20 квітня 2026 року м. Київ справа №320/47245/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в особі комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації в особі комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації № 26 від 26.06.2025 року, оформлене протоколом від 26.06.2025 року № 7;
- зобов'язати Солом'янську районну B місті Києві державну адміністрацію в особі комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України призначити, нарахувати та виплатити мені, відповідно до заяви № 60171-009735841-301-18 від 07.06.2025 року грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 07.06.2025 року подав заяву до Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про призначення йому належної грошової компенсації у встановленому порядку. Однак рішенням комісії з розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб при Солом'янській РДА було відмовлено у призначенні компенсації. Мотиви відмови зводилися до того, що заява подана з порушенням місячного строку після взяття на квартирний облік, передбаченого умовами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 18.04.2018 року в редакції постанови від 11.08.2021 року № 844. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на момент взяття його на квартирний облік 21.11.2023 року жодних обмежень щодо строків подання заяви про отримання компенсації не існувало, а відповідні зміни набрали чинності лише 17.12.2024 року. Таким чином, на момент звернення позивача 07.06.2025 року останній реалізовував право, яке виникло у нього у листопаді 2023 року без будь-яких часових обмежень. Право на отримання компенсації виникло у момент взяття на квартирний облік і саме тому воно повинно оцінюватися за критеріями законодавства, що діяло на той час. Норми, ухвалені 17.12.2024 року, не можуть поширюватися на вже сформовані правовідносини, оскільки це призводить до зворотної дії нормативного акту у часі, що прямо заборонено статтею 58 Конституції України.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/47245/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказує, що рішенням комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації від 26.06.2025 № 26 позивачу відмовлено у призначенні грошової компенсації відповідно до підпункту 7-1 пункту 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України». Так, позивач звернувся 07.06.2025 із заявою та пакетом документів до управління (Центру) надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України». Відповідно до поданих документів позивач є внутрішньо переміщеною особою, який перебуває на обліку Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб з 29.09.2015 року. З 23.10.2023 року заявник перебуває на обліку у Солом'янському районі м. Києва, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.10.2023 № 3009-7001911602. З 03.04.2015 по 08.07.2015 та з 12 квітня по 14 червня 2017 років, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Позивач є учасником бойових дій з числа осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях. На момент звернення за призначення грошової компенсації позивач із сім'єю перебувають на квартирному обліку по категорії: учасники УБД, учасники АТО, внутрішньо переміщені особи з 21.11.2023 року.
Відповідачем у відзиві також заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, з приводу чого суд зазначає наступне.
Частинами 1-3 статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно із частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина 1 статті 262 КАС України), з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.
Крім того, учасники справи не обмежені у своєму праві подавати відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення по суті спору, а також заявляти клопотання та заяви, наводити свої доводи, міркування щодо спірного питання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань, та користуватись усіма наданими процесуальними правами учасників справи.
Також, положення КАС України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Отже, принцип змагальності сторін забезпечується при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачем у відзиві не обґрунтовується необхідність призначення справи до розгляду у судовому засіданні.
Предмет спору у даній справі не належить до категорій, визначених у частині 4 статті 12 КАС України та частині 4 статті 257 КАС України для розгляду у порядку загального позовного провадження, а характер спірних правовідносин та обсяг наявних у матеріалах справи доказів не зумовлюють необхідність розгляду у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Таким чином подане клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 03 квітня 2015 по 08 липня 2015 та з 12 квітня по 14 червня 2017 року, є учасником бойових дій та внутрішньо переміщеною особою, який перебуває на обліку у Солом'янському районі міста Києва згідно довідки від 23.10.2023 № 3009-7001911602.
Згідно довідки відділу обліку та розподілу житлової площі Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.06.2025 № 497 позивач разом з дружиною ОСОБА_2 (1976 р.н.), синами ОСОБА_3 (2011 р.н.), ОСОБА_4 2012 (р.н.) та сином дружини ОСОБА_5 (2002 р.н.) перебувають з 21.11.2023 року на квартирному обліку по категорії: учасники БД, учасники АТО, внутрішньо переміщені особи.
Позивач звернувся 07.06.2025 року із заявою № 60171-009735841-301-18 та пакетом документів до управління (Центру) надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали належність, суверенітет та територіальну цілісність України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України».
Рішенням комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації від 26.06.2025 № 26 позивачу відмовлено у призначенні грошової компенсації.
Так, у рішенні від 26.06.2025 № 26 зазначається, що відповідно до підпункту 7-1 пункту 13 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 року № 280, внутрішньо переміщена особа звернулася за призначенням грошової компенсації понад встановлений абзацом першим пункту 6 цього Порядку, який передбачає, що заяву про призначення грошової компенсації внутрішньо переміщена особа або її законний представник чи уповноважений представник подає в паперовій чи в електронній формі до структурного підрозділу районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на який покладено функції з питань ветеранської політики, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування на квартирному обліку не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік, тому комісія вирішила відмовити у призначенні грошової компенсації позивачу.
Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 20.10.2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»(далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Згідно з частиною 2 статті 1 Закону №1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до статті 6 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551XII) до учасників бойових дій належать, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Статтею 5 Закону №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 року №280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (далі - Порядок №280, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 280 цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які станом на 1 червня 2024 р. користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пункті 2 цього Порядку (далі - квартирний облік), обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних), і звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік.
Станом на дату взяття позивача на квартирний облік (21.11.2023 року) пункт 1 Порядку № 280 передбачав, що цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - грошова компенсація) для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та які потребують поліпшення житлових умов, включені у списки осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання жилих приміщень, за місцем проживання відповідно до законодавства за категоріями, встановленими в пункті 2 цього Порядку (далі - квартирний облік), які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних) до 24 лютого 2022 р. і перебувають не менш як один рік на обліку в базі даних.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 280 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів у період їх здійснення, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - внутрішньо переміщені особи), які перебувають на квартирному обліку станом на 1 червня 2024 р., обліковані як внутрішньо переміщені особи вперше до 24 лютого 2022 р. і на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку в базі даних та звернулися за її призначенням у місячний строк після взяття на квартирний облік.
Станом на дату взяття позивача на квартирний облік (21.11.2023 року) пункт 2 Порядку № 280 передбачав, що право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні до 1 червня 2018 р. заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - внутрішньо переміщені особи), які перебувають на квартирному обліку і не менш як один рік на обліку в базі даних та які були обліковані як внутрішньо переміщені особи в базі даних до 24 лютого 2022 року.
Пунктом 4 Порядку № 280 визначено, що за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб про призначення грошової компенсації (далі - комісія).
Відповідно пункту 5 Порядку № 280 до повноважень комісії належить, зокрема, прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації, перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами, скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами, прийняття рішення про відмову у виплаті грошової компенсації.
Згідно абзацу першому пункту 6 Порядку № 280 заяву про призначення грошової компенсації внутрішньо переміщена особа або її законний представник чи уповноважений представник подає в паперовій чи в електронній формі (за наявності технічної можливості) до структурного підрозділу районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на який покладено функції з питань ветеранської політики, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування на квартирному обліку (далі - місцевий орган) не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік.
Станом на дату взяття позивача на квартирний облік (21.11.2023 року) абзац перший пункту 6 Порядку № 280 передбачав, що заяву про призначення грошової компенсації внутрішньо переміщена особа або її законний представник чи уповноважений представник подає в паперовій чи в електронній формі (за наявності технічної можливості) до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення).
Відповідно підпункту 7-1 пункту 13 Порядку № 280 комісія відмовляє внутрішньо переміщеній особі у призначенні грошової компенсації з таких підстав: внутрішньо переміщена особа звернулася за призначенням грошової компенсації понад встановлений абзацом першим пункту 6 цього Порядку строк.
Пункт 13 доповнено підпунктом 7-1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1416 від 13.12.2024 року, яка набрала чинність 17.12.2024 року.
Вказаною ж постановою були внесені зміни до Порядку № 280, а саме у пункті 1 слова «на час призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних)» замінено словами «на час призначення грошової компенсації перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб та інформацію про яких включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (далі - база даних), і звернулися за призначенням грошової компенсації у місячний строк після взяття на квартирний облік»; абзац перший пункту 2 після слів «в базі даних» доповнено словами «та звернулися за її призначенням у місячний строк після взяття на квартирний облік»; абзац перший пункту 6 після слів «(далі - місцевий орган)» доповнено словами «не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік».
Отже, приписами Порядку №280 до внесення відповідних змін постановою Кабінету Міністрів України №1416 від 13.12.2024 року, не було закріплено такої обов'язкової умови як дотримання місячного строку звернення осіб задля звернення із заявою на отримання грошової компенсації.
Як було встановлено судом, позивач разом з дружиною, синами та сином дружини перебувають з 21.11.2023 року на квартирному обліку по категорії: учасники БД, учасники АТО, внутрішньо переміщені особи.
У той же час, позивач звернувся 07.06.2025 року із заявою № 60171-009735841-301-18, тобто коли до Порядку №280 вже були внесені зміни щодо дотримання місячного строку звернення із відповідною заявою на отримання грошової компенсації.
Разом з тим, на момент взяття позивача на квартирний облік (21.11.2023 року), ним було дотримано всі умови для звернення із заявою про призначення грошової компенсації, оскільки на той момент приписами Порядку №280 не було передбачено такої умови як місячний строк звернення з моменту взяття на квартирний облік.
Отже, позивач набув право на звернення за отриманням компенсації в період відсутності обмеження терміном звернення за реалізацією права на отримання такої компенсації особам.
З цього приводу суд критично ставиться до відмови позивачу у призначенні грошової компенсації, зазначеної в рішенні комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації від 26.06.2025 року № 26, з підстав звернення понад місячний строк після взяття на квартирний облік, оскільки, на переконання суду, внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №1416 від 13.12.2024 року до Порядку №280 щодо строку звернення із відповідною заявою стосуються виключно осіб, які були взяті на квартирний облік вже після внесення змін до Порядку №280 (тобто після 17.12.2024 року).
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).
У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац 6 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).
Тому, внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України №1416 від 13.12.2024 року до Порядку №280 не поширюються на правовідносини, що діяли до набрання нею законної сили 17.12.2024 року.
Запроваджене у грудні 2024 року обмеження у вигляді місячного строку звернення не може застосовуватись до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, оскільки це призвело б до надання нормативно-правовому акту зворотної дії в часі та звуження змісту вже набутого права особи.
Зважаючи на вищевикладене, суд вказує, що рішення комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації № 26 від 26.06.2025 року, яким позивачу відмовлено у призначенні грошової компенсації з підстав не звернення із заявою не пізніше ніж у місячний строк після взяття на квартирний облік є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, відповідачем під час розгляду справи не обґрунтовано та не подано належних доказів, що б свідчили про правомірність оскаржуваного рішення.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вже зазначалось судом вище, пунктом 4 Порядку № 280 визначено, що за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб про призначення грошової компенсації (далі - комісія).
До складу комісії входять представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на які покладено функції з питань ветеранської політики, з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, всеукраїнських громадських об'єднань ветеранів (за їх згодою).
Відповідно пункту 5 Порядку № 280 до повноважень комісії належить, зокрема, прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації, перегляд рішення про призначення грошової компенсації за нововиявленими обставинами, скасування попереднього рішення за нововиявленими обставинами, прийняття рішення про відмову у виплаті грошової компенсації.
Таким чином, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати комісію щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації повторно розглянути заяву позивача № 60171-009735841-301-18 від 07.06.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03151, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 41, код ЄДРПОУ 37378937) в особі комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації № 26 від 26.06.2025 року.
Зобов'язати комісію щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Солом'янській районній в місті Києві державній адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 60171-009735841-301-18 від 07.06.2025 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.