20 квітня 2026 року м. Київ справа №320/14667/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2024 №13245124023 та №13246424023.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що висновки контролюючого органу про заниження ним інвестиційного прибутку у 2018 році на суму 1 000 000,00 грн є помилковими, оскільки понесені ним витрати на придбання корпоративних прав ТОВ «Спорт лайн 2000» є реальними та належним чином підтвердженими. Як зазначає позивач, 16.03.2017 між ним та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав, за яким позивач набув 50% частки у статутному капіталі товариства вартістю 1 000 000,00 грн, при цьому розрахунок між сторонами здійснено у готівковій формі, що підтверджується умовами договору та розпискою продавця про отримання коштів. Позивач зазначає, що право власності на частку перейшло до нього після повної оплати, що підтверджується актом приймання-передачі, а також подальшими корпоративними змінами у товаристві, зокрема, перерозподілом часток та збільшенням статутного капіталу, внаслідок чого його частка трансформувалася, але її вартість залишилась підтвердженою у сумі 1 000 000,00 грн. Надалі у 2018 році позивач відчужив належну йому частку за 1 887 000,00 грн, задекларувавши інвестиційний дохід та витрати у відповідній декларації, внаслідок чого фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами становив нуль. Позивач наголошує, що податковий орган безпідставно не врахував витрати на придбання частки, оскільки розписка є належним доказом передачі коштів між фізичними особами, договір прямо підтверджує факт розрахунку, акт приймання-передачі підтверджує виконання зобов'язань. Крім того, позивач вказує, що Порядок №261 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він регулює діяльність самозайнятих осіб, тоді як спір виник між фізичними особами, які не здійснювали підприємницької діяльності, і цей Порядок набрав чинності після укладення договору, а тому не може застосовуватись ретроспективно. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також не поширюється на фізичних осіб у таких правовідносинах, а обмеження готівкових розрахунків, встановлені НБУ, не застосовуються, оскільки договір купівлі-продажу корпоративних прав не підлягає нотаріальному посвідченню, а отже не підпадає під відповідні обмеження. Таким чином, позивач вважає, що він правомірно включив до складу витрат суму 1 000 000,00 грн, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/14667/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 адміністративну справу №320/14667/25 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В матеріалах справи наявні:
-відзив на позовну заяву, відповідно до якого податковий орган заперечує проти позову, зазначаючи, що позивачем не підтверджено документально витрати на придбання інвестиційного активу у сумі 1 000 000,00 грн, що є обов'язковою умовою для їх врахування при визначенні інвестиційного прибутку. Податковий орган наголошує, що до перевірки не надано належних розрахункових документів, які підтверджують оплату за договором, розписка не є первинним документом у розумінні податкового законодавства, а готівковий розрахунок у сумі 1 000 000 грн здійснено з порушенням обмежень НБУ. У зв'язку з цим відповідач вважає правомірним донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору;
-відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач позивач наголошує, що на момент укладення договору у 2017 році Порядок №261 взагалі не діяв, а отже його застосування суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі. Щодо доводів відповідача про порушення готівкових розрахунків, позивач зазначає, що обмеження у 50 000 грн стосується лише договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню, тоді як договір купівлі-продажу корпоративних прав не належить до таких, а тому розрахунок готівкою у сумі 1 000 000 грн не є порушенням законодавства. Позивач наполягає, що витрати у сумі 1 000 000 грн є доведеними, а висновки податкового органу необґрунтованими.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі наказу від 17.07.2024 №4766-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Спорт лайн 2000» (код ЄДРПОУ 33586073) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.
За результатами перевірки складено акт від 24.09.2024 №106780/5/26-15-24-02-03/2543310236, яким встановлено порушення:
п.п. «а» п.176.1 ст.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, а саме не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
п.п.168.2.1 п.168.2, п.п.168.1.3 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п.п.164.2.9 п.164.2 ст.164, п.п.170.2.6 п.170.2 ст.170 Податкового кодексу України, занижено інвестиційний прибуток за 2018 рік на суму 1 000 000,00 грн та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 180 000,00 грн з отриманого доходу;
п.п.1.2, п.п.1.3 п.167 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 15 000,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято:
податкове повідомлення-рішення форми «Р» №13245124023 від 14.11.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2018 рік на суму 225 000,00 грн, з яких 180 000,00 грн за податковим зобов'язанням та 45 000,00 грн штрафних (фінансових) санкцій;
податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №13245924023 від 14.11.2024, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020,00 грн;
податкове повідомлення-рішення форми «Р» №13246424023 від 14.11.2024, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 18 750,00 грн, з яких 15 000,00 грн за податковим зобов'язанням та 3 750,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 до пункту 163.1 статті 163 ПК України).
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За правилами підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначений положеннями статті 170 ПК України.
Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Згідно підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 зазначеного ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
За правилами підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.
Таким чином, суд зазначає, що у разі здійснення операцій з продажу інвестиційних активів платник повинен здійснювати облік загального фінансового результату окремо від інших доходів і витрат, а отримане за результатами таких операцій позитивне значення фінансового результату (інвестиційний прибуток) включати до складу загального річного оподатковуваного доходу звітного періоду - календарного року.
Відповідно наданих документів, фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «СПОРТ ЛАЙН 2000», а саме договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) ТОВ «СПОРТ ЛАЙН 2000» від 16.04.2018 №№б/н.. фізичною особою ОСОБА_1 (Продавець) здійснено продаж частки (50%) статутного капіталу ТОВ «СПОРТ ЛАЙН 2000» (код ЄДРПОУ 33586073) номінальною вартістю 1887 000,00 грн. за ціною 1 887 000,00 грн. фізичній особі ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) (Покупець).
Перевіркою встановлено отримання в 2018 році фізичною особою ОСОБА_1 інвестиційного доходу від продажу корпоративного права (частки (50%) у статутному капіталі) ТОВ СПОРТ ЛАЙН 2000» (код ЄДРПОУ 33586073) у сумі 1 887 000,00 грн.
На підтвердження задекларованих інвестиційних витрат фізичною особою ОСОБА_1 листом від 15.07.2019р. №15071 (вх.№4/12193/ДЗН від 15.07.2019) надано договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «СПОРТ ЛАЙН 2000» від 16.03.2017р., відповідно якого фізична особа ОСОБА_1 (покупець) придбав у фізичної особи ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) (продавець) частку (50%) у статутному капіталі ТОВ «СПОРТ ЛАЙН 2000» вартістю 1 000 000,00 грн. за ціною 1 000 000,00 грн.
ОСОБА_1 листом від 30.09.2022р. №30091 (вх.№4/2245 від 07.10.2022) надано акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «СПОРТ ЛАЙН 2000 від 16.03.2017 року. Розрахункові документи, які б підтвердили розрахунок по даному договору платником податків ОСОБА_1 з фізичною особою ОСОБА_2 до перевірки не надано.
Перевіркою встановлено, що інвестиційні витрати на придбання (формування) частки у статутному капіталі ТОВ «СПОРТ ЛАЙН 2000» від продажу якої в 2018 році фізичною особою ОСОБА_1 отримано інвестиційний дохід, не підтверджено на суму 1 000 000,00 грн.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Як зазначалося судом вище, відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток визначається як різниця між доходом від продажу інвестиційного активу та вартістю його придбання, яка має бути підтверджена належними документами.
Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язковою умовою врахування витрат при визначенні інвестиційного прибутку є їх документальне підтвердження, причому такі документи повинні містити достовірні дані про факт здійснення господарської операції та рух коштів.
Суд встановив, що позивач на підтвердження витрат у сумі 1 000 000,00 грн посилається на договір купівлі-продажу корпоративних прав, розписку та акт приймання-передачі.
Разом з тим, зазначені документи не підтверджують у належний спосіб фактичне здійснення розрахунків між сторонами договору.
Зокрема, розписка, на яку посилається позивач, не є первинним документом у розумінні податкового законодавства, оскільки не містить обов'язкових реквізитів, не відображає економічного змісту операції та не дає можливості встановити джерело походження коштів і факт їх руху.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який зазначав, що для цілей оподаткування значення мають не лише формальні документи, а реальність господарської операції та її підтвердження належними первинними документами.
Суд також враховує, що позивачем не надано жодного банківського або касового документа, який би підтверджував фактичне перерахування грошових коштів продавцю, а надані документи щодо руху коштів через ТОВ «Спорт лайн 2000» не можуть бути прийняті судом як належні докази, оскільки товариство не є стороною договору від 16.03.2017.
Доводи позивача щодо незастосування Порядку №261 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не спростовують висновків податкового органу, оскільки підставою для донарахування податкових зобов'язань є не формальна невідповідність документів вимогам зазначених актів, а відсутність належного документального підтвердження витрат.
Посилання позивача на те, що законодавство не встановлює вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати, суд оцінює критично, оскільки будь-які такі документи повинні відповідати критеріям достовірності, належності та допустимості доказів, чого у даному випадку не встановлено.
Аргументи позивача щодо правомірності здійснення готівкових розрахунків не впливають на вирішення спору, оскільки навіть за умови відсутності порушення правил готівкового обігу, позивач зобов'язаний довести факт понесення витрат належними доказами, чого ним не зроблено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесення витрат у сумі 1 000 000,00 грн, у зв'язку з чим контролюючий орган правомірно не врахував зазначену суму при визначенні інвестиційного прибутку та обґрунтовано донарахував податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.
З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позову.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.