Справа № 420/5249/23
20 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року по справі № 420/5249/23, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 20.01.2023 роки - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
3обов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 20.01.2023 роки - у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду набрало чинності 18.01.2024 року.
06.04.2026 року до суду від представника Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року по справі № 420/5249/23, шляхом:
«стягнення з Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області (вул. Софіївська, 19, м. Одеса, код ЄДРПОУ 43163579) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 20.01.2023 в сумі 324 711, 98 грн.».
В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділ) перебуває виконавче провадження № 74261309 з примусового виконання вимог виконавчого листа № 420/5249/23, виданого 01.02.2024 Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 20.01.2023 роки у розмірі до 30000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. 23.02.2024 відповідно до частини четвертої ст. 27 Закону №1404-VIII державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі передбаченому частиною третьою ст. 27 Закону №1404-VIII - 28400 грн. 23.02.2024 держаним виконавцем керуючись ст. 42 Закону №1404-VIII та пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) (із змінами) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 269 грн. 29.03.2024 у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження до відділу надійшов лист Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області вих. №46.06-303 від 19.03.2024 та додатки до нього. З метою виконання зазначеної Постанови територіальним управлінням Служби судової охорони у Одеській області був здійснений розрахунок потреби в коштах та 25.12.2023 надісланий лист до центрального органу управління Служби судової охорони щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду по КЕКВ 2800 «Інші видатки» в сумі 454 596,78 грн., а також 18.03.2024 надіслана доповідна записка щодо виділення додаткових кошторисних призначень по КЕКВ 2800 «Інші видатки» на нарахування та виплату додаткової винагороди в сумі - 383 160,14 грн., та 32000,00 грн. на стягнення виконавчого збору. На підставі викладеного, ТУ ССО у Одеській області у листі посилається на те, що виконання зазначеного судового рішення відбудеться в найкоротші терміни, з урахуванням надходжень відповідних асигнувань за вищевказаною бюджетною програмою. Отже, на виконання рішення суду у справі № 420/5249/23 Територіальним управлінням Служби судової охорони в Одеській області здійснено нарахування щомісячної додаткової винагороди та розраховано суму доплати з 24.02.2022 року по 20.01.2023 проте, виплата доплати за вказаний період не здійснена. Відтак, рішення суду в частині виплати нарахованої щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 в сумі 324 711, 98 грн залишається не виконаним та зазначена сума винагороди не виплачена стягувачу. Отже, зі змісту наданих до відділу відомостей вбачається, що як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення, Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області вказує на відсутність фінансування необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями.
Розглянувши доводи представника, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
Надаючи правову оцінку доводам заяви про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною третьою статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд дійшов висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
Згідно приписів ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024 року, внесені зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, в частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Приписами ч.3 ст. 378 КАС України (в редакції, чинні на момент розгляду судом першої інстанції заяви про зміну порядку та способу виконання судового рішення) передбачено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року по справі № 420/5249/23 заявник зазначає про відсутність фінансування у ТУ ССО у Одеській області. Так, виплата нарахованої на виконання судового рішення щомісячної додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 в сумі 324 711, 98 грн. не здійснена внаслідок відсутності виділення відповідних коштів.
Вказане, на думку заявника, свідчить про те, що ТУ ССО у Одеській області добровільно не виконала рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Суд зазначає, що оскільки виконання рішення суду у цій справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат щодо виділення бюджетних призначень для виконання рішень судів з окремих питань виплати грошового забезпечення.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування ТУ ССО у Одеській області, то суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду.
При цьому суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості додаткової винагороди працівникам Служби судової охорони не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання грошового забезпечення, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника заявника про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року по справі № 420/5249/23.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 року по справі № 420/5249/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко