20 квітня 2026 рокусправа № 380/729/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кухар Н.А. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №104850008553 від 25.11.2025 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з не зарахуванням періоди роботи за трудовою книжкою від 10.09.1981 року НОМЕР_2 з 01.04.1985 по 16.09.1985 роки, оскільки запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком з 18.11.2025 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати періоди роботи за трудовою книжкою від 10.09.1981 року НОМЕР_2 з 01.04.1985 по 16.09.1985 роки та період догляду за дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1331,20 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь, ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 000 (десяти тисяч гривень) згідно Договору № 26072506 Про надання правничої допомоги/юридичних послуг «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» (ФОП « ОСОБА_4 ») від 26.07.2025 року.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №104850008553 від 25.11.2025 року про відмову у призначенні пенсії. Вважає таке протиправним, так як у нього є усі необхідні документи щодо його трудового стажу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді від 16 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, подав відзив на позовну заяву (вх. №7527 від 30.01.2026 року), в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.
Необхідний страховий стаж згідно зі статтею 26 Закону України № 1058 становить 27 років. Після досягнення віку 63 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року необхідний страховий стаж становить від 20 до 30 років та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії за віком від №104850008553 від 25.11.2025 загальний стаж позивачки становить 20 років 07 місяців 20 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.1985 по 16.09.1985, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи . Головним управлінням прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядком. Щодо вимоги позивачки зобов'язати Головне управління зарахувати період догляду за дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звертаємо увагу на те, що періоди по догляду за дітьми враховані в стаж для розрахунку її пенсії 20 років 07 місяців 20 днів. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням про відмову у призначенні пенсії від 25.11.2025 №104850008553 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Вказаним рішенням встановлено:
Вік заявника 61 рік 09 місяць 26 днів;
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік.
Страховий стаж особи становить 20 років 07 місяців 20 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами по страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 01.04.1985 по 16.09.1985 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки запис після звільнення з роботи не завірений підписом уповноваженої особи. Для зарахування, необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів.
У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 63 роки за наявності страхового стажу з 01.01.2027 по 31.12.2027 від 24 до 34 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів 23.01.2029.
Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших чинних нормативно-правових актів.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок призначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно ст. 26 Закону № 1058 пенсійний вік становить 60 років. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 та 65 років. Після досягнення віку 63 роки з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року необхідний страховий стаж становить від 21 до 31 року, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 10583 страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 зазначеного Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
У спірний період порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до абзаців 2-4 пункту 2.2 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пунктів 2,27 - 2.28 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв'язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України".
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень вказаного пункту Інструкції №58 вбачається, що у разі звільнення особи записи у трудовій книжці мають бути засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи.
Разом з тим, суд зазначає, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17
Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з з 01.04.1985 по 16.09.1985 у Яготинському детсаду згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом уповноваженої особи.
Разом із тим, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Так, трудова книжка НОМЕР_3 містить записи, що позивач у період з 01.04.1985 по 16.09.1985 працювала у Яготинському детсаду із зазначенням посади, номерів та дат наказів про прийняття та звільнення (записи 10-11).
Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву установи, записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені відбитком печатки Яготинському детсаду.
Наявність у трудовій книжці печатки роботодавця та всіх інших обов'язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем, однак з певним порушенням законодавства (стосовно підпису), що не може бути підставою для не зарахування позивачу періодів її роботи до страхового стажу.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису законодавством не передбачено. Недоліки, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від її волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на її право на пенсійне забезпечення.
Відтак, суд вважає, що факт роботи позивача у Яготинському детсаду у період з 01.04.1985 по 16.09.1985 підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_3 у повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи у Яготинському детсаду з 01.04.1985 по 16.09.1985, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати їх до страхового стажу підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про зарахування до страхового стажу за період догляду за дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суд зазначає, що згідно розрахунку стажу позивачки періоди по догляду за дітьми враховані в стаж для розрахунку її пенсії.
Позивач не надав доказів протилежного, там не заперечив висловлене у відзиві на позовну заяву, оскільки не скористався правом на подання відповіді на відзив.
Отже позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити частково, визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №104850008553 від 25.11.2025 в частині не зарахування періоду роботи позивачки за трудовою книжкою від 10.09.1981 року НОМЕР_2 з 01.04.1985 по 16.09.1985 роки та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати періоди роботи позивачки до страхового стажу з 01.04.1985 по 16.09.1985 р.
Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити пенсію за віком з 18.11.2025 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» то така вимога до задоволення не підлягає, так як у позивачки відсутній необхідний страховий стаж 31 рік.
Судовий збір слід стягнути в користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Позивача у позовних вимогах просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь, ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 10 000 (десяти тисяч гривень) згідно Договору № 26072506 Про надання правничої допомоги/юридичних послуг «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ» (ФОП «МІТЕРЄВ ДЕНИС СЕРГІЙОВИЧ») від 26.07.2025 року.
При вирішенні цієї вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст.134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.
Суд звертає увагу, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.07.2024 у справі №340/1498/22, від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 та від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Крім того, у разі, наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою ст.134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої ст.134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 23.07.2023 у справі №340/4492/22.
Також при визначенні суми відшкодування, то суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до п. 21 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 (касаційне провадження №К/9901/29763/20), при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Суд враховує те, що позов задоволено частково, справа є справою незначної складності і була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). В даних правовідносинах наявна стала практика Верховного Суду. Судові засідання у справі не проводились. Отже, беручи до уваги встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що розумно обґрунтованими і справедливими є витрати на правничу допомогу в сумі 2000 грн, які і підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. В іншій частині заяви про стягнення витрат на правничу допомогу суд відмовляє, у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №104850008553 від 25.11.2025 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.04.1985 по 16.09.1985 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період роботи з 01.04.1985 по 16.09.1985 р.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір розмірі 665,60 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
СуддяКухар Наталія Андріївна