Рішення від 20.04.2026 по справі 320/58935/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Київ справа №320/58935/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100000/2025/000051/2 від 08.04.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100060/2025/000012/2 від 08.04.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100060/2025/000013/2 від 08.04.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100060/2025/000014/2 від 08.04.2025 року.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2025/000051/2, №UA100060/2025/000012/2, №UA100060/2025/000013/2, №UA100060/2025/000014/2 від 08.04.2025 року є протиправними, оскільки прийняті з порушенням вимог Митного кодексу України та без належного обґрунтування підстав невизнання заявленої митної вартості. Позивач наголошує, що митна вартість була визначена за основним методом - за ціною договору, що підтверджується зовнішньоекономічним контрактом №FAM-24-0417 від 17.04.2024 року та інвойсом №FAM-24-1023 від 23.10.2024 року, а також платіжними документами про повну оплату товару. Усі документи, передбачені статтею 53 МК України, були надані митному органу під час митного оформлення та містять достовірні відомості щодо ціни, що фактично сплачена за товар. Позивач вказує, що умови поставки FOB Shanghai відповідно до Інкотермс 2010 не передбачають включення транспортних витрат до вартості товару, а тому такі витрати були правомірно додані окремо. Також позивач зазначає, що митний орган безпідставно поставив під сумнів документи щодо транспортних витрат, незважаючи на наявність договору транспортно-експедиторського обслуговування №ПП16/010 від 16.10.2024 року. Позивач підкреслює, що жодних обмежень для застосування першого методу визначення митної вартості не існувало. Крім того, рішення митниці не містять конкретних і достатніх підстав для переходу до другорядних методів визначення митної вартості. У зв'язку з цим позивач вважає, що митний орган діяв поза межами наданих повноважень та просить скасувати спірні рішення.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/58935/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/58935/25, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що митний контроль здійснюється відповідно до вимог Митного кодексу України, а декларант зобов'язаний надати повний пакет документів, що підтверджують митну вартість товару. Митниця наголошує, що подані позивачем документи містили розбіжності та не дозволяли встановити достовірні числові значення складових митної вартості. Зокрема, було встановлено невідповідність між перевізником, зазначеним у CMR, та особою, яка виставила рахунок за транспортні послуги, а також відсутність належних первинних документів, що підтверджують транспортні витрати. Крім того, митниця вказує, що сертифікат походження містив посилання на інший інвойс, що свідчить про невідповідність документів між собою. Відповідач також зазначає, що договір транспортно-експедиторського обслуговування не був належним чином підтверджений у митних базах, що унеможливлювало його використання як доказу. На підставі частини 3 статті 53 МК України митний орган правомірно витребував додаткові документи, однак подані матеріали не усунули виявлені невідповідності. Відтак, митниця дійшла висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості та здійснила її коригування із застосуванням другорядних методів. Таким чином, відповідач вважає свої рішення законними та такими, що відповідають вимогам митного законодавства.

Також митним органом подано клопотання про розгляд справи в загальному порядку з викликом сторін.

Вирішуючи клопотання відповідача суд вказує на його необґрунтованість враховуючи предмет спору та в силу норм ст. 12, ст. 257 КАС України щодо розгляду судом справ незначної складності. Застосовуючи ст. 260 КАС України під час вирішення питання про відкриття провадження суд визначив порядок розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження. Підстав для задоволення зазначеного клопотання судом не встановлено.

Окрім зазначеного матеріали справи містять відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач зазначив, що відповідач не спростував жодного аргументу, викладеного у позовній заяві, а його доводи є формальними та не підтверджені належними доказами. Позивач підкреслює, що всі необхідні документи, включаючи договір перевезення, заявку та транспортні документи, були надані митному органу, а твердження про їх відсутність є неправдивими. Позивач наголошує, що митниця фактично маніпулює обставинами справи та безпідставно ставить під сумнів надані документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

09.05.2024 року на підставі контракту №FAM-24-0417 від 17.04.2024 року Приватним підприємством «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» було придбано у компанії YANCHENG FERMA MACHINERY CO., LTD (Китай) партію товару - частини до сільськогосподарської техніки, характеристики, кількість та асортимент яких визначені у інвойсі №FAM-24-1023 від 23.10.2024 року.

Відповідно до умов зазначеного інвойсу загальна вартість товару становила 119605,00 доларів США, яка була повністю сплачена позивачем згідно платіжних інструкцій №104 від 04.11.2024 року та №113 від 28.11.2024 року.

Поставка товару здійснювалась на умовах FOB Shanghai, China відповідно до правил Інкотермс 2010, що передбачає покладення витрат з транспортування на покупця. Для організації перевезення товару позивачем укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №ПП16/010 від 16.10.2024 року з ПП «ФЕРСТ ВЕЙ», на виконання якого оформлено заявку №11 від 07.01.2025 року.

Товар доставлявся морським транспортом у контейнерах TCKU2188428, FCIU5171032, FCIU5519920, MEDU2873491 з порту Shanghai (Китай) до порту Gdansk (Польща), після чого автомобільним транспортом до місця призначення - м. Біла Церква, Київської області.

04.04.2025 року та 07.04.2025 року позивачем через уповноважену особу подано до відділу митного оформлення №1 митного поста «Вишневе» електронні митні декларації типу ІМ 40 ДЕ №25UA100060508997U7, №25UA100060509131U0, №25UA10006050912909, №25UA10006050913001 разом із повним пакетом товаросупровідних документів.

08.04.2025 року Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2025/000051/2, №UA100060/2025/000012/2, №UA100060/2025/000013/2, №UA100060/2025/000014/2, якими визначено митну вартість товару із застосуванням другорядного методу.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження, однак скарга залишена без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 34-1 ч. 1 ст. 4 МК України митні органи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями ч. 5 ст. 54 МК України унормовано, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З викладеного слідує, що умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Таким чином рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як встановлено судом, у відповідності до Контракту № ГАМ-24-0417 від 17.04.2024 року:

« 1.1 Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити у Продавця та оплатити на умовах, зазначених у Контракті, Товари, в обсязі, асортименті та за цінами, що вказані у комерційних Рахунках-фактурах (далі: Інвойси) до цього Контракту, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

1.2 Ціни на Товари не включають вартість податків і мит, що діють у Китаї.

2.1 Кількість, найменування та визначальні характеристики Товару Продавець вказує в Інвойсі на поставку Товару. Згода Покупця з параметрами Товару, записаними в Інвойсі, письмово фіксується на цьому Інвойсі.

2.2 Технічні та якісні характеристики Товару, який виготовлено Продавцем, повинні відповідати вимогам, що містяться у відповідних кресленнях, які надані Покупцем. Ці креслення попередньо уважно перевіряються Продавцем на технічну можливість виготовлення ним замовленого Товару. Якщо Продавець приймає до виготовлення замовлений Товар, то факт підтвердження цієї готовності письмово фіксується на кожному примірнику креслення у вигляді підпису уповноваженої особи від Продавця та печатки Продавця.

2.5 Країна походження Товару: вказана в Інвойсі і повинна бути підтверджена Сертифікатом про походження Товару, що повинен додаватися до Товару за п.5.3 Контракту».

5.1 Умови поставки викладені в Інвойсі на Товар (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010).

5.3 Документи, що додаються Продавцем до Товару:

- Інвойс (виготовляється Продавцем)

- Пакувальний лист (виготовляється Продавцем)

Коносамент (B/L) (виготовляється Агентом Експедитора, але Продавець зобов'язаний надати Агенту всі необхідні документи та інформацію за його запитами для виготовлення правильного Коносаменту на партію Товару, а також повністю сприяти Агенту для належного оформлення цього документу).

- Сертифікат про походження (виготовляється Торгово-промисловою палатою країни перебування Продавця, але Продавець зобов'язаний надати Палаті всі необхідні для цього документи та інформацію)

- Сертифікат (або Паспорт) якості (Продавець зобов'язаний надати Покупцю наявні у нього документи на Товари, що свідчать про якість виготовлення цих Товарів, та їх придатність для використання за призначенням)».

У відповідності до ІНВОЙСУ № FAM-24-1023 від 23.10.2024 року погоджено умови оплати:

«передоплата 50% (59802,50 USD) від ціни товару перед виготовленням товару; доплата 50% (59802,50 USD) перед відвантаженням»

Погоджено умови поставки FOB, SHANGHAI, CHINA.

Маршрут перевезення: порт відправлення SHANGHAI, CHINA; порт прибуття GDANSK, POLAND; склад розвантаження BILA TSERKVA, UKRAINE

При укладанні Контракту сторони погодились керуватись ІНКОТЕРМС 2010.

Міжнародні торговельні правила або Інкотермс поділяють на групи, в залежності від того, хто зі сторін (покупець або продавець) зобов'язаний забезпечити доставку товару і сплатити доставку, а також в залежності від того, яка із сторін несе ризик втрати або пошкодження товару:

Група «F» поняття цієї групи визначають такі умови, при яких обов'язком продавця є передача товару / вантажу перевізнику, якого вибрав покупець. Основне перевезення не оплачено продавцем.

FОВ - продавець повинен доставити товар на судно покупця або на судно обраної покупцем організації. Витрати на навантаження і експортні митні формальності несе продавець. Оплата доставки вантажу за покупцем.

На виконання контрактних умов, після погодження партії Товару позивачем згідно платіжних інструкцій № 104 від 04.11.2024 року на суму 59802,50 дол. США та № 113 від 28.11.2024 року на суму 59802,50 дол. США було сплачено повну вартість за замовлений товар.

Загальна сума яку було сплачено Позивачем по ІНВОЙСУ № FAM-24-1023 від 23.10.2024 року складає 119605,00 USD, що становить загальну суму передбачену Інвойсом.

Інвойсом № FAM-24-1023 від 23.10.2024 передбачено, що термін поставки становить Термін поставки: близько 45 робочих днів після отримання передоплати.

Для доставки Товару та виконання митних формальностей позивачем було попередньо укладено відповідні договори, а саме договір з ТОВ «ФЕРСТ ВЕЙ» ПРО ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ № ПП16/010 від 16.10.2024 року У відповідності до п.1.1 вказаного договору:

1.1. Предметом цього договору є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених сторонами всіх супутніх послуг.

Відповідно до пп. 2.2.1-2.2.3 п.2.2 цього договору Експедитор зобов'язаний:

Організовувати на підставі заявки Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та надати інші узгоджені сторонами послуги.

Представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з державними органами, юридичними та фізичними особами з питань транспортного експедирування вантажів

За заявкою клієнта надати послуги пов'язані з декларуванням товарів, які переміщуються через митний кордон України та надати митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

Згідно положень до п.п. 2.1.3 п. 2.1. договору Експедитор має право: Укладати від свого імені або від імені клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення перевалку, зберігання вантажів та додаткові роботи і послуги передбачені Заявкою в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію, страхування вантажів і контейнерів. Порядок розрахунків визначеного Розділом 4 вказаного Договору та заявкою № 11 від 07.01.2025 року

На виконання положень вищевказаного договору на транспортно експедиторське обслуговування № ПП16/010 від 16.10.2024 року та заявки № 11 від 07.01.2025 року ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» вчинено ряд дій спрямованих на виконання заявки декларанта щодо доставки вказаної партії товару з Китаю в кінцевий пункт призначення-Україна, м. Біла Церква, Київської області.

На виконання вказаного замовлення сторонами було підписано заявку № 11 від 07.01.2025 року про перевезення вантажу згідно ІНВОЙСУ № FAM-24-1023 від 23.10.2024 року з погодженими умовами поставки FOB, SHANGHAI, CHINA.

До Інвойсу додавався Загальний пакувальний лист від 07.01.2025 року, в якому зазначено відомості про розбивку партії товару за ІНВОЙСОМ на певну кількість контейнерів, їх місткість, асортимент, вагу.

Поставка товару здійснювалась двома видами транспорту:

- Морем в 20-ти чотирьох футових морських контейнерах TCKU2188428, FCIU5171032, FCIU5519920, MEDU2873491 (порт відправлення порт прибуття)

- Автомобільним транспортом (контейнеровози) (порт прибуття пункт розмитнення-склад отримувача). З огляду на це для зручності прийомки, сортування та оформлення ЕМД на вантаж оформлено чотири специфікації на частину від загальної партії товару з використанням даних Загального пакувального листа.

У відповідності до положень ст. 259 Митного кодексу України попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України. Попередня митна декларація подається декларантом або уповноваженою ним особою митному органу, в зоні діяльності якого товари, транспортні засоби комерційного призначення будуть пред'явлені для митного оформлення, з метою проведення аналізу ризиків та прискорення виконання митних формальностей.

Особою уповноваженою на декларування товарів здійснено попереднє митне декларування товарів та транспортних засобів з прикладенням супровідного пакету документів, що підтверджується електронними митними деклараціями № 25UA10006050899717, 25UA100060509131U0, 25UA10006050912909, 25UA1000605091301.

Поставка здійснювалась на підставі контракту № FAM-24-0417 від 17.04.2024 року та ІНВОЙСУ № FAM-24-1023 від 23.10.2024 року на умовах поставки FOB, SHANGHAI, CHINA на умовах оплати 100% вартості Товару до моменту його відвантаження.

Маршрут перевезення: порт відправлення SHANGHAI, CHINA; порт прибуття GDANSK, POLAND, склад розвантаження BILA TSERKVA, UKRAINE.

При укладанні Контракту сторони погодились керуватись ІНКОТЕРМС 2010.

26 червня 2025 року позивачем до Київської митниці була подана Заява за №26/06-01 (вх. Київської митниці від 30.06.2025 № 23219/13/7.8-2) щодо надання додаткових документів згідно ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України з метою скасування рішень про 08.04.2025 від № UA100000/2025/000051/2, коригування митної ми вартості року № UA100060/2025/000012/2, № UA100060/2025/000013/2, № UA100060/2025/000014/2.

А саме, позивачем зазначено:

«Рішення про коригування митної вартості оформлені при виконанні митних процедур з поставки товару за одним загальним комерційним інвойсом на підставі однієї митної декларації країни постачальника (експортера) в 4-х 20-ти футових морських контейнерах. Загальний комерційний Інвойс розподіленої для зручності виконання митних процедур на 4 часткових інвойси по одному на кожен контейнеровоз.

З огляду на вказане пакет документів, який, буде долучатись декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за першим методом стосуватиметься всіх чотирьох рішень про коригування митної вартості за винятком тих, про які буде зазначено окремо з посиланням на певну МД.

Загальна інформація по контракту

У відповідності до Контракту № FAM-24-0417 від 17.04.2024 року:

« 1.1 Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити у Продавця та оплатити на умовах, зазначених у Контракті, Товари, в обсязі, асортименті та за цінами, що вказані 1 комерційних Рахунках-фактурах (далі: Інвойси) до цього Контракту, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

1.2 Ціни на Товари не включають вартість податків і мит, що діють у Китаї.

2.1 Кількість, найменування та визначальні характеристики Товару Продавець вказує в Інвойсі на поставку Товару. Згода Покупця з параметрами Товару, записаними в Інвойсі, письмово фіксується на цьому Інвойсі.

2.2 Технічні та якісні характеристики Товару, який виготовлено Продавцем, повинні відповідати вимогам, що містяться у відповідних кресленнях, які надані Покупцем. Ці креслення попередньо уважно перевіряються Продавцем на технічну можливість виготовлення ним замовленого Товару. Якщо Продавець приймає до виготовлення замовлений Товар, то факт підтвердження цієї готовності письмово фіксується на кожному примірнику креслення у вигляді підпису уповноваженої особи від Продавця та печатки Продавця.

2.5 Країна походження Товару: вказана в Інвойсі і повинна бути підтверджена Сертифікатом про походження Товару, що повинен додаватися до Товару за п.5.3 Контракту».

5.1 Умови поставки викладені в Інвойсі на Товар (відповідно до ІНКОТЕРМС 2010).

5.3 Документи, що додаються Продавцем до Товару:

- Інвойс (виготовляється Продавцем)

- Пакувальний лист (виготовляється Продавцем)

- Коносамент (B/L) (виготовляється Агентом Експедитора, але Продавець зобов'язаний надати Агенту всі необхідні документи та інформацію за його запитами для виготовлення правильного Коносаменту на партію Товару, а також повністю сприяти Агенту для належного оформлення цього документу)

- Сертифікат про походження (виготовляється Торгово-промисловою палатою країни перебування Продавця, але Продавець зобов'язаний надати Палаті всі необхідні для цього документи та інформацію) - Сертифікат (або Паспорт) якості (Продавець зобов'язаний надати Покупцю наявні у нього документи на Товари, що свідчать про якість виготовлення цих Товарів, та їх придатність для використання за призначенням)».

У відповідності до ІНВОЙСУ № FAM-24-1023 від 23.10.2024 року погоджено умови поставки FOB, SHANGHAI, CHINA.

Маршрут перевезення: порт відправлення SHANGHAI, CHINA; порт прибуття GDANSK, POLAND; склад розвантаження BILA TSERKVA, UKRAINE

При укладанні Контракту сторони погодились керуватись ІНКОТЕРМС 2010.

Міжнародні торговельні правила або Інкотермс поділяють на групи, в залежності від того, хто зі сторін (покупець або продавець) зобов'язаний забезпечити доставку товару і сплатити доставку, а також в залежності від того, яка із сторін несе ризик втрати або пошкодження товару:

Група «F» - поняття цієї групи визначають такі умови, при яких обов'язком продавця є передача товару / вантажу перевізнику, якого вибрав покупець. Основне перевезення не оплачено продавцем.

FOB продавець повинен доставити товар на судно покупця або на судно обраної покупцем організації. Витрати на навантаження і експортні митні формальності несе продавець. Оплата доставки вантажу за покупцем.

Враховуючи поставку товару з Китаю на вищевказаних умовах поставки, декларант має укладений договір з ТОВ «ФЕРСТ ВЕЙ» ПРО ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИТОРСЬКЕ

ОБСЛУГОВУВАННЯ № ПП16/010 від 16.10.2024 року

У відповідності до п.1.1 вказаного договору:

1.1. Предметом цього договору є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки в портах та надання інших узгоджених сторонами всіх супутніх послуг.

Відповідно до пп. 2.2.1-2.2.3 п.2.2 цього договору Експедитор зобов'язаний:

Організовувати на підставі заявки Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та надати інші узгоджені сторонами послуги. Представляти інтереси Клієнта у взаємовідносинах з державними органами, юридичними та Фізичними особами з питань транспортного експедирування вантажів За заявкою клієнта надати послуги пов'язані з декларуванням товарів, які переміщуються через митний кордон України та надати митно-брокерські та консультаційні послуги у сфері митного законодавства.

Згідно положень до п.п. 2.1.3 п. 2.1. договору Експедитор має право: Укладати від свого імені або від імені клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та додаткові роботи і послуги передбачені Заявкою, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, відбір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію, страхування вантажів і контейнерів.

Порядок розрахунків визначеного Розділом 4 вказаного Договору та заявкою № 11 від 07.01.2025 року.

На виконання положень вищевказаного договору на транспортно експедиторське обслуговування № ПП16/010 від 16.10.2024 року та заявки № 11 від 07.01.2025 року ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» вчинено ряд дій спрямованих на виконання заявки декларанта щодо доставки вказаної партії товару з Китаю в кінцевий пункт призначення Україна, м. Біла Церква, Київської області.

На виконання вказаного замовлення сторонами було підписано заявку № 11 від 07.01.2025 року про перевезення вантажу згідно ІНВОЙСУ № FAM-24-1023 від 23.10.2024 року з погодженими умовами поставки FOB, SHANGHAI, CHINA.

До Інвойсу додавався Загальний пакувальний лист від 07.01.2025 року, в якому зазначено відомості про розбивку партії товару за ІНВОЙСОМ на певну кількість контейнерів, їх місткість, асортимент, вагу.

Поставка товару здійснювалась двома видами транспорту: Морем в 20-ти чотирьох футових морських контейнерах TCKU2188428, FCIU5171032, FCIU5519920, MEDU2873491 (порт відправлення -порт прибуття) Автомобільним транспортом (контейнеровози) (порт прибуття пункт розмитнення-склад отримувача).

З огляду на це для зручності прийомки, сортування та оформлення ЕМД на вантаж оформлено чотири специфікації на частину від загальної партії товару з використанням даних Загального пакувального листа.

Орієнтовну вартість послуг з перевезення розраховано на підставі Заявки № 11 від 07.01.2025 року та для оплати витрат на експедирування товару Експедитором було виставлено декларанту відповідні рахунки:

Рахунок № 4755 від 29.03.2025 року на оплату послуг міжнародного перевезення вантажу за межами України, фрахт та навантажувально-розвантажувальні послуги за межами України.

Рахунки № 4784 від 02.04.2025 року на оплату послуг супутніх до навантажувально-розвантажувальних робіт за межами України, а також транспортно-експедиційне обслуговування вантажу за маршрутом Гданськ, Польща до кінцевого пункту - Біла Церква Україна

Оплату послуг експедитора проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 28.03.2025 року № 780 та №933 від 14.04.2025 року (додатково додаються) Враховуючи те, що станом на дату митного оформлення надання послуги ще не завершене Акти виконаних робіт ще не було підписано. Підписання Актів здійснюється по факту розмитнення та доставки товару в пункт призначення визначений заявкою. По факту поставки Товару в пункт призначення ПП «ФЕРСТ-ВЕЙ» складено Акти виконаних робіт:

№ 504 від 09.04.2025 року до рахунку № 4755 від 27.03.2025 року

№ 559 від 09.04.2025 року до рахунку № 4784 від 02.04.2025 року які додатково підтверджують дійсність і достовірність понесених витрат на транспортування товару (додатково додається).

Зі свого боку ПП «ФЕРСТ ВЕЙ » в межах наявних прав та повноважень було укладено також відповідні договори транспортного експедирування, які було надано додатково до митного оформлення, про що є відповідні відмітки і в рішеннях про коригування митної вартості і в картках відмови, а саме:

Договір про перевезення вантажу автотранспортом № 18/002 від 18.02.2025 року укладеного між П ФЕРСТ ВЕЙ та ФОП ОСОБА_1

Договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування по здійсненню перевезень антажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні 130623-1 від 23.06.2023 року укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Договір № 111124-4 про транспортно експедиційні від 11.11.2024 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 .

Договір № 130824-3 про транспортно експедиційні від 13.08.2024 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 .

Договір № 010822-1 про транспортно експедиційні від 01.08.2022 року укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 .

Договір № 100624-1 про транспортно експедиційні від 07.06.2024 року укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Негабарит-Сервіс»

Договір № 250325-1 про транспортно експедиційні від 12.03.2025 року укладений між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «АВРОРА ГРУП»

В рішеннях про коригування митної вартості зазначено, що не всі додаткові документи надано в повному обсязі, а ті що подано не спростовують вимогу митного органу, щодо їх запиту.

При цьому варто зауважити, що подані пакети документів за наявності якого митниця приймала рішення про коригування митної вартості відображено в картках UA100060/2025/000308, UA100060/2025/000306, UA100060/2025/000307, UA100060/2025/000309.

Так, наприклад митний орган в кожному з чотирьох рішень про коригування митної вартості зазначав, що:

« 4) в пакінг-листі від 07.01.2025 містяться посилання на номера контейнерів, які в товаросупровідних документах містяться лише в коносаменті від 29.01.2025...»

Проте дані твердження не відповідають дійсності оскільки номера контейнерів також зазначено в часткових специфікаціях, які наявні в поданих пакетах документів до митних декларацій та позначались номерами 1,2,3,4 під кодом 4103 (доповнення до зовнішньоекономічного договору

(контракту) та СМР-ками (автотранспортні накладні).

З огляду на це декларант вважає за необхідне повторно подати вказані документи виділивши графи в яких зазначено номера контейнерів. Крім того номера контейнерів було зазначено і в митній декларації на експорт товарів КЗС *223120250000435918*

5) в сертифікаті про походження товару від 04.03.2025 № 25C3209C0577/00009 міститься на інший комерційний інвойс, а саме від 04.03.2025 № FAM-25-0119А.

До митного оформлення надано інвойс за номером FAM-24-1023, який датовано 23.10.2024 та

1) надана копія митної декларації країни відправлення від 26.01.2025 № *223120250000435918* містить посилання на документ № FAM-25-01194.

Враховуючи, вищезазначене, існує як мінімум три інвойси на дану поставку товарів, а саме:

- інвойс, який подано до митного оформлення від 23.10.2024 № FAM-24-1023;

- інвойс в сертифікаті походження від 04.03.2025 № FAM-25-0119A;

- інвойс в експортній МД № FAM-25-01194 (враховуючи той факт, що МД датована січнем, то він повинен виданий 26.01.2025, або раніше).

З даного приводу, Постачальнику було направлено відповідний запит. Згідно відповіді Постачальника «ПРО СПЕЦІАЛЬНИЙ МИТНИЙ ІНВОЙС FAM-25-0119А, ЗАЗНАЧЕНИЙ У ЕКСПОРТНІЙ МИТНІЙ ДЕКЛАРАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАТІ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРУ, ЩО ПОСТАЧАЄТЬСЯ ЗГІДНО З ПЕРЕЛІКОМ ІНВОЙСУ FAM-24-1023» зазначимо наступне:

«на запит ПП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», отриманий 08 квітня 2025 року, роз'яснює митним органам Державної митної служби України наступне. Митний офіс Адміністрації Державної митної служби Китаю, який здійснював митне оформлення партії товару, що слідує на адресу компанії ПП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» за інвойсом FAM-24-1023 від 23 жовтня 2024 року, звернувся до нас, компанії YANCHENG FERMA MACHINERY CO, LTD, яка подала цю партію товару до митного оформлення в режимі «експорт», оформити окремий митний інвойс для митного оформлення, на підставі того, що митна база даних обробки електронних декларацій не приймає інвойс, датований датою минулого року (23 жовтня 2024 року).

З цієї причини ми, компанія YANCHENG FERMA MACHINERY CO, LTD, випустили для митного оформлення Спеціальний Митний Інвойс FAM-25-0119А, як зазначено в Експортній Митній Декларації 120250000435918. У цьому Інвойсі спеціально зазначено, що він видається тільки для цілей митного и подали той самий Спеціальний Митний Інвойс FAM-25-0119А до бази даних КИТАЙСЬКОЇ РАДИ 31 кб підставі Інвойсу FAM-24-1023. ПРИЯННЯ МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ КИТАЙСЬКОЇ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВОЇ ПАЛАТИ (ССРІП) для видачі сертифікату походження 2503209C0577/00009, оскільки номер Інвойсу в Експортній Митній Декларації та Сертифікаті походження СО повинні збігатися».

2) коносамент який зазначено в МД країни відправлення від 26.01.2025, № *223120250000435918*, не подано до митного оформлення.

Уповноваженим представником декларанта при митному оформленні товару до пакету документів було надано коносамент BW25010698. Номер B/L зазначено в правій верхній частині бланкового документу. В тому ж таки правому верхньому куті, зазначено ще один номер 177FCACAS336783- це номер букінгу (попереднє бронювання), який формується при оформленні Постачальником декларації на експорт товарів Китайської Народної Республіки. митної Міжнародні торговельні правила або Інкотермс поділяють на групи, в залежності від того, хто зі сторін (покупець або продавець) зобов'язаний забезпечити доставку товару і сплатити доставку, а також в залежності від того, яка із сторін несе ризик втрати або пошкодження товару:

Група «F» - поняття цієї групи визначають такі умови, при яких обов'язком продавця є передача товару / вантажу перевізнику, якого вибрав покупець. Основне перевезення не оплачено продавцем.

FOB - продавець повинен доставити товар на судно покупця або на судно обраної покупцем організації. Витрати на навантаження і експортні митні формальності несе продавець. Оплата доставки вантажу за покупцем

Спосіб доставки морем обрано сторонами контракту. Поставка товару здійснювалась на умовах FOB/ SHANGHAI, CHINA 32ідно ІНКОТЕРМС 2010.

При оформленні митної декларації на експорт товарів Китайської Народної Республіки *223120250000435918" Постачальником останнім вноситься інформація про вид і спосіб доставки, тару, інші характеристики вантажу, в.ч. вид доставки товару. З огляду на це здійснюється попереднє бронювання місця на судні для розміщення певної кількості контейнерів. Саме цей номер номер букінгу 177FCACAS336783 і зазначається в митній декларації країни експортера.

Сам коносамент оформлюється безпосередньо після фізичного завантаження контейнерів на борт судна яке буде здійснювати транспортування товару морем. Безпосередньо в самому коносаменті також міститься два номери один це номер B/L NO- BW25010698, а другий (поруч) це номер SO № 177FCACAS336783.

Таким чином, поданий декларантом при митному оформленні коносамент з номером BW25010698, та зазначений номер коносаменту (букінгу) в митній декларації на експорт країни Постачальника номер 177FCACAS336783 є одним і тим же документом, який подано до митного оформлення.

« 3) в акті звірки з постачальником відсутні посилання на товаросупровідні документи, тобто наданий документ не містить реквізити, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.» Першочергово звертаємо увагу на те, що акт звірки взаєморозрахунків з Постачальником це перш за все бухгалтерський документ, який оформлюється сторонами з метою проведення звірки по наявним платежем, та здійсненим поставкам товару, з метою виведення дебіторської та/або кредиторської заборгованості. Всі операції відображаються по факту.

Так, поданий митному органу Акт звірки взаєморозрахунків оформлено по організації постачальника по контракту ГАМ-24-0417 за період 17.04.2024 - 07.04.2025. З інформації яка в ньому відображено серед інших, наявні дві оплати від 04.11.2024 року на суму 59 802,50 та від 28.11.2024 року на суму 59 802,50 валюта USD. До пакету документів, який було надано митному органу в підтвердження здійснених оплат були відповідні платіжні інструкції № 104 від 04.11.2024 року на суму 59 802,50 USD тa № 113 від 28.11.2024 року (дата виконання 29.11.2024 року) на таку ж суму 59 802,50 USD. Суми зазначені в платіжних інструкціях є ідентичними тим сумам, які зазначено в акті звірки взаєморозрахунків. Щодо відсутності посилання на товаросупровідні документ то такого посилання і не може бути до закінчення процедури митного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»:

1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Оскільки факт оплати товару закривається лише фактом здійсненої поставки. На дату подачі акту звірки взаєморозрахунків процедура митного оформлення ще тривала. Станом на дату подачі даної заяви посилання на товаросупровідні документи має місце.

Таким чином, Акт звірки взаєморозрахунків не може бути тим документом, який слугуватиме митному органу підставою для ідентифікації ввезеного товару станом на дату здійснення процедури його митного оформлення.

Щодо заявки на здійснення транспортно-експедиційних послуг та актів виконаних робіт, як вже вище зазначалось вони надаються.

Щодо Переліку вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана:

- рахунок-фактура (інвойс);

Всі ці документи надано при митному оформленні та наявні у митного органу.

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

При митному оформленні надано всі наявні та належні документи на підтвердження заявленої митної вартості

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на документи, вартість товару, не включені у транспортування містять відомості a також що про вартість перевезення оцінюваних товарів;

Надаються, ті про які зазначено в заяві вище та буде ідентифіковано в додатках до неї.

- виписку з бухгалтерської документації;

Подавались при митному оформленні платіжні інструкції з відмітками банківської установи про проведення коштів, а також акт звірки взаєморозрахунків, що є достатніми документами. про

- каталоги, специфікацій, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

Надається каталог Постачальника який містить загальну інформацію про асортимент виготовлюваних товарів. В підтвердження вартості певної партії товару, що поставлялась надавався комерційний інвойс

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

Вся документація щодо якісних та вартісних характеристик товару була надана та не потребує додаткового окремого підтвердження, оскільки формується виключно Постачальником, який має пріоритет формування відпускної ціни на товар власного виробництва.

Отже, при декларуванні партії товару за МД № 25UA100060508997U7 (№UA100060/2025/508997) від 04.04.2025 року та № 25UA100060509131U0 (№UA100060/2025/509131), № 25UA100060509129U9 (№UA100060/2025/509129) та № 25UA100060509130Ul (№UA100060/2025/509130) від 07.04.2025 року обрано основний метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (п.1 ч. 1 чт. 57 МК України) та подано декларацію, оскільки до вартості фактично сплаченого товару було додано витрати передбачені ч.10 ст. 58 МК України:

За вищевказаним ІНВОЙСОM FAM-24-1023 від 23.10.2024 року було сплачено коштів в загальному розмірі 119 605 доларів США, що є договірною ціною Контракту, прорахованою Постачальником, як виробником Товару та визначеною за погодженням сторін, виходячи із специфіки замовлення нашого підприємства.

За транспортно експедиційні послуги з перевезення вантажу в т.ч. міжнародному сполученні сплачено кошти в розмірі 1068 368,48 грн».

Додатково позивачем було надано в засвідчених копіях наступний перелік документів:

- CMR 1032

- CMR 9920

- CMR 8428

- CMR 3491

- Коносамент BW25010698/177FCACAS336783

- Специфікації на частину від загальної партії товарів № 1-№4 до ІНВОЙСУ FАМ-24- 1023 від 23.10.2024 року

- Заявка № 11 від 07.01.2025 року з ПП ФЕРСТ ВЕЙ

- Платіжна інструкція 780 від 28.03.2025 p

- Платіжна інструкція 933 від 14.04.2025 p

- Акт здачі прийняття робіт від 09.04.2025 року № 559

- Акт здачі прийняття робіт від 09.04.2025 року № 504

- Митна декларація на експорт товарів КНР *223120250000435918*3 перекладом

- Договір про перевезення вантажу автотранспортом № 18/002 від 18.02.2025 року укладеного між ПП ФЕРСТ ВЕЙ та ФОП ОСОБА_1

- Договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 230623-1 від 23.06.2023 року укладений між ФОП ОСОБА_1 та

ФОП ОСОБА_2

- Договір № 111124-4 про транспортно експедиційні від 11.11.2024 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

- Договір № 130824-3 про транспортно експедиційні від 13.08.2024 року укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4

- Договір № 010822-1 про транспортно експедиційні від 01.08.2022 року укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5

- Договір № 100624-1 про транспортно експедиційні від 07.06.2024 року укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Негабарит-Сервіс»

- Договір № 250325-1 про транспортно експедиційні від 12.03.2025 року укладений між

ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «АВРОРА ГРУП»

- Акт звірки взаєморозрахунків станом на 25.06.2025 року

- Лист пояснення Постачальника щодо ІНВОЙСУ FАМ-25-0119А з перекладом

- Каталог продукції Постачальника

- Прайс лист на товари згідно ІНВОЙСУ FAM-24-1023 від 23.10.2024 року

Отже, позивачем під час митного оформлення, а також додатково в порядку частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, було надано контракт, інвойс, платіжні інструкції про повну оплату товару, документи щодо транспортування, акти виконаних робіт, платіжні документи, CMR, транзитні декларації Т1, а також інші документи, які дозволяли ідентифікувати поставку, її маршрут, склад товару та вартісні показники.

За таких обставин висновок відповідача про відсутність документального підтвердження митної вартості є передчасним та не підтверджений належною оцінкою усієї сукупності поданих документів.

Посилання митниці на те, що у CMR перевізником зазначена інша особа, ніж у довідці про транспортні витрати та рахунку, не може бути самостійною і достатньою підставою для невизнання митної вартості за першим методом.

Із матеріалів справи вбачається, що перевезення організовувалось не безпосередньо перевізником для позивача, а через експедитора ПП «ФЕРСТ ВЕЙ» на підставі договору транспортно-експедиторського обслуговування № ПП16/010 від 16.10.2024 та заявки № 11 від 07.01.2025, а тому сама по собі участь у ланцюгу перевезення іншого фактичного перевізника не спростовує ані факту понесення позивачем транспортних витрат, ані їх зв'язку саме з оцінюваною поставкою. Навпаки, подані позивачем документи, підтверджували не лише наявність договору з експедитором, але й надання митному органу договорів, укладених експедитором із перевізниками, відповідних CMR та документів про оплату.

Отже, доводи відповідача зводяться фактично до неприйняття самої моделі транспортно-експедиторського обслуговування, хоча така модель не суперечить закону і не свідчить про недостовірність митної вартості.

Суд не бере до уваги і твердження митниці про те, що договір транспортно-експедиторського обслуговування взагалі не подавався під час митного оформлення та був наданий лише в суді.

Судом встановлено, що примірник договору надавався митному органу, був у його розпорядженні, а сам факт наявності такого документа підтверджується митними деклараціями, рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, в яких у переліку документів прямо зазначено договір (контракт) на перевезення ПП16/010 від 16.10.2024.

Відповідач не навів переконливих мотивів, чому, маючи посилання на цей документ у власних же матеріалах митного оформлення, він одночасно стверджує про його відсутність. Така непослідовність позиції митниці свідчить не про недоведеність позовних вимог, а про неналежну оцінку поданих декларантом матеріалів самим митним органом.

Доводи відповідача про те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом, також не може бути покладений в основу спірних рішень у відриві від інших доказів, поданих декларантом.

Так, позивач на підтвердження транспортної складової надавав не лише довідку, а й платіжні інструкції, акти виконаних робіт, рахунки, документи експедитора та CMR. Отже, митниця фактично оцінила з усього доказового масиву лише один документ, не взявши до уваги інші документи, які в сукупності дозволяли перевірити як сам факт транспортування, так і понесені витрати. При цьому митним органом не наведено конкретного розрахунку, яка саме складова транспортних витрат є непідтвердженою, у чому полягає розбіжність у числових значеннях та яким чином це вплинуло на загальний розмір заявленої митної вартості.

Також суд не приймає твердження митного органу на відсутність заявки на перевезення як на самостійну підставу для відмови у визнанні митної вартості, оскільки матеріалами справи підтверджено наявність заявки № 11 від 07.01.2025, і яка була надана митному органу, а її реквізити узгоджуються з інвойсом № FAM-24-1023 від 23.10.2024 та умовами поставки FOB Shanghai, China. Більше того, саме на підставі цієї заявки експедитором були організовані перевезення конкретної партії товару до кінцевого пункту призначення - м. Біла Церква Київської області.

За таких обставин твердження митниці про відсутність заявки не узгоджується з фактичними обставинами справи.

Окремо суд враховує, що митниця посилалася на розбіжності між інвойсом, поданим до митного оформлення, та відомостями, зазначеними у сертифікаті походження і митній декларації країни відправлення, де фігурує інший номер інвойсу - FAM-25-0119A. Проте позивачем у порядку частини восьмої статті 55 МК України було подано листи-підтвердження від постачальника щодо спеціального митного інвойсу FAM-25-0119A, зазначеного в експортній декларації та сертифікаті походження, із поясненням, що поставка здійснювалася згідно з переліком інвойсу FAM-24-1023.

Сама лише наявність у частині супровідних документів іншого спеціального митного інвойсу, за відсутності доказів зміни договірної ціни, подвійної оплати або існування іншої комерційної поставки, не свідчить про недостовірність ціни, фактично сплаченої позивачем за товар.

Митниця не довела, що інвойс FAM-24-1023 не стосується цієї партії товару або що кошти були сплачені за іншим документом. Навпаки, наявні у справі платіжні інструкції підтверджують оплату саме за основним інвойсом, покладеним в основу визначення митної вартості.

Посилання відповідача на те, що у пакувальному листі від 07.01.2025 номери контейнерів кореспондуються з коносаментом від 29.01.2025, також не спростовує правомірності заявленої позивачем митної вартості.

Як було встановлено судом, інформація про номери контейнерів була присутня і в окремих специфікаціях, і в самих CMR, а тому митний орган мав можливість зіставити відповідні товаросупровідні документи між собою та переконатися у тотожності партії товару.

При цьому митниця не навела жодного доводу, яким чином зазначена нею послідовність документування контейнерів вплинула саме на ціну товару, а не лише на технічні аспекти перевезення. Тому наведена обставина сама по собі не є тією розбіжністю, яка унеможливлює застосування першого методу визначення митної вартості.

Додатково суд звертає увагу на внутрішню суперечливість дій митного органу в межах однієї поставки за ЕМД № 25UA100060509131U0, де за одним контрактом, від одного постачальника, за однією митною декларацією країни відправлення, у межах одних і тих самих контейнерів та за ідентичного пакета супровідних документів митниця прийняла документи щодо одного виду товару, але відмовилась визнавати їх достатніми щодо іншого виду товару. Така вибірковість підходу свідчить, що сам по собі пакет документів не був настільки дефектним, як це стверджує відповідач, а сумніви митного органу носили не об'єктивний, а оціночний і непослідовний характер. Це, у свою чергу, виключає висновок про наявність законних і достатніх підстав для повного відхилення митної вартості, заявленої декларантом за основним методом.

Суд при вирішенні даної справи виходить з того, що митний орган наділений правом витребувати від декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості лише за наявності передбачених законом підстав.

Такими підставами, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, є наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки таких документів або відсутність у них усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Отже, саме лише формальне посилання митного органу на наявність сумнівів не є достатнім, якщо такі сумніви не конкретизовані та не підтверджені належними обставинами, які реально унеможливлюють здійснення митного оформлення товару за основним методом визначення митної вартості.

Суд також враховує, що за стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути подані разом із декларацією на товари з причин, які митною службою визнаються обґрунтованими, така служба повинна дозволити подання цих документів протягом визначеного періоду часу. Зазначене свідчить, що митний контроль має здійснюватися не формально, а з урахуванням реального змісту поданих документів, характеру зовнішньоекономічної операції та можливості усунення окремих сумнівів без автоматичного відходу від першого методу визначення митної вартості.

Разом із тим витребуванню підлягають не всі документи, перелічені у статті 53 Митного кодексу України, а лише ті з них, які дійсно необхідні для перевірки спірних відомостей та дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів саме по собі не може автоматично тягнути визначення митної вартості не за першим методом, якщо вже подані документи є достатніми та у своїй сукупності спростовують сумнів у достовірності заявленої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо меж повноважень митного органу при витребуванні додаткових документів викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №826/27058/15.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України такі висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), а у разі оплати рахунку - банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару. При цьому частина п'ята статті 53 Митного кодексу України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Отже, наведені приписи покладають на митний орган обов'язок не лише вказати на сумніви, а й конкретно зазначити, які саме обставини їх викликали, чому неможливо перевірити відповідні відомості на підставі вже поданих документів, які саме складові митної вартості залишилися непідтвердженими та які документи можуть усунути такі сумніви.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд враховує і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16, відповідно до якого обов'язок доведення митної ціни товару покладається на декларанта, однак митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності саме обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей.

При цьому сама стаття 53 Митного кодексу України, яка врегульовує порядок підтвердження заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить вимоги про необхідність додаткового підтвердження ціни, вже зазначеної у документах, що підтверджують митну вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що у даному випадку митний орган не надав належної оцінки поданим позивачем документам та не встановив конкретних і об'єктивних обставин, які б реально перешкоджали митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було подано зовнішньоекономічний контракт, інвойс, банківські платіжні документи, транспортні та товаросупровідні документи, а також інші матеріали, які дозволяли ідентифікувати поставку, її вартість, умови поставки та основні складові митної вартості.

Відтак висновок відповідача про документальне непідтвердження митної вартості не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду.

Окремо суд зазначає, що посилання митного органу на недоліки таких документів, як прайс-листи, каталоги чи специфікації, не може бути покладене в основу висновку про недостовірність заявленої митної вартості. Прайс-листи та каталоги належать до додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, а чинне законодавство України не встановлює обов'язкових вимог щодо їх форми, змісту чи порядку складення. Такі документи створюються виробником або продавцем у процесі здійснення господарської діяльності, не є ані основними документами для підтвердження митної вартості, ані технічними чи товаросупровідними документами, які самі по собі засвідчують якість або вартість конкретної поставки.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, що прямо і у виключній формі заборонені законами України. Отже, відсутність у прайс-листі повного асортименту продукції, його складання для окремого контрагента або будь-які особливості його оформлення не є ціноутворюючими факторами, не змінюють умов конкретної зовнішньоекономічної операції та не впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постановах від 27.01.2022 у справі №810/3667/15, від 23.10.2020 у справі №810/690/17, від 08.12.2022 у справі №420/2792/19, від 01.03.2023 у справі №420/18880/21 та від 28.02.2024 у справі №815/1460/18.

Суд виходить з того, що продавець самостійно визначає цінову політику у відносинах зі своїми контрагентами, що є проявом свободи підприємницької діяльності. Тому наявність, відсутність або певні недоліки прайс-листа як документа довільної форми не свідчать про недостовірність відомостей, заявлених декларантом, та не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості.

Що стосується змісту самих оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України таке рішення повинно містити наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а також обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі застосування резервного методу митний орган, крім зазначення номера та дати митної декларації, яка взята за основу, повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умови поставки, комерційні умови та зазначити докладну інформацію і джерела, використані при визначенні митної вартості. Такі вимоги прямо передбачені також пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а та від 02.03.2018 у справі №804/2997/17.

Водночас, як убачається з графи 33 оскаржуваних рішень №UA100060/2025/000012/2, №UA100060/2025/000013/2, №UA100060/2025/000014/2 та №UA100000/2025/000051/2 від 08.04.2025 року, митний орган фактично обмежився лише посиланням на митну декларацію від 16.07.2024 №24UA205140045045U7 як на джерело інформації, зазначивши вартість товару «частини до сільськогосподарської машини (борони дискової) - диски до борони» у розмірі 2,07 дол. США за кілограм.

Однак саме по собі наведення лише номера та дати іншої митної декларації без пояснення, яким чином здійснено коригування з урахуванням обсягу партії, умов поставки, комерційних умов, характеристик товару та інших істотних обставин, не дає підстав вважати такі рішення належним чином обґрунтованими та мотивованими у розумінні пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Формальне посилання на цінову інформацію, яка міститься в базах АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, не може свідчити ні про заниження позивачем митної вартості, ні про правомірність автоматичного застосування резервного методу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020.

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, спрацювання системи ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати зовнішньоекономічну операцію, однак не є безумовною та достатньою підставою для відмови в оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались іншими особами або у попередні періоди, також сама по собі не свідчить про порушення з боку декларанта і не може бути підставою для автоматичного коригування митної вартості до показників інформаційних баз.

Резюмуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі відповідач не довів наявності належних, достатніх та передбачених законом підстав для невизнання митної вартості, заявленої позивачем за першим методом. Подані позивачем документи у своїй сукупності дозволяли ідентифікувати товар, підтвердити ціну договору, факт її сплати та числові значення складових митної вартості. Натомість оскаржувані рішення про коригування митної вартості ґрунтуються переважно на формальних сумнівах, загальних посиланнях на інформаційні бази та без належної конкретизації тих обставин, які б об'єктивно виключали можливість застосування основного методу визначення митної вартості. За таких обставин висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі рішення про коригування митної вартості - протиправними.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінює.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 12112,00 грн. (платіжна інструкція №3141 від 21.11.2025).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 12112,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В частині клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 33100,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.

Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №3/ДРІП-24 від 04.01.2024 року, додаток №11 від 10.11.2025 року до зазначеного договору, а також окремо поданий акт виконаних робіт від 11.02.2024 року, який підтверджує факт надання відповідних послуг у межах укладеного договору.

Враховуючи передбачені вказаною статтею критерії, зокрема: складність справи (розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, оскільки спір з огляду на предмет доказування та ціну позову є незначної складності); обсяг наданих адвокатом послуг; ціну позову; значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача (33 100,00 грн), суд, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, та за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу, є 16 000,00 грн.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100000/2025/000051/2 від 08.04.2025 року;

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100060/2025/000012/2 від 08.04.2025 року;

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100060/2025/000013/2 від 08.04.2025 року;

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № №UA100060/2025/000014/2 від 08.04.2025 року;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12112,00 грн;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "БІЛОЦЕРКІВМАЗ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.