, що справи про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів є справами з майновими вимогами. При оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму.
При цьому, частиною першою статті 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
А відповідно до частини третьої цієї статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Предметом спору у справі, що розглядається, була правомірність рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, на підставі якого позивач мав сплатити додатково ввізне мито та податок на додану вартість загалом у розмірі 521227,04 грн.
Позовну заяву подано до суду в електронному вигляді.
Таким чином, за звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2 про коригування митної вартості товарів позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 6254,72 грн (521227,04 грн х 1,5% х 0,8).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
З огляду на задоволення позову ТОВ "Мультітул-Стандарт" повністю, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати позивача у розмірі 6254,72 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Щодо сплати судового збору за звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування картки відмови від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001 суд враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові 27.08.2024 у справі №120/15468/23, відповідно до якого рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов'язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле. Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.
Тож позивач помилково сплатив судовий збір за звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправною та скасування картки відмови.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми /частина друга статті 7 Закону України "Про судовий збір"/.
Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням наведеного, суд вважає за доцільне повернути позивачу з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у розмірі 2422,41 грн (8677,13 грн - 6254,72 грн).
Також позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Суд враховує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених позивачем у цій справі витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копії: договору від 09.05.2025 про надання правової допомоги, додаткових угод від 09.05.2025.2025 №1 та №2, платіжної інструкції від 13.05.2025 №291966 /а.с. 54-56/.
У пункті 3.1 договору визначено, що розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану правову допомогу, визначається сторонами у додатковій угоді у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 09.05.2025 №2 розмір гонорару Бюро за надання правової допомоги за цим договором складає фіксовану суму 20000,00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якому вказала, що визначена сума гонорару не є співмірною зі складністю справи та ціною позову, а тому просила про її зменшення /а.с. 65-70/.
Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Досліджуючи питання співмірності суми понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд також звертає увагу на те, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 21.08.2020 у справі №520/2915/19 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Своєю чергою, суд враховує, що юридичний спір між сторонами справи, що розглядається, не характеризувався наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до його розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При цьому для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Виходячи з вищеописаних обставин справи, суд, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 6000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.
Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови від 07.01.2025 № UA401060/2025/000001.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6254,72 грн (шість тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні сімдесят дві копійки) та 6000,00 грн (шість тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 2422,41 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок одна копійка), сплаченого на підставі платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 13.05.2025 №291967.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мультітул-Стандарт" (код ЄДРПОУ 43856496; вул. Котляревського, 2-А, м. Полтава, Полтавська область, 36000).
Відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ 43997544; вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА