справа №380/22157/25
про продовження строку для подання звіту про виконання судового рішення
20 квітня 2026 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення та клопотання позивача про відмову у прийнятті звіту і накладення штрафу у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме ухвалено :
Визнати протиправною бездіяльність (дії) Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію та інші додаткові види забезпечення) за період з 27.02.2022 по 19.05.2023 включно, а також похідних виплат (одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481,00 грн) та на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти, та виплатити різницю між нарахованими та виплаченими сумами.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за 40 (сорок) днів невикористаної щорічної основної відпустки, нарахованої наказом №219 від 28.07.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової компенсації за 40 (сорок) днів невикористаної щорічної основної відпустки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України № 2050-III та Порядку № 159.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 заяву позивача задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 протягом тридцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили подати звіт про його виконання.
На виконання вимог вказаної ухвали, 16 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником Військової частини НОМЕР_1 подано документ (який за своєю правовою суттю є звітом суб'єкта владних повноважень) під назвою «Клопотання про долучення доказів».
У поданому звіті відповідач повідомляє, що командуванням військової частини вживаються усі залежні від них організаційно-правові заходи, спрямовані на реальне виконання рішення суду.
Зокрема, відповідач зазначає, що фінансово-економічною службою було здійснено розрахунок заборгованості, після чого 13 березня 2026 року за вих. № 1039/2/480 було направлено відповідну заявку на витребування коштів до розпорядника вищого рівня - забезпечувального органу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Військова частина стверджує, що оскільки вона є бюджетною установою, фактичний перерахунок та виплата коштів позивачу будуть здійснені в негайному порядку одразу після надходження відповідного цільового фінансування на реєстраційні рахунки частини.
Додатково, 20 березня 2026 року відповідачем на виконання вимог суду надано вичерпну інформацію щодо особи керівника суб'єкта владних повноважень.
Не погоджуючись із доводами відповідача, 03 квітня 2026 року позивач подав до суду клопотання про відмову у прийнятті поданого звіту та застосування до керівника суб'єкта владних повноважень (командира військової частини) заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу в максимальному розмірі.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач наголошує, що вжиті відповідачем заходи носять суто формальний характер, оскільки направлення внутрішньої відомчої заявки на фінансування не є тотожним фактичному виконанню судового рішення. Позивач зауважує, що судове рішення може вважатися виконаним лише з моменту фактичного зарахування присуджених коштів на його банківський рахунок. При цьому позивач, посилаючись на сталу практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, стверджує, що посилання державного органу на відсутність бюджетних асигнувань чи на тривалість внутрішніх фінансових процедур не є поважною причиною для тривалого невиконання остаточного рішення суду та не звільняє боржника від відповідальності.
Надаючи оцінку поданому звіту відповідача та клопотанню позивача, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини шостої статті 382-1 КАС України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Також суд роз'яснює, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Попередити відповідача, що суд згідно положень статті 382-3 КАС України:
- відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення; якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу;
- у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення;
- у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Суд цілком поділяє позицію позивача щодо того, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Кечко проти України», «Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України») та правових висновків Верховного Суду, відсутність бюджетного фінансування, посилання на брак коштів чи внутрішні бюрократичні процедури не можуть слугувати абсолютною та легітимною підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. Держава не може посилатися на відсутність певних коштів для виправдання невиконання своїх зобов'язань за судовим рішенням.
Гарантоване статтею 129-1 Конституції України право на виконання судового рішення вважається реалізованим виключно з моменту фактичної виплати присуджених коштів стягувачу, а не з моменту вчинення боржником підготовчих чи організаційних дій.
Разом з тим, здійснюючи судовий контроль, суд зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно оцінити обставини, що перешкоджають негайному виконанню судового рішення, та з'ясувати наявність чи відсутність вини (умислу) суб'єкта владних повноважень.
Аналізуючи вжиті Військовою частиною НОМЕР_1 заходи, суд бере до уваги специфіку статусу відповідача. Військова частина є бюджетною установою (розпорядником коштів нижчого рівня), яка фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України і не наділена повноваженнями самостійно генерувати чи перерозподіляти доходи для здійснення незапланованих виплат без відповідного цільового асигнування з боку головного розпорядника - Міністерства оборони України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Як встановлено з матеріалів поданого звіту, керівництво військової частини не ухиляється від виконання покладених судом обов'язків. Командиром військової частини вчинено необхідний та залежний від нього на даному етапі алгоритм дій: фінансово-економічною службою здійснено перерахунок та визначено точну суму заборгованості перед позивачем, після чого 13 березня 2026 року за вих. № 1039/2/480 невідкладно скеровано відповідну заявку на витребування цільових коштів до розпорядника вищого рівня.
Суд усвідомлює, що процедури руху бюджетних коштів, їх погодження та виділення, особливо в умовах правового режиму воєнного стану, є складним та багатоетапним процесом, який об'єктивно потребує певного проміжку часу та виходить за межі виключної компетенції командира військової частини.
Щодо вимоги позивача про накладення штрафу, суд наголошує на наступному. Інститут штрафу, передбачений частиною 2 статті 382 КАС України, має карально-превентивну природу і є винятковим (крайнім) заходом процесуального примусу.
Він застосовується судом у випадках доведеного злісного ухилення від виконання судового рішення, відкритого ігнорування вимог суду або явної, свідомої та безпідставної бездіяльності керівника органу.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується вчинення командиром військової частини НОМЕР_1 активних та послідовних дій, спрямованих на отримання необхідного фінансування для погашення боргу перед позивачем, суд констатує відсутність у його діях ознак злісного ухилення. За таких обставин, застосування суворих фінансових санкцій на даному етапі є непропорційним та передчасним.
Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Водночас, згідно з частиною 2 статті 382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суд має імперативне право встановити новий строк подання звіту.
З метою забезпечення балансу інтересів сторін, реального відновлення порушених прав позивача, а також надання відповідачу об'єктивно необхідного та розумного часу для завершення фінансово-бюрократичних процедур (отримання коштів від ІНФОРМАЦІЯ_2 та здійснення транзакції), суд вважає за доцільне клопотання позивача задовольнити частково. Суд відмовляє у негайному накладенні штрафу на командира військової частини, проте вважає за необхідне продовжити дію судового контролю шляхом встановлення нового строку для подання остаточного звіту про фактичне виконання судового рішення тривалістю 20 (двадцять) днів.
При цьому суд попереджає керівника Військової частини НОМЕР_1 : процесуальне продовження строку на виконання рішення суду не є безмежною. У разі ненадходження присуджених коштів на розрахунковий рахунок позивача у встановлений новий 20-денний строк та неподання до суду належних фінансових доказів (платіжних доручень) фактичного виконання судового рішення, судом буде ініційовано розгляд питання про застосування штрафних санкцій, передбачених частиною 2 статті 382 КАС України. Судове рішення має бути виконане.
Керуючись ст.ст. 121, 241, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. Клопотання позивача про відмову у прийнятті звіту та накладення штрафу - задовольнити частково.
2. Відмовити у накладенні штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень - командира Військової частини НОМЕР_1 .
3. Продовжити (встановити новий) строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року у справі № 380/22157/25 на 20 (двадцять) днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 у встановлений 20-денний строк подати до Львівського окружного адміністративного суду остаточний звіт про виконання судового рішення (із доданням платіжних доручень, що підтверджують фактичне перерахування коштів ОСОБА_1 ).
5. Попередити керівника Військової частини НОМЕР_1 , що у разі невиконання судового рішення та неподання звіту у новий встановлений строк, судом буде застосовано штраф, передбачений частиною 2 статті 382 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Коморний О.І.