про визнання заяви про відвід судді необґрунтованою
20 квітня 2026 року м. Київ № 320/57680/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних ОСОБА_1 про порушення ним правил військового обліку, як такого, що перебуває в «розшуку», без наявності законних на те підстав;
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у передачі персональних даних ОСОБА_1 шляхом інформаційної взаємодії до органів Національної поліції, про необхідність доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за відсутності будь-яких передбачених законом підстав для такої передачі даних та ініціювання доставлення ОСОБА_1 без наявності законних на те підстав;
- визнати протиправною бездіяльність начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 копій звернень ІНФОРМАЦІЯ_4 до органів Національної поліції про необхідність доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (звернення від 30.11.2024 №Е-392781 та від 20.02.2025 №16483) запитуваних ОСОБА_1 ;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виправити недостовірні відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстрі «Оберіг») стосовно ОСОБА_1 , шляхом виключення інформації щодо порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (реєстру «Оберіг») недостовірні відомості щодо «необхідності доставлення» ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , як такі, що внесені без будь-яких законних підстав;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про скасування звернень від 30.11.2024 №Е-392781 та від 20.02.2025 №16483, у яких містилися відомості про необхідність доставлення ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю підстав для адміністративного затримання та доставлення;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, зокрема через додаток «Резерв+», про направлення до органів Національної поліції повідомлення щодо скасування звернень від 30.11.2024 №Е-392781 та від 20.02.2025 №16483, а також про відсутність необхідності доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 адміністративну справу №320/57680/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Деснянського районного суду міста Києва.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року скасувати, а справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано до розгляду судді Перепелиці А.М.
На адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Перепелиці А.М. від розгляду адміністративної справи №320/57680/25, в обґрунтування якої заявник посилається на незгоду з процесуальними рішеннями судді, ухваленими під час розгляду цієї адміністративної справи, що, на його думку, свідчить про упередженість судді та порушення принципів справедливого судочинства.
Перевіривши доводи та аргументи заяви позивача про відвід судді, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Так, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою регламентовано, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставин, суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При цьому, частиною четвертою статті 36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи; запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 у рішенні Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії» викладено правовий висновок відповідно до якого суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2009 у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів (схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985), незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. При цьому, не повинно мати місця неправомірне чи несанкціоноване втручання в процес правосуддя.
Згідно Бангалорських принципів діяльності судді, затверджених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен виконувати свою професійну функцію незалежно, виходячи з власної оцінки фактів та відповідно до свідомого розуміння закону, не зважаючи при цьому на будь-які зовнішні впливи, стимули, тиски, загрози чи втручання, прямі або непрямі, хоч би від кого вони йшли і хоч би якими були їхні причини.
З аналізу практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), вбачається, що останнім визначено концептуальні підходи до тлумачення статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб'єктивні та об'єктивні компоненти.
Так, у справі «П'єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
На думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової цього поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлено наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказано, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість чи порушення принципу безсторонності.
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Зазначені в обґрунтування заяви про відвід судді у даній справі доводи і аргументи не підтверджують наявності обов'язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, та не вказують на наявність обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Жодних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, позивачем суду не надано і з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не встановлено.
Незгода позивача з процесуальними рішеннями судді під час розгляду цієї справи не може бути підставою для відводу судді.
Разом з тим, суд зауважує, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі №9901/673/18 та від 04.10.2018.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд вважає, що зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду "суб'єктивного критерію", так і з погляду "об'єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини, у вирішенні даної адміністративної справи, у зв'язку з чим заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Перепелиці А.М. є необґрунтованою.
Частиною одинадцятою статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність передати справу для вирішення питання про відвід.
Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відвід судді Перепелиці А.М. у справі №320/57680/25 визнати необґрунтованим.
2. Передати матеріали справи №320/57680/25 для вирішення питання про відвід судді Перепелиці А.М. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.
Суддя Перепелиця А.М.