про відмову в забезпеченні позову
20 квітня 2026 року м. Київ № 320/57586/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп"
до Державної інспекції архітектури та містобудування України
про визнання протиправними дій та скасування дозволу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України визнання протиправними дій та скасування дозволу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" надійшла заява про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд забезпечити позов шляхом:
- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України проводити дії щодо видачі нових дозволів на виконання будівельних робіт на підставі містобудівних умов та обмежень № MU01:2600-4888-0461-5732, земельна ділянка з кадастровим номером: 3210600000:01:063:0772, за виключенням випадку, якщо у заяві на видачу нового дозволу на виконання будівельних робіт та у новому дозволі на виконання будівельних робіт автором проекту об'єкту будівництва буде вказано ТОВ «Афіна групп» (ЄДРПОУ 42576233),а особою, яка здійснює авторський нагляд - П'ятикоп А.П.;
- заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України проводити дії щодо видачі нових дозволів на виконання будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером: 3210600000:01:063:0772 за виключенням випадку, якщо у заяві на видачу нового дозволу на виконання будівельних робіт та у новому дозволі на виконання будівельних робіт автором проекту об'єкту будівництва буде вказано ТОВ «Афіна групп» (ЄДРПОУ 42576233), а особою, яка здійснює авторський нагляд - П'ятикоп А.П.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що на його думку у випадку не вжиття таких заходів, відповідач продовжуватиме вносити різні зміни до дозволу та/або зможе скасувати дозвіл раніше, ніж суд ухвалить рішення, і зареєструвати (видати) новий дозвіл на виконання будівельних робіт, унаслідок чого позивач буде вимушений повторно звертатися в суд з новим позовом про скасування дозволу. При цьому, позивач наголошує, що повноваження ДІАМ на скасування та/ або видачу нових дозволів не обмежені, а тому вважає за необхідне просити суд вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Відносно доводів позивача, що у випадку не вжиття заходів забезпечення позову, відповідач продовжуватиме вносити різні зміни до дозволу та/або зможе скасувати дозвіл раніше, ніж суд ухвалить рішення суд зазначає про таке.
Доводи позивача відносно того, що відповідач може внести зміни до дозволу, скасувати його або видати новий дозвіл, є лише припущеннями позивача та не підтверджені належними доказами. Сам по собі факт наявності у відповідного органу повноважень (зокрема у ДІАМ) на вчинення таких дій не свідчить про намір їх реалізації саме у спірних правовідносинах.
Щодо доводів заявника про очевидність ознак протиправності оскаржуваного дозволу суд зазначає, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного дозволу відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що є неприпустимим та порушуватиме такі принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту. Аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19, в якій судом касаційної інстанції було здійснено перегляд ухвали суду про забезпечення позову.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з огляду на відсутність належних доказів існування реальної загрози порушення прав позивача, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Афіна групп" про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.