20 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/300/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , оформлену листом від 22.12.2025року вих №6/18/2/6812 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним з батьків, що є особою з інвалідністю 1 групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту “г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинам, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним з батьків, що є особою з інвалідністю 1 групи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 з 14.05.2021 проходить військову службу за контрактом у ЗСУ, з 08.01.2025 на посаді механіка-водія у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач у вересні 2025 року подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 “Про військовий обов'язок і військову службу» через необхідність здійснювати постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи підгрупа Б. Оскільки відповідь про результати розгляду рапорту тривалий час не надавалася, позивач був змушений звернутися на гарячу лінію Міністерства оборони України. В подальшому, 30.12.2025 на вайбер позивачу надійшла відповідь в/ч НОМЕР_2 від 22.12.2025 року, відповідно до якої позивача повідомлено про відсутність правової підстави для звільнення на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки встановлено, що в матері позивача є рідна сестра ОСОБА_3 та не надано документів, що вона сама потребує постійного стороннього догляду. Однак, при цьому не враховано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає разом з ОСОБА_2 , яка потребує постійного догляду. ОСОБА_3 зареєстрована та постійно проживає в іншому населеному пункті, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та довідкою Попельнастівської сільської ради від 02.01.2026. ОСОБА_3 має власну сім'ю - чоловіка, повнолітніх дітей, з якими пов'язана спільним побутом, взаємними правами та обов'язками. Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов від 05.06.2025 до складу сім'ї ОСОБА_2 входить лише син - ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_3 хоч і є родичом другого ступеню споріднення з ОСОБА_2 , однак членом її сім'ї не являється. Вони не проживають разом, не пов'язані спільним побутом, взаємними правами та обов'язками. Крім того, ОСОБА_3 є особою, непрацездатною за віком, особою з інвалідністю ІІІ групи безтерміново, якій протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба, що підтверджується довідкою МСЕК від 02.07.2018. Згідно виписки з амбулаторної карти ОСОБА_3 від 08.01.2026 за станом здоров'я хворій протипоказано важка фізична праця, тривала ходьба, рекомендовано обмеження фізичних навантажень. Вказано, що за станом здоров'я вона не може здійснювати догляд за іншими особами. А тому саме позивач є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи. Вважає дії військової частини НОМЕР_1 незаконними і такими, що порушують його право на звільнення з військової служби.
Ухвалою судді від 28.01.2026 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.39).
Представником відповідача надано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував (а.с.53-56). В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що законодавством визначено одну з умов звільнення з військової служби на підставі абз.13 п. 3 ч.12 ст.26 “Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Вказує, що листом від 28.12.2025 за вих.№6/18/2/6812 позивача повідомлено, що із наданих позивачем документів до рапорту слідує, що у матері позивача є рідна сестра - ОСОБА_3 член сім'ї другого рівня споріднення. Відтак, оскільки позивачем не надано підтвердження того, що сестра його матері потребує постійного стороннього догляду, то відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби. З цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позову .
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 08.01.2025 проходить службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 11.06.1993 року та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2026 р. (а.с.25-30, 37).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.34), в якому просив звільнити його з військової служби на підставі абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Даний рапорт обґрунтовано тим, що він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за матір'ю, яка є інвалідом першої групи та потребує стороннього догляду.
До рапорту позивач додав наступні документи: копію паспорту громадянина України; копію військового квитка; копію картки платника податків; копію витягу з реєстру територіальної громади; копію паспорту громадянки України ОСОБА_2 ; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копію акту обстеження матеріально-побутових умов проживання; копію консультативного висновку спеціаліста; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 ; копію довідки про родину призовника; копію відомостей про склад зареєстрованих у житловому приміщенні; копію акту обстеження матеріально-побутових умов проживання; копію рекомендацій; копію витягу з експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.05.2025 р. (а.с.34).
Розглянувши вказаний рапорт, відповідач листом від 28.12.2028 №6/18/2/6812 повідомив позивача, що надані документи не підтверджують наявність підстав для звільнення, оскільки у його матері є рідна сестра - громадянка ОСОБА_3 , яка може здійснювати догляд за нею, оскільки не надано підтвердження того, що сестра його матері потребує постійного стороннього догляду, як це передбачено абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.33).
Позивач вважає вказану відмову протиправною, оскільки він є єдиною особою, яка може здійснювати догляд за матір'ю, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі за текстом - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з ч.2 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу (ч.6 ст.2 Закону №2232).
Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим ч.1 ст.1 Закону України “Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
17.03.2014 після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 “Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України “Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває на час розгляду даної справи.
Підстави для звільнення військовослужбовців із військової служби визначні у ст.26 Закону № 2232.
Згідно п.п.“г» п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232).
Особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років (абзац шостий Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 (далі за текстом - Постанова № 413).
Зі змісту норми п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином “відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж “юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24.
З матеріалів справи вбачається, що мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи підгрупи Б, що підтверджується витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.05.2025. (а.с.7-14).
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а.с.15).
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 05.06.2025 ОСОБА_2 зареєстрована та фактично проживає АДРЕСА_1 , разом із сином ОСОБА_1 (а.с.20).
У відповідності до п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232 визначальною підставою для звільнення особи з військової служби у спірних правовідносинах є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Тобто, додатковою умовою, окрім необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи, є відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Підпунктом 14.1.263 п.14.1 ст.263 Податкового кодексу України (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Так, підставою для відмови позивачу в звільненні зі служби згідно поданого ним рапорту відповідачем вказано наявність у матері позивача сестри - ОСОБА_3 , проте відсутні докази, що дана особа сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, тобто тих сімейних обставин, які визначені частиною дванадцятою статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Із матеріалів справи судом встановлено, що в матері позивача - ОСОБА_2 наявний член сім'ї другого ступеня споріднення - сестра ОСОБА_3 .
На підтвердження неможливості здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 її сестрою - ОСОБА_3 позивач зазначив, що остання зареєстрована та проживає в іншому населеному пункті, на підтвердження чого надав довідку Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області (а.с.21).
Також, до матеріалів справи позивачем додано заяву ОСОБА_3 , складену нею та нотаріально посвідчену 20.11.2025, в якій остання зазначила, що вона відмовляється від здійснення догляду за своєю сестрою ОСОБА_2 , так як не має змоги це робити за станом здоров'я, оскільки хворіє, має ІІІ групу інвалідності та потребує стороннього догляду (а.с.36).
Матеріали справи також містять довідку до акту огляду МСЕК серія 12 АА №620308, з якої вбачається, що ОСОБА_3 має ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, ураження опорно-рухового апарату (а.с.35). Окрім того, вона є пенсіонеркою та особою похилого віку.
Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що сестра його матері - ОСОБА_3 , не має можливості здійснювати постійний догляд за його матір'ю - ОСОБА_2 , зважаючи на те, що вона є особою з інвалідністю, похилого віку та є пенсіонеркою.
Відтак, суд вважає, що позивачем надано докази на підтвердження зазначених у рапорті обставин, зокрема, стосовно того, що він є особою, яка може здійснювати догляд за його матір'ю ОСОБА_2 та стосовно того, що сестра його матері - ОСОБА_3 , не має можливості здійснювати відповідний догляд, оскільки є пенсіонеркою, тобто непрацездатною особою.
Відомостей щодо інших осіб, які мають можливість доглядати за матір'ю позивача матеріали справи не містять. Відповідачем наявності таких обставин суду не повідомлено.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, підтверджених відповідними доказами, щодо необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю, особою з інвалідністю І групи, відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які б могли забезпечити та погодились здійснювати відповідний догляд, суд доходить висновку про протиправність відмови відповідача в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби із посиланням на наявність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
В свою чергу судом було досліджено лист за №6/18/2/6812 від 28.12.2025 року Військової частини НОМЕР_1 , яким фактично відмовлено в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби та не встановлено інших фактичних обставин, на які б посилався відповідач, та які, в свою чергу, могли слугувати підставою для відмови в задоволенні рапорту.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність визнання протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до абз.13 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі поданого ним рапорту.
З огляду на викладене, враховуючи висновок суду про протиправність відмови військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також враховуючи той факт, що саме до повноважень відповідача віднесено звільнення військовослужбовців зі служби, суд вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з урахуванням висновків суду.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», підстави для стягнення у цій справі судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Керуючись ст.ст.139, 243-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5, абз.13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5, абз.13 п.3 ч.12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА