20 квітня 2026 року місто Київ № 320/55072/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 30.10.2025, внесену старшим державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шеметою Іваном Леонідовичем в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 від 16.09.2025 з примусового виконання виконавчого листа №440/12143/24, виданого 06.05.2025 Полтавським окружним адміністративним судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 30.10.2025, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 в адміністративній справі №440/12143/24 було виконано військовою частиною НОМЕР_1 в добровільному порядку в межах повноважень та у встановлений законодавством спосіб ще до відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 від 16.09.2025, а саме - військова частина здійснила передбачене судовим рішенням нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за відповідний період та направила встановленим порядком необхідні документи для здійснення виплати. Однак з незалежних від військової частини НОМЕР_1 причин, а саме через брак бюджетного фінансування, станом на зараз позивач позбавлений можливості виконати повністю зазначене судове рішення, виплативши ОСОБА_1 відповідну суму коштів на його виконання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що виконавче провадження НОМЕР_3 відкрито 16.09.2025. Оскільки станом на 30.10.2025 рішення суду не виконано, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
На виконанні у Солом'янському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №440/12143/24, виданого 06.05.2025 Полтавським окружним адміністративним судом про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01.01.2020 по 08.05.2022 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, щомісячну премію), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з утриманням раніше проведених виплат.
Постановою старшого державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.09.2025 відкрито виконавче провадження НОМЕР_3.
Державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено акт 30.10.2025, в якому встановлено, що станом на 30.10.2025 рішення суду боржником не виконано.
Постановою старшого державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.10.2025 НОМЕР_3 на Військову частину НОМЕР_1 за невиконання рішення суду без поважних причин накладено штраф у розмірі 5100 грн.
Не погоджуючись із правомірністю прийняття відповідачем постанови від 30.10.2025 НОМЕР_3 про накладення штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як слідує із матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100,00 грн. винесена відповідачем на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII із мотивів невиконання рішення суду без поважних причин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VІІІ виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства, в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Верховний Суд в постанові від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18 викладав висновок про те, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Судом з'ясовано, що спір у цій справі стосується виконання рішення суду щодо виплати грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що станом на зараз позивач позбавлений можливості виконати повністю зазначене судове рішення, виплативши стягувачу відповідну суму коштів на його виконання, з незалежних від військової частини НОМЕР_1 причин, а саме через брак бюджетного фінансування.
Судом встановлено, що з метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 в справі №440/12143/24, військовою частиною НОМЕР_1 було вжито наступні дії: складено довідку-розрахунок від 10.01.2025 №254/29; складено додаткову заявку-розрахунок від 24.04.2025 №254/106 на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення; направлено листи із заявками-розрахунками директору Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 11.06.2025 №609/7229, від 11.07.2025 №609/8612, від 13.10.2025 №609/13157.
У зв'язку з ненадходженням коштів для виконання судового рішення на казначейський рахунок військової частини НОМЕР_1 , позивачем 08.05.2025 за вих. №609/5775 до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (через головне Управління соціальної підтримки) було скеровано листа з проханням вжити заходів для якомога скорішого виділення фінансування для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року в адміністративній справі № 440/12143/24 (копія листа додається);
У відповідь на лист військовій частині НОМЕР_1 № 609/5775 від 08.05.2025, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України листом №220/13/21066 від 19.05.2025 повідомлено, що Міністерством оборони України фінансування видатків на виконання судових рішень по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" здійснюється відповідно до наданих розпорядниками коштів нижчого рівня заявок на кошти в межах наявного фінансового ресурсу. У 2024 році видатки Міністерства оборони України на виконання рішень судів становили лише 30 % від заявленої потреби. Станом на 01 травня 2025 року наявна заборгованість для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" в сумі 1,4 млрд гривень. Вказано, що фінансування видатків на виконання судових рішень в 2025 році в Міноборони здійснюється в межах наявного фінансового ресурсу та затвердженого помісячного плану асигнувань, пропорційно до заявленої військовими частинами потреби.
Таким чином, кошти по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 в справі №440/12143/24 про стягнення грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 на реєстраційний рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходили.
При наданні оцінки вжитим позивачем заходів щодо виконання рішення суду не встановлено наявності вини та умислу на навмисне невиконання рішення у справі №440/12143/24 боржником.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивачем вживались можливі та необхідні заходи з метою виконання рішення, однак невиконання пов'язане саме з відсутністю наявних асигнувань, а не з недобросовісними діями самого боржника. З огляду на це, невиконання рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням рішення без поважних причин.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням рішення без поважних причин.
У постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 Верховний Суд вказав на те, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання поважними причинами можуть визнаватись такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для виконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відтак суд вважає, що наявні обставини, які свідчать про об'єктивну неможливість позивача виконати рішення суду на цей час (в частині виплати коштів) без вчинення кореспондуючих дій розпорядником вищого рівня (в частині виділення фінансування). Зазначене виключає обставину невиконання рішення без поважних причин, що свідчить про наявність підстав для скасування спірної постанови.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.10.2025 НОМЕР_3 про накладення штрафу.
Стягнути на користь Військової частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Відомості про сторони та інших учасників справи:
позивач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 );
відповідач - Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код 35008087, місцезнаходження: 03075, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 50).
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Судові рішення за наслідками розгляду судом першої інстанції справи, визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду).
Суддя Білоус А.Ю.