справа№380/4416/26
15 квітня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Чаплик І.Д.,
секретар судового засідання Тимоць М.А.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови
ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 79000, м. Львів, пр-т Чорновола, 39; ЄДРПОУ: 35009358), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця за виконавчим провадженням №80387324 від 03 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження, складену ОСОБА_2 ;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 04 березня 2026 року про арешт коштів боржника (за виконавчим провадженням №80387324), складену ОСОБА_2 ;
зобов'язати Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закрити виконавче провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 квітня 2025 року Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України була винесена постанова серії ББА №135270 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Вказана постанова позивачем була оскаржена в судовому порядку. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25.06.2025 у справі №462/3334/25 скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №135270 від 25.04.2025. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 скасовано рішення Личаківського районного суду м. Львова від 25.06.2025 у справі №462/3334/25 та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Проте постанова про накладення адміністративного стягнення була звернута до виконання через три місяці з моменту набрання нею законної сили, тобто з порушенням строку, визначеного КУпАП, що зумовило звернення позивача до суду.
Ухвалою від 11.03.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав неповної сплати позивачем судового збору.
24.03.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просив розглядати позовні вимоги у такій редакції:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця за виконавчим провадженням №80387324 від 03 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження, складену ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) сторін згідно із особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий розгляд справи призначено на 15.04.2026. Зобов'язано Личаківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати суду матеріали виконавчого провадження ВП №80387324 щодо примусового виконання постанови №ББА №135270 від 25.04.2025, складеної Управлінням патрульної поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1020 грн.
Копію позовної заяви з додатками відповідачу було надіслано в його електронний кабінет 12.03.2026, а копію ухвали від 30.03.2026 було надіслано 30.03.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
15.04.2026 позивач подав до суду заяву, у якій просив прийняти уточнення позовних вимог у такому вигляді: «Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця за виконавчим провадженням №80387324 від 03 березня 2026 року про відкриття виконавчого провадження, складену ОСОБА_2 , із покладенням на відповідача обов'язку усунути наслідки її прийняття, у тому числі повернути безпідставно стягнуті грошові кошти у розмірі 1695 (одна тисяча шістсот дев'яносто п'ять) грн 00 коп.».
У судовому засіданні 15.04.2026 позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Згідно з частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду, суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.
Ухвалою від 15.04.2026 заяву позивача про уточнення позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто заявнику без розгляду.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
25.04.2025 Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №135270 за частиною другою статті 122 КУпАП, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із позовом про її оскарження.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25.06.2025 у справі №462/3334/25 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №135270 від 25.04.2025, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України, винесену відносно ОСОБА_1 скасовано, а провадження про притягнення ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення ч. 2 ст. 122 КУпАП закрито.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції задоволено. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 25 червня 2025 року в адміністративній справі №462/3334/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови і закриття провадження у справі - скасовано та ухвалено нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Управлінням патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції було направлено постанову серії ББА №135270 до примусового виконання.
Державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Скопом Тарасом Андрійовичем було винесено постанову від 03.03.2026 про відкриття виконавчого провадження №80387324 з виконання постанови Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції серії ББА №135270 від 25.04.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1020 грн.
Також 04.03.2026 державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).
Згідно зі статтею 2 Закону №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті З Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до вимог частини другої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) «Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Відповідно до частин першої та другої статті 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з нормами статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення визначено главою 24 КУпАП.
Згідно зі статтею 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до частини першої статті 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 299 КУпАП при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Частинами третьою, четвертою статті 299 КУпАП визначено, що постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Статтею 307 КУпАП передбачені строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу. Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.
Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
За приписами статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Статтею 304 КУпАП визначено, що питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Звертаючись до суду із позовом про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження позивач обґрунтовує свої доводи порушенням строку пред'явлення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ББА №135270, який мав становити 3 місяці з моменту її прийняття. Проте виконавче провадження щодо неї було відкрите лише 03.03.2026, тобто із порушенням строку, визначеного КУпАП.
Суд зазначає, що за нормами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 було запроновано відповідачеві подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову. Окрім того, з метою повного та всебічного встановлення обставин справи суд в ухвалі від 30.03.2026 зобов'язав відповідача надати до суду матеріали виконавчого провадження, щодо якого була винесена спірна постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.03.2026.
Проте станом на момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та не подав до суду затребувані матеріали.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Окрім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Оскільки усупереч обов'язку, встановленому частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у ході розгляду справи судом, відповідачем не було подано доказів відсутності підстав для задоволення позовних вимог та заперечень щодо позовної заяви, суд, з врахуванням норм частини четвертої статті 159 КАС України, приходить до висновку про задоволення позову позивача щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження №80387324 від 03 березня 2026 року.
Щодо способу захисту порушеного права позивача, то суд приходить до висновку, що з огляду на встановлені ним обставини справи, відповідач передчасно прийняв постанову від 03.03.2026 про відкриття виконавчого провадження №80387324, не перевіривши наявність усіх підстав для прийняття виконавчого документа до виконання. З огляду на викладене, вказана постанова не може бути визнана протиправною, а лише підлягає скасуванню.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №826/15117/17, яка підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи.
Предметом доказування відповідно до частини 2 статті 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №80387324 від 03 березня 2026 року.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 287 підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.03.2026 про відкриття виконавчого провадження №80387324 щодо примусового виконання постанови №ББА №135270 від 25.04.2025, складеної Управлінням патрульної поліції у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1020 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 79000, м. Львів, пр-т Чорновола, 39; ЄДРПОУ: 35009358) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1064 (тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.04.2026.
Суддя Чаплик І.Д.