Справа № 420/43027/25
20 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 29 грудня 2025 року через підсистему Електронний суд(сформовано 28.12.2025) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)в якій позивач просить:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262940023871 від 20.10.2025 в частині відмови у призначенні пенсії за вислугу років, прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.10.2025 у зв'язку із відсутністю у заявника спеціального стажу роботи.
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1991 по 29.06.1996 та періодів роботи з 01.09.1994 по 31.08.2001; з 01.09.1997 по 30.07.2001; з 01.09.2001 по 23.08.2002; з 27.08.2002 по 12.10.2025, провести перерахунок усього наявного у неї спеціального стажу, включаючи зарахований за цим рішенням, повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугу років, подану ОСОБА_1 , відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
- Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 02 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка 12.10.2025 року, через веб-портал Пенсійного фонду України, подала заяву про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №262940023871 від 20.10.2025 позивачці було відмовлено у призначені пенсії за вислугою років, оскільки відсутній спеціальний стаж роботи.
Підставою для відмови сприяла відсутність спеціального стажу роботи, оскільки не зараховані періоди роботи згідно трудових книжок НОМЕР_2 від 01.09.1994, оскільки на першій сторінці трудової книжки число та місяць дописано іншими чорнилами та АР№027115 від 22.09.1997, та на першій сторінці трудової книжки відсутня дата, місяць та рік народження.
Представник позивача, зазначає, що позивачка не погоджується з такою відмовою, оскільки вважає, що спеціальний стаж її роботи на момент звернення із заявою про призначення пенсії є достатнім для призначення пенсії на підстав пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки даний стаж підтверджується записами у трудовій книжці.
Представник позивача вважає, що рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області №262940023871 від 20.10.2025 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, аналіз наведених у позові норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Представник зазначає, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Як зазначено вище, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, інших документів.
До суду 16.01.2026 року (вхід. № ЕС/6319/26) від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що 12.10.2025 року звернулась через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління.
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 20.10.2025 Головним управлінням винесено рішення № 262940023871 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років за відсутності спеціального стажу роботи 26 років 06 місяців та відомостей про звільнення з посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Пунктом «е» ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я незалежно від віку, якщо вони мали стаж роботи за спеціальністю, визначений на 01.04.2015 - 25 років, на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців; на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців.
Згідно з п 2.4 Порядку №22-1 пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1994, оскільки на першій сторінці трудової книжки число та місяць народження дописано іншими чорнилами;
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 22.09.1997, оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня дата, місяць та рік народження.
Представник відповідача зазначає, що для зарахування періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки.Позивачем документально не підтверджені дані, вказані вище періоди не можуть бути враховані до страхового стажу. Враховуючи, що позивач не має спеціального стажу роботи 26 років 06 місяців, а також відсутні відомості про звільнення з посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, право на призначення пенсії за вислугу років відсутнє.
Також, представник відповідача висловив свою думку щодо встановлення судового контролю.
Представник відповідача вважає, що дана вимога є передчасною, оскільки відновленню підлягають лише порушені права та в даному випадку відсутні об'єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку пенсії будуть порушені права позивача. Враховуючи, що захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, дана вимога є безпідставною.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у задоволені в повному обсязі.
До суду 19.01.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла копія електронної пенсійної справи позивачки.
До суду 21.01.2026 року (вхід. № ЕС/8081/26) від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що “недоліки» у трудових книжках позивача, визначені ГУ ПФУ в Одеській області не впливають на визначення страхового стажу позивача, а тому доводи у цій частині є неспроможними.
Також зазначає, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини. Однак, матеріали вказаної справи не містять, а пенсійним органом в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до відповідних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження пільгового стажу позивачки.
Щодо судового контролю, представник позивача наголосила, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно - правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення та не погоджується з твердженням представника відповідача про передчасність вимоги позивача про встановлення судового контролю, оскільки спростовується можливістю застосування означеного процесуального права учасника процесу виключно після звернення процесу та набрання законної сили рішення суду. Процесуальні норми не містять обмежень стосовно стадії судового процесу, на якій стороною може бути заявлено про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, представник наполягає на задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою від 20 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 .
Судом встановлено, що по досягненню 50-річного віку, позивачка, 12.10.2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за вислугу років.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсії - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви за призначенням/перерахунку пенсії, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262940023871 від 20.10.2025 року про відмову в призначені пенсії - відмовлено у призначенні пенсії.
Підставою для відмови вказано:
Вік заявниці - 51 рік.
Страховий стаж особи становить - 33 роки11 місяців 13 днів.
Спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 року - відсутній
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1994, оскільки на першій сторінці трудової книжки число та місяць народження дописано іншими чорнилами;
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 22.09.1997, оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня дата, місяць та рік народження.
Прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, за відсутністю відомостей щодо звільнення з посади, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років та спеціального стажу роботи 26 років 06 місяців.
Також, судом досліджено копію трудових книжок позивачки серії НОМЕР_3 та НОМЕР_2 , диплом спеціаліста серії НОМЕР_5 та додаток до нього, також довідка з Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Пунктом 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону №1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом №1788-XII.
Закон України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11.10.2017.
Тобто, пенсія за вислугу років згідно із нормами Закону №1788-ХІІ призначається за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного цим Законом страхового і спеціального стажу.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Надалі, з прийняттям Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а з прийняттям Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом е статті 55 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2017 - не менше 26 років 6 місяців та після цієї дати:
- з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
- з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
- з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
- з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
- з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
- з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
- з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом 3 цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року.
Рішенням від 04.06.2019 №2-р/2019 Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту а статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII.
Відповідно до другого пункту рішення положення пункту а статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, починаючи з 04.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII, відповідно до якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у загальноосвітніх навчальних закладах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
За змістом Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у загальноосвітніх навчальних закладах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Підставою для відмови у призначенні пенсії за вислугу років слугувала, зокрема, відсутність спеціального стажу роботи 26 років 06 місяці.
Таким чином, вимога щодо необхідного спеціального стажу визначена пенсійним органом станом на 11.10.2017 (26 років 6 місяців), без врахування рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019.
Суд встановив, що по досягненню 51 року, позивачка, 12.10.2025 року звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України, подала заяву про призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.
За результатами розгляду заяви за призначенням/перерахунку пенсії, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262940023871від 20.10.2025року про відмову в призначені пенсії - відмовлено у призначенні пенсії.
Відповідно до якого підставою для відмови вказано:
Вік заявниці - 51 рік.
Страховий стаж особи становить - 33 роки11 місяців 13 днів.
Спеціальний стаж роботи станом на 11.10.2017 року - відсутній
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 01.09.1994, оскільки на першій сторінці трудової книжки число та місяць народження дописано іншими чорнилами;
- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_3 від 22.09.1997, оскільки на першій сторінці трудової книжки відсутня дата, місяць та рік народження.
Судом досліджена надана позивачем копія трудової книжки НОМЕР_2 , з якої вбачається:
- Спірний запис №1:01.09.1994- прийнята на посаду вчителя української та німецької мови по строковій угоді, на підставі наказу №162 від 01.09.94;
- Спірний запис №2: 31.08.2001- звільнена з посади вчителя української та німецької мови у зв'язку з переводом з ЗОШ №43 м. Києва, ст. 36 п. 3 КЗпП України, на підставі наказу №100/к від 29.08.2001;
- Спірний запис №3:01.09.2001 - прийнята на роботу вчителем німецької мови за строковою угодою по 25.08.2002 року, на підставі наказу №02-02-706 від 27.08.2021року;
- Спірний запис №5: 23.08.2002 - звільнена у зв'язку із закінченням строку трудового договору п.2 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу №02-02-518 від 01.08.02;
- Спірний запис №6: 27.08.2002 - прийнята на роботу вчителем німецької мови, на підставі наказу №671к від 23.08.02 та наказу СШ112 №105к від 27.08.02.
Працювала на вказаній посаді до дати звернення, тобто до 12.10.2025 року.
Також, судом досліджена копія трудової книжки НОМЕР_3 , з якої вбачається:
- Спірний запис №1: 01.09.1997 - прийнята на посаду вихователя, на підставі наказу №200 від 22.09.1997;
- Спірний запис №2: 30.07.2001 - звільнена з посади вихователя за згодою сторін ст. 36 п. 1 КЗпП України, на підставі наказу №186 від 23.07.2001.
Також судом було досліджено відповідь №1635-19-1/2025 від 19.09.2025 року від ЖДУ ім. Івана Франка на адвокатський запит, де був підтверджений період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1996 року.
Дослідивши надані до суду докази та зміст трудової книжки позивача та листа №1635-19-1/2025 від 19.09.2025 року від ЖДУ ім. Івана Франка, суд доходить висновку, що пенсійним органом помилково не враховані спірні періоди до спеціального стажу позивача, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.6 вказаної Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз наведених норм права доводить, що саме на роботодавця покладено обов'язок заповнення трудової книжки робітника, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем покладених на нього обов'язків.
Суд погоджується з доводами позивача, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. А тому, пенсійний орган не може перекладати тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці на позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача пенсії за віком.
У свою чергу суд зазначає, що відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, Головним управлінням помилково не враховано інформацію наявну у відповіді №1635-19-1/2025 від 19.09.2025 року від ЖДУ ім. Івана Франка на адвокатський запит, з якої підтверджується період навчання з 01.09.1991 по 29.06.1996 року.
Так, до 01.01.1992 питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР «Про державні пенсії», статтею 58 якого було визначено, що пенсії за вислугу років, встановлені постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються.
Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання статті 58 вказаного Закону постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я.
Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що у стаж роботи вчителів та інших працівників освіти, крім роботи, зазначеної у пункті 1 цього Положення, зараховуються час навчання у педагогічних навчальних закладах та університетах, якщо йому безпосередньо передувала та безпосередньо за ним слідувала педагогічна діяльність.
Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, вказані норми дають підстави для висновку, що період навчання підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників освіти, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262940023871від 20.10.2025 про відмову у призначенні пенсії є правомірними та належать задоволенню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок усього наявного у неї спеціального стажу, включаючи зарахований за цим рішенням, повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугу років, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», внесені зміні доПорядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від25 листопада 2005 року № 22-1, зокрема, п.4.2 Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу та п.4.10. передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, враховуючи, що встановлені та з'ясовані судом обставини свідчать про протиправне відхилення відповідачем наданих позивачем документів на підтвердження свого страхового стажу та судом не встановлено необхідності у наданні позивачем додаткових доказів для підтвердження свого страхового стажу, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок усього наявного у неї спеціального стажу, включаючи зарахований за цим рішенням та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за вислугу років є правомірними та належать задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Згідно з приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, суд дійшов висновку, що вони не відповідають ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони вчиненні не у спосіб, передбачені законом та є необґрунтованими, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню.
Враховуючи що позов задоволено, на користь позивача належить стягненню судовий збір в розмірі 968,96 грн., сплачений за основну позовну вимогу, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Також у позовній заяві позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає, що воно не належить задоволенню, з таких підстав.
Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи те, що зазначена норма не є імперативною та позивачем не надано доказів того, що рішення не буде виконане відповідачем добровільно, суд вважає, що клопотання не належить задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 262940023871 від 20.10.2025 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоду навчання з 01.09.1991 по 29.06.1996 та періодів роботи: з 01.09.1994 по 31.08.2001; з 01.09.1997 по 30.07.2001; з 01.09.2001 по 23.08.2002; з 27.08.2002 по 12.10.2025, згідно із записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.09.1994 та НОМЕР_3 від 22.09.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко